692/341/20
26 листопада 2020 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в суду в смт Чорнобай кримінальне провадження № 12020250120000058, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червона Слобода, Черкаського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , освіта повна загальна середня, одруженого, на утриманні має малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безробітного, інваліда ІІІ групи, раніше судимого:
- 19 липня 2019 Черкаським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - ОСОБА_6 ,
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що будучи раніше судимим 19 липня 2019 року Черкаським районним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік, на шлях виправлення не став та в період відбування іспитового строку вчинив новий злочин, а саме:
20 лютого 2020 року близько 16 год 40 хв по вул. Центральній, 77 в смт Драбів Черкаської області з метою заволодіння індивідуальним майном, перебуваючи неподалік Будинку культури, діючи повторно, переслідуючи корисливий мотив та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває у стані алкогольного сп'яніння, здійснив напад на неї із застосуванням насильства, яке виразилося в ривку руками за її золоті сережки, які перебували у мочках вух, в результаті цього спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді забою внутрішнього вуха зліва та праворуч, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №05-8-01/60 від 19 березня 2020 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та реалізуючи свій протиправний злочинний умисел відкрито заволодів її двома золотими сережками загальною масою 4,834 г, «583» проби золота, вартість яких згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 10/464 від 20 березня 2020 року становить 3500 грн. 97 коп., чим завдав їй збитків на вказану суму.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 під час допиту пояснив, що одружений та має малолітнього сина. Останні півроку перед його затриманням їхня родина проживала разом з батьками дружини в селищі Драбів. 20 лютого 2020 року близько 16:00 він поїхав забирати дитину з дитячого садку. Забрав сина, побули деякий час на дитячому майданчику. Потім син захотів їсти, і вони поїхали додому. Вдома переодягав дитину, коли приїхали працівники поліції. Це відбулося близько 16:30. Його викликали на подвір'я. З працівниками поліції була потерпіла по даному кримінальному провадженню, яка перебувала в стані дуже сильного алкогольного сп'яніння, ледве трималась на ногах. Коли вийшов до них, поліцейські запитували, чи це він. Вона щось нерозбірливо говорила. Він її бачив вперше. Поліцейські приїхали трьома автомобілями, розійшлися по двору, щось шукали. Дозволу їм на це ніхто не надавав. Через 15 хвилин його забрали у відділок поліції. Там залякували, погрожували всій родині. Адвоката не надали відразу, лише близько 12 годині ночі. Що в цей час відбувалося вдома йому невідомо. Додав, що по сусідству з батьками його дружини живе начальник відділу оперуповноважених Драбівського відділу поліції ОСОБА_8 . Невдовзі після переїзду їх родини до ОСОБА_9 , в ОСОБА_8 пограбували будинок. ОСОБА_8 висловлював підозру, що це зробив він і постійно казав, що закриє його, неодноразово чіплявся по різних кримінальних провадженнях. До тещі в гості приїхали тимчасово, оскільки вона хворіє. Він намагався влаштуватись на роботу, певний час працював, отримував пенсію. Доповнив, що в потерпілої син наркоман, неодноразово судимий. В час коли обвинувачений перебував в райвідділі, він теж там був. Додав, що їх з потерпілою мали везти до лікарні перевіряти на стан сп'яніння, але вона втікла. Не могли її знайти. Він був тверезий.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона періодично приїздить до ОСОБА_9 , щоб заплатити за комунальні послуги та вирішити інші питання. Так було і того разу. Вирішуючи свої питання в центрі селища зустріла подругу, ОСОБА_10 , яка запропонувала поспілкуватися. Вдвох вони випили пляшку вина. Потім захотілось до туалету. Вона пішла до кущів, десь за 400-500 м від подруги. Там до неї на велосипеді під'їхав чоловік, якого вона не знала. Він був у чорній куртці з одягненим капюшоном, обличчя відкрите. Подумала, що це однокласник її сина, хоче щось сказати. Він сказав їй стояти та мовчати. Потім зірвав сережки з вух: спочатку ліву, потім праву. Вона оніміла. Потім він її об'їхав на велосипеді, за ним біг маленький хлопчик. До цього дитини вона не бачила. Після цього вийшла з кущів і викликала працівників поліції. Поліцейські, коли приїхали, показали фото. Вона впізнала нападника по обличчю, це ОСОБА_3 . Потім поїхали до нього додому, до будинку тещі. Це було близько 16 години, надворі було ще світло. Вдома він свою вину заперечував. Також звернула увагу, що чорну куртку нападник змінив на червону. В подальшому в Драбівській поліції їй показували фото різних чоловіків для впізнання. І вона впізнала ОСОБА_3 . Сережки через два тижні повернули працівники поліції. Тещу ОСОБА_3 вона знає, оскільки раніше разом працювали. Цивільний позов потерпіла не заявляла. Згідно поданої заяви щодо призначення покарання покладалась на розсуд суду (том ІІ, а.с. 124).
Сторона обвинувачення, окрім показань потерпілої, в обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення,посилається на показання свідків, які були допитані в судовому засіданні та інші докази, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а саме:
-показання свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що того дня у вечірній час до нього додому приїхали працівники поліції, запросили бути свідком під час проведення обшуку, по якій справі не повідомляли. До цього ОСОБА_3 він не знав. Коли його привезли до двору Стьопочкіних, працівники поліції вже були там. Були присутні чотири поліцейські та експерт. Вони писали документи. Разом з ними стояли господиня двору та її дочка, і ще один чоловік як понятий. Золоті вироби знайшли у літній бані під гумовим килимком в дерев'яному піддоні. Килимок підіймав поліцейський. Місце, де знайшли вироби пам'ятає добре. Поліцейські знайдене фотографували, поклали до сейф-пакету. Протокол обшуку він підписував. Обшук проводився лише в приміщенні бані. В інших приміщеннях його не проводили;
-показаннями свідка ОСОБА_12 , згідно яких близько о 17:00-17:30 того дня до нього подзвонив працівник поліції і запросив його в якості понятого. Йому роз'яснили, яка слідча дія буде проводитись, і права. Знає, що вказане домоволодіння належить сім'ї ОСОБА_13 , він живе від них через дві хати. Під час огляду, де він був присутній, обвинуваченого не було, були присутні три працівники поліції, дружина обвинуваченого та інший понятий. Потерпілої там не було. Коли він прийшов, поліцейські стояли на вході в будинок. Там же стояв і свідок ОСОБА_11 та дружина обвинуваченого. Її батьків в цей час не було. Розпитували. Дружина обвинуваченого показала, де сережки. Вона сказала, що бачила, як чоловік туди щось клав. Їх вилучили в прибудові схожій на літню баню, з-під килимка. Освітлення під час огляду було відсутнє, лише присвічували ліхтариками телефонів. Під ковриком, який підняв працівник поліції, лежали сережки. Потім він підписав протокол огляду місця події. Сережки вилучили та поклали в пакет. Більш ніде працівники поліції по двору не ходили. Перед цим, близько 16:00, він бачив як ОСОБА_3 їхав в дитячий садок на велосипеді, і через 20 хвилин повертався додому з сином;
-свідок ОСОБА_14 надала показання, згідно з якими
ОСОБА_3 є її зятем, нічого поганого про нього сказати не може. В день подій ввечері вона прийшла додому з роботи, де були дочка, зять та внук. Коли зайшла до двору, там знаходились працівники поліції. Надворі вже сутеніло. До неї підійшов працівник поліції ОСОБА_8 та запитав, де зять. Вона його покликала. Сережки спочатку виявили в її присутності, без участі понятих. Їх привезли пізніше. Коли потерпілу привезли до них додому, то зрозуміла, що це сережки ОСОБА_7 , оскільки працювала з останньою 12 років і бачила дані прикраси. Потерпіла перебувала в стані алкогольного сп'яніння;
-за показаннями свідка ОСОБА_15 , яка є дружною обвинуваченого, того дня чоловік приїхав з садочка з дитиною. Був відсутній вдома більше 30 хвилин. Пізніше прийшла мати від сусідки, якій допомагає по господарству. Потім приїхала велика кількість працівників поліції. Вони пред'явили чоловіку претензії щодо викрадення сережок. Проте він не визнавав цього, після чого його забрали до відділення поліції. Потім приїхали повторно та провели обшук. Понятих привезли через 40 хвилин;
-витягом з ЄРДР від 20 лютого 2020 року (том ІІ, а.с. 68);
-рапортом помічника чергового СРПП Драбівського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області (т. ІІ, а.с. 69);
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20 лютого 2020 (том ІІ, а.с. 70);
-протоколом огляду місця події від 20 лютого 2020 року та таблицями зображення до нього, згідно якого оглядалося місце пограбування в смт Драбів по вулиці Центральна (том ІІ, а.с. 71-75);
-протоколом огляду місця події від 20 лютого 2020 року та таблицями зображення до нього, згідно якого проводився огляд домоволодіння в АДРЕСА_2 та були вулучені дві сережки (том ІІ, а.с. 76-86);
-- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20 лютого 2020 року (том ІІ, а.с. 87-89), згідно з яким затримано ОСОБА_3 . Підставою затримання вказано, що безпосередньо після вчинення злочину потерпілий вказує на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, а саме потерпіла ОСОБА_7 вказала, що саме він відкрито 20 лютого 2020 року заволодів її золотими сережками;
-повідомленням про підозру (т. ІІ, а.с. 90-93);
-ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2020 року, якою ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою (т. ІІ, а.с. 94-96);
-висновком експерта № 10/464 від 20 березня 2020 року (том ІІ, а.с. 97-100), згідно з яким ринкова вартість ювелірних виробів із золота 583 проби масою 4,834 грами за закупівельними цінами НБУ станом на 20 лютого 2020 року могла становити 3500,97 грн.;
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 березня 2020 року (том ІІ, а.с. 101-103). Згідно з ним проведено впізнання осіб по фотокартках, та потерпілою ОСОБА_7 впізнано особу під № 4;
-довідка про осіб, що зображені на фотознімках, пред'явлених для впізнання від 05 березня 2020 року (том ІІ, а.с. 150).;
-висновком експерта № 05-8-01/60 від 19 березня 2020 року (том ІІ, а.с. 104), відповідно до якого у ОСОБА_7 виявлено такі тілесні ушкодження: забій зовнішнього вуха зліва та праворуч, які виникли від дії тупого твердого предмета чи предметів, не виключено в термін та за обставин, вказаних в постанові слідчого, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;
-заявою ОСОБА_16 від 20 лютого 2020 року, яка не заперечувала проти проведення огляду домоволодіння (том ІІ, а.с. 149).;
-ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 24 лютого 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про надання дозволу на проведення огляду житла та іншого домоволодіння особи, оскільки наявна добровільна згода особи, яка є володільцем будинку на огляд домоволодіння (том ІІ, а.с. 147-148).
Крім цього, в судовому засіданні оглянуто речовий доказ - дві золоті сережки, надані суду потерпілою.
Виходячи з досліджених доказів, які на думку прокурора ОСОБА_5 є належними та допустимими, узгоджуються між собою, останній вважав вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, доведеною та просив суд визнати його винним і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та врахувати наявність попереднього вироку і остаточно за сукупністю вироків призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_6 просила визнати недопустимими доказами протокол пред'явлення для впізнання від 05 березня 2020 року та протокол огляду місця події за місцем проживання обвинуваченого. Звертала увагу суду, що подія сталася 20 лютого 2020 року, а пред'явлення для впізнання проведено слідчим лише 05 березня 2020 року за фотознімками. При цьому в день вчинення грабежу працівники поліції при виїзді на виклик потерпілої показували їй фото ймовірно причетних осіб, і возили потерпілу за місцем проживання ОСОБА_3 , де також запитували чи це він. Вказане передувало пред'явленню для впізнання, що суперечить ст. 228 КПК України. Щодо протоколу огляду місця події вказувала, що це був не огляд місця події, а огляд домоволодіння. На нього слідчий суддя дозволу не надавав. Згода власниці будинку на проведення слідчої дії в даному випадку була надана нею без попереднього роз'яснення прав, оскільки вона є близьким родичем обвинуваченого. Дружину ОСОБА_13 працівники поліції допитували за місцем проживання, попередньо не роз'яснивши права, визначені ст. 63 Конституції України. Просила ОСОБА_3 виправдати.
Попередній захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_17 під час дослідження письмових доказів звертала увагу суду, що згідно рапорту злочин вчинено невідомим чоловіком. А вже в протоколі про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення вказано, що сережками заволодів ОСОБА_3 . Щодо протоколу пред'явлення особи для впізнання зазначала, що порівняно з іншими фотокартками, фото ОСОБА_3 збільшено, при цьому відсутні схожі риси між пред'явленими на фото особами. Також вказувала на те, що працівниками поліції було порушено ст. 228 КПК України, оскільки до проведення впізнання потерпілій пред'являлися фото ймовірно причетних осіб, в тому числі і ОСОБА_3 .
Обвинувачений, проголошуючи останнє слово, просив виправдати, бо в разі позбавлення волі втратить родину. Хоче досягти чогось в житті, створити нормальні умови проживання для дитини. Оскільки сам ріс сиротою, тому допускав попередні помилки, за що притягувався до відповідальності, але хоче стати на шлях виправлення.
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази суд вважає, що вони не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
За ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).
Згідно досліджених доказів, заяву через службу 102 від потерпілої про вчинення грабежу Драбівським відділеннмя поліції отримано 20 лютого 2020 року о 16:45.
З 17:10 до 17:50 слідчим проводився огляд місця події, де за словами потерпілої невідомий чоловік зірвав з неї золоті сережки.
З 19:30 до 19:55 слідчим проводився огляд домоволодіння за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 .
При цьому згідно витягу з ЄРДР, відомості про кримінальне провадження
№ 12020250120000058 за ч. 2 ст. 186 КК України внесено 20 лютого 2020 року лише о 20:54:30.
Огляд домоволодіння за місцем проживання обвинуваченого не є по суті оглядом місця події, так як злочин було вчинено в іншому місці. Оскільки такий огляд було проведено слідчим до внесення відомостей в ЄРДР, що заборонено ст. 214 КПК України, протокол огляду від 20 лютого 2020 року, згідно з яким оглядалося домоволодіння Стьопочкіних та було виявлено і вилучено золоті сережки, є недопустими доказом. Той факт, що огляд домоволодіння було проведено в присутності понятих та з дозволу зареєстрованої там ОСОБА_14 , не нівелює вказані обставини.
Суд також звертає увагу, що в даному протоколі слідчий посилається на показання свідка ОСОБА_15 , яка вказала на місце, де лежать сережки. Фактично відбувся допит свідка до внесення відомостей до ЄРДР і без роз'яснень їй як близькому родичу ОСОБА_3 (дружина) прав, визначених ст. 63 Конституції України та ст. 66 КПК України.
Суд також констатує про відсутність серед наданих письмових доказів протоколу пред'явлення для впізнання потерпілій вилучених прикрас.
Неналежним доказом суд також визнає протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 березня 2020 року (том ІІ, а.с. 101-103). Згідно з ним проведено впізнання осіб по фотокартках, та потерпілою ОСОБА_7 впізнано особу під № 4, і у відповідності до наданої довідки ця особа є ОСОБА_3 .
За вимогами ч. 1 ст. 228 КПК України забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20 лютого 2020 року (том ІІ, а.с. 87-89), згідно з яким затримано ОСОБА_3 , підставою затримання є те, що безпосередньо після вчинення злочину потерпілий вказує на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, а саме потерпіла ОСОБА_7 вказала, що саме він відкрито 20 лютого 2020 року заволодів її золотими сережками.
Вказане підтверджується прокурором і показами потерпілої в судовому засіданні, згідно з якиими відразу після приїзду за викликом працівники поліції показували їй фотознімки ймовірно причетних осіб. Тобто потерпіла вказала на обвинуваченого ще в день вчинення злочину, 20 лютого 2020 року. У зв'язку з цим, пред'явлення для впізнання фактично відбулося 20 лютого 2020 року, проте не було належним чином зафіксоване, а 05 березня 2020 було проведено з порушенням вимог ч. 1, 6 ст. 228 КПК України.
Також слід зазначити, що потерпіла на час пред'явлення їй на місці події працівниками поліції фотознімків ймовірно причетних осіб перебувала в стані алкогольного сп'яніння, оскільки вона особисто вказала про вжиття алкогольних напоїв під час допиту.
Інші докази, досліджені судом, та покази свідків не містять достатніх відомостей про вчинення саме обвинуваченим ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Серед засад кримінального провадження за змістом ст. 7 КПК України є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
За ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Однією із засад кримінального провадження, як зазначено у ст. 7 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно із ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.
Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 373 КПК України).
За положеннями ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року, остаточне рішення від 17.06.2011 року (пункт 45) вбачається, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Таким чином, оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено, що саме ОСОБА_3 здійснив грабіж потерпілої. Тобто, на переконання суду, стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України це є підставою для ухвалення виправдувального вироку.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 377 КПК України, ОСОБА_3 необхідно негайно після проголошення вироку звільнити з-під варти в залі судового засідання.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Судові витрати по справі, у відповідності до ст. 124 КПК України, в разі виправдання особи не стягуються. А відтак, процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта слід віднести на рахунок держави.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
ОСОБА_3 негайно після проголошення вироку звільнити з-під варти.
Речові докази по справі: дві золоті сережки, що перебувають на зберіганні у потерпілої ОСОБА_7 - залишити останній.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, в розмірі 471,03 грн. віднести на рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1