Справа № 489/3389/20
Номер провадження 2/489/2076/20
Іменем України
26 листопада 2020 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участю секретаря судового засідання Глубоченко О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
встановив
В липні 2020 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної власності належить частка домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що відповідач зареєстрований, проте не проживає в ньому понад один рік, не сплачує комунальні послуги, не приймає участі в утриманні житла, особистих речей в будинку не має. Факт реєстрації відповідача в будинку позивача позбавляє можливості оформити субсидію.
Просив суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 (далі - домоволодіння).
Позивач позов підтримала, просила його задовольнити, проти заочного розгляду не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до Договору дарування від 06.04.2007, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 52/100 частки домоволодіння.
Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.06.2007, ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності належить 52/100 частки домоволодіння.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 18.06.2011 уклали шлюб, про що Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 318. Після реєстрації шлюбу прізвище позивача змінилось на " ОСОБА_6 ".
Відповідно до Відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № НОМЕР_2 , наданих Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, за вищевказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
З матеріалів інвентарної справи № 6826 вбачається, що 48/100 часток домоволодіння належать на праві приватної власності ОСОБА_13 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердила факт не проживання та вказала, що відповідач ніколи не проживав за вказаною адресою. Крім того, свідок підтвердила, що її мати ОСОБА_1 під час попереднього шлюбу мала прізвище " ОСОБА_14 ".
Відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а визнання особи такої, що втратила право користування ним внаслідок відсутності понад встановлені строки проводиться у судовому порядку.
Таким чином, враховуючи, що законодавством чітко передбачено, що у разі відсутності наймача понад шість місяців, він втрачає право користування житлом та судом встановлено, що відповідач не проживає у вищевказаному гуртожитку, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. ст. 263 -265, 355 ЦПК України, суд
вирішив
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днівне подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено - 26.11.2020.
Суддя В. В. Кокорєв