Справа № 481/1609/20
Провадж.№ 2/481/399/2020
(про відмову у відкритті провадження у справі)
"25" листопада 2020 р. Суддя Новобузького районного суду Миколаївської області Васильченко Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Новобузького РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна,
Позивачка звернулася до суду з даним позовом до відповідача в якому просила зняти арешт з майна. В обґрунтування позивачка зазначила, що 12.06.2009 року до Новобузького РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області з Новобузького районного суду Миколаївської області на виконання надійшов виконавчий лист від 05.06.2009 року № 2-154 про стягнення з неї на користь стягувача ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошових коштів в сумі 20580,16 грн. Також, 14.05.2010 року до Новобузького РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області з Новобузького районного суду Миколаївської області на виконання надійшов виконавчий лист від 23.04.2010 року № 2-187 про стягнення з неї на користь стягувача ВАТ КБ «Надра» грошових коштів в сумі 1867,29 грн. та витрат 85,5 грн. 05.10.2010 року до Новобузького РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області з Новобузького районного суду Миколаївської області на виконання надійшов виконавчий лист від 07.07.2010 року № 2-827 про стягнення з неї на користь стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів в сумі 5592,85 грн. На протязі 2014-2017 років на виконання постанов державного виконавця нею були сплачені всі зазначені грошові кошти, та надала до відділу ДВС підтверджуючі документи. Позивачка вказує, що в подальшому, а саме 05.11.2020 року вона звернулася до відповідача з заявою про зняття арешту з майна, проте, їй було повідомлено, що у зв'язку зі знищенням архівних виконавчих проваджень за 2009-2010 роки не можливо з'ясувати стан виконавчого провадження та надання інформації щодо зняття арешту з майна. Враховуючи те, що вона на даний час позбавлена права розпоряджатися своїм майном змусило її звернутися до суду за захистом порушених її прав.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Аналогічна за змістом норма містилась в статті 60 Закону № 606-XIV.
У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.
У зв'язку із цим боржник не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року справа № 320/5432/18, провадження № 61-9861св19.
Таким чином, враховуючи те, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, вона не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
При цьому посилання позивачки в позовній заяві на положення статті 391 ЦК України щодо захисту права власності є безпідставними, оскільки за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.186,258-260 ЦПК України, суддя,
У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Новобузького РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна - відмовити.
Роз'яснити позивачу про право на звернення до суду за захистом порушеного права в порядку визначеному розділом VII Цивільного процесуального кодексу України, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.О. Васильченко