18.11.2020
Справа № 489/4658/20
Провадження №2/489/2466/20
18 листопада 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», треті особи - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 01.07.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., зареєстрований в реєстрі за №2235, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Профіт Файненс" заборгованості за період з 02.06.2017 по 02.06.2020 за кредитним договором № 308П/2005 від 28.09.2005 у розмірі 383442,95 грн.. Мотивуючи свої вимоги тим, що 28 вересня 2005 року між ним та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено споживчий кредитний договір № 308П/2005 на 6000,00 доларів США з виплатою 12 % річних за його користування. В забезпечення виконання умов кредитного договору, ним було заставлено транспортний засіб Audi А6, 2000 року випуску. У 2006 році він в повному обсязі погасив заборгованість за вказаним кредитом та заставлений транспортний засіб було знято з арешту та реалізовано у той же день за кредитним договором між ТОВ «Український промисловий банк» та іншою особою. 27 листопада 2007 року ТОВ «Український промисловий банк» звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 308П/2005 від 28.09.2005 у сумі 32482,11 грн. 19 січня 2009 року Ленінським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Підставою для відмови в задоволенні позову стало те, що судом встановлено факт повного погашення ним кредитної заборгованості. В матеріалах виконавчого провадження вказане рішення суду було відсутнє. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував наявність рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.01.2009.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що в позовній заяві позивач посилається на те, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, адже за кредитним договором № 308П/2005 заборгованість було повністю погашено. На підтвердження зазначеного позивачем надано копію рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.01.2009 по цивільній справі № 2-П-1577/2009. Проте, Товариство за кредитним договором № 308П/2005 є правонаступником ПАТ «Дельта банк», а не ТОВ «Український промисловий банк». 11 червня 2013 року рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 489/2060/13-ц було задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта банк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта банк» заборгованість за кредитним договором № 308П/2005 від 28.09.2005. Рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили. Ленінським районним судом м. Миколаєва було встановлено факт порушення умов, передбачених кредитним договором. Станом на 02.06.2020 (момент укладення угоди про відступлення права вимоги між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Профіт Файненс») загальна сума заборгованості, з урахуванням усього строку прострочення, пені та комісій складала 383142,95 грн. Вважає, що позивачем не було надано достатньо доказів неправомірності вчинення спірного виконавчого напису.
Ухвалою суду від 02.10.2020, позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 20.10.2020, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 22.10.2020, витребувано матеріали нотаріальної справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
28 вересня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 308П/2005, відповідно до якого банк надає позичальнику кредитні кошти у сумі 6000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом 12 % річних, терміном до 27 вересня 2007 року, на поточні потреби.
Згідно п. 3.1 Кредитного договору, виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується заставою рухомого майна, а саме автомобіля Audi А6, 2000 року випуску
Судом встановлено, що 27 листопада 2007 року, ТОВ «Український промисловий банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 308П/2005 від 28.09.2009.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2009 року, в задоволенні позову ТОВ «Український промисловий банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Судом встановлено, що 30 червня 2010 року між ТОВ “Укрпромбанк”, АТ “Дельта Банк” та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку. Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ “Укрпромбанк” передає (відступає) ПАТ “ДельтаБанк” права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.
19 березня 2013 року ПАТ “Дельта Банк” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 308П/2005 від 28.09.2009 у розмірі 72584,67 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєві від 11 червня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” заборгованість за кредитним договором № 308П/2005 від 28.09.2005 р. в розмірі 72 584 грн. 67 коп., яка складається з: 47 605 грн. 67 коп. - заборгованість за кредитом; 24 979 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн. 45 коп.
02 червня 2020 року між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Профіт Файненс» укладено Договір № 2253/К про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Профіт Файненс» набуло право вимоги, зокрема, за кредитним договором №308П/2005 від 28.09.2007, боржник ОСОБА_1 , що підтверджується Додатком № 1 до Договору № 2253/К про відступлення прав вимоги від 02.06.2020.
Відповідно до виконавчого напису від 01.07.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №2235, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. запропонував стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» заборгованість за період з 02 червня 2017 року по 02 червня 2020 року у розмірі 383442 грн. 95 коп, що складається з: основної заборгованості по тілу кредиту - 159726,46 грн.; заборгованості за нарахованими процентами за кредитом - 223416,50 грн.; суми сплати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 300,00 грн.
На підставі вказаного виконавчого напису постановою головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ширко С.Л. відкрито виконавче провадження № 62919516 та постановою від 02 вересня 2020 року накладено арешт на кошти боржника - ОСОБА_1 ..
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 цього Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
За змістом п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, для одержання виконавчого напису по нотаріально посвідченим угодам, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно із п. 2 вказаного Переліку, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Пунктом 3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
У відповідності з п. 3.2 та п. 3.5 вказаного Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
Пунктом 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №2 роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.
Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі. Як правило у виконавчому написі сума є більшою ніж у вимозі, але це пов'язано з часом, який пройшов від надіслання вимоги і вчинення виконавчого напису.
Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Верховний Суд України в постанові від 20 травня 2015 року в справі №6-158цс15 дійшов висновку, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Так, якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Главою 14 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Пунктом 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» №2 від 31 січня 1992 року, при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
У п. 10 Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
З матеріалів справи та матеріалів наданих приватним нотаріусом, не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), відтак у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.
Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору. Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з врахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України. Отже, однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути надані документи, що свідчать про визнання боржником вимог стягувача. Тобто, нотаріус повинен впевнитися у розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Згідно п. 2.3 Глави 16 вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 вчинення виконавчого напису в разі порушення умов кредитного договору, здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих боржнику повідомлень. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в кредитному договорі адресу.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. не було з'ясовано питання щодо безспірності заборгованості, зокрема розміру основної суми боргу, відсотків, порядку нарахування відсотків та відсотків за користування кредитом, не було з'ясовано даного питання з боржником, не переконався щодо належного повідомлення боржника ОСОБА_1 про суму заборгованості, в зв'язку з чим останній був позбавлений об'єктивної можливості вказати свої заперечення щодо суми нарахованого боргу, яку він не визнає.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн..
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», треті особи - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 01 липня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франкіського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за №2235, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» заборгованість за період з 02 червня 2017 року по 02 червня 2020 року у розмірі 383442 грн. 95 коп., що складається з: основної заборгованості по тілу кредиту - 159726,46 грн.; заборгованості за нарахованими процентами за кредитом - 223416,50 грн.; суми сплати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 300,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» ЄДРПОУ 43160452, юридична адреса: м. Київ, вул. Червоноткацька, 27/2, оф. 3.
Третя особа: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, юридична адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця Євгена, 433, кім. 28.
Третя особа: Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «18» листопада 2020 року.