Справа № 481/1728/19
Провадж.№ 2/481/40/2020
13 листопада 2020 року м. Новий Буг
Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді - Васильченко Н.О.,
за участю секретаря - Філіпської Д.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Новополтавського сільського голови Медведєва Юрія Васильовича, про захист честі, гідності і достоїнства, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,
04.12.2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до Новополтавського сільського голови Медведєва Юрія Васильовича, про захист честі, гідності і достоїнства, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 серпня 2019 року на пленарному засіданні 23 сесії Новополтаської сільської ради Новобузького району відповідач Новополтавський сільський голова Медведєв Ю.В. виніс питання «Про внесення змін до складу виконавчого комітету Новополтавської сільської ради», відповідно до якого вирішено вивести зі складу виконавчого комітету сільської ради ОСОБА_3 з обґрунтуванням: «у зв'язку з неадекватною поведінкою, було зірвано два заходи, а саме батьківські збори в Червонобаштанському ДНЗ та сходка громадян в с. Новополтавка, дискретував орган місцевого самоврядування, недотримався кодексу етичної поведінки, у зв'язку з чим надходять скарги». Вказані твердження нічим не підтверджені та взагалі не мали місце. Із письмових показань свідків, депутатів Новополтаської сільської ради, вбачається, що на засіданні сесії сільської ради текст рішення не зачитувався, до відома депутатів не доводився. Таким чином вказані твердження відповідача є його особистою думкою про позивача та включені до тексту рішення за його особистою вказівкою. При ознайомленні з даним рішенням та в його копії, отриманій за підписом відповідача вказані неправдиві твердження є в наявності. Вважає, що інформація включена до рішення сільської ради від 10.08.2019 року є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, має наклепницький характер, жодним доказом не підтверджена, є такою, що порочить честь та гідність, ганьбить ділову репутацію позивача, у зв'язку з чим підлягає спростуванню.
В судове засідання призначене на 13 листопада позивач ОСОБА_3 не з'явився, в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник позивача - адвокат Ткаченко О.І. викладене в позовній заяві підтримала та просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні, вказавши на їх безпідставність, зазначив, що вживані в рішенні терміни є загальновживаними, які носять оціночний характер, не є образливими щодо особи, дають оцінку діям а не характеризують особу. Позивач є публічною особою, отже повинен бути готовий до дій з боку будь яких осіб або організацій тому, що саме ця діяльність передбачає наскільки він публічно прозорий, тому розглядати це як твердження про порушення честі і гідності неможливо. Інформація яка була зазначена у рішенні не була поширена та з нею був ознайомлений позивач, який зробив її надбанням суспільства. На даний час секретар сільської ради знаходиться у відпустці, обов'язки якого він виконує як сільський голова. Технічний працівник, на якого усно покладено обов'язки, друкував текст проекту зазначеного рішення, вказівок щодо конкретного змісту він не давав. Технічному працівнику ним надано доручення надрукувати проект рішення, який з власної ініціативи надрукував образливі твердження відносно позивача, вказівки надрукувати слова «з неадекватною поведінкою» не давав. Коли він підписував проект рішення то змісту його не читав. Ті відомості які були зазначені у даному рішенні були технічною помилкою. Відповідальність за друк проекту рішення несе секретар сільської ради, а у разі його відсутності голова сільради. Проект рішення який було надано депутатам для ознайомлення він особисто не читав. Під час проведення сесії проект рішення лежав на столі з яким депутати ознайомлювалися та він сам особисто зачитував дане рішення, але в ньому такого висловлювання не було, після чого депутати проголосували. Потім це рішення було скасовано. Неадекватна поведінка позивача на його думку виражається в тому, що позивача він як сільський голова не влаштовує, крім цього позивач поширює серед населення про нього чутки. Ті твердження, які зазначені у рішенні вважає не образливими. На сходкі села позивач вчинив сварку, після чого він покинув сходку і люди всі розійшлися. Крім цього на батьківських зборах позивач почав ображати батьків учнів, після чого деякі батьки покинули збори.
На адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позов не визнав, зазначив, що не погоджується із заявою позивача про те, що інформація яка міститься в рішенні стосовно нього є фактичним твердженням. Крім того вважає себе не належним відповідачем, оскільки якщо посадова чи службова особова виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
На адресу суду від представника позивача - адвоката Ткаченко О.І. надійшла відповідь на відзив в якому остання зазначила, що інформація про позивача зазначена в рішенні Новополтавської сільської ради є негативною та недостовірною та такою, що порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації, в зв'язку з чим просить суд позов задовольнити.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз'яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов'язків позивача у межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджено документально те, що в рішенні 23 сесії 8 скликання Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області від 10 серпня 2019 року зазначено: «внести зміни до персонального складу виконавчого комітету Новополтавської сільської ради: вивести зі складу виконавчого комітету сільської ради ОСОБА_3 , у зв'язку неадекватною поведінкою, було зірвано два заходи, а саме батьківські збори в Червонобаштанському ДНЗ та сходка громадян в с. Новополтавка, дискретував орган місцевого самоврядування, недотримався кодексу етичної поведінки, у зв'язку з чим надходять скарги».
Рішенням 24 позачергової сесії 8 скликання Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області від 10 серпня 2019 року внесено зміни до рішення 23 сесії 8 скликання від 10.08.2020 року, а саме абз. 3 вирішальної частини рішення «-вивести зі складу виконавчого комітету сільської ради ОСОБА_3 , у зв'язку неадекватною поведінкою, було зірвано два заходи, а саме батьківські збори в Червонобаштанському ДНЗ та сходка громадян в с. Новополтавка, дискретував орган місцевого самоврядування, недотримався кодексу етичної поведінки, у зв'язку з чим надходять скарги» виключено.
Зазначене також підтверджується дослідженими у судовому засіданні протоколом Новополтавської сільської ради 23 позачергової сесії 8 скликання; протоколом Новополтавської сільської ради 24 позачергової сесії 8 скликання; розпорядженням №46 від 30 серпня 2019 року Новополтавської сільської ради, про скликання двадцять третьої сесії Новополтавської сільської ради 8 скликання; клопотанням депутатів та членів виконкому, про скликання позачергової сесії сільської ради; журналом реєстрації розпоряджень сільського голови з адміністративно-господарських питань Новополтавської сільської ради.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
За положеннями ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Суд враховує правову позицію ЄСПЛ щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факти». Так, у п.39 рішення ЄСПЛ від 28.03.2013 у справі «Нова Газета» і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У п.75 рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначив, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
Судом встановлено, що позивач просить визнати поширену Новополтавським сільським головою ОСОБА_2 інформацію такого змісту: «у зв'язку неадекватною поведінкою, було зірвано два заходи, а саме батьківські збори в Червонобаштанському ДНЗ та сходка громадян в с. Новополтавка, дискретував орган місцевого самоврядування, недотримався кодексу етичної поведінки, у зв'язку з чим надходять скарги»
Таке твердження судом оцінюється як фактичне, та не оціночне, оскільки за змістом містить у собі фактичні дані.
Вказані обставини підтвердили суду свідки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які повідомили, що з проектом рішення від 10 серпня 2019 року на пленарному засіданні 23 сесії Новополтаської сільської ради Новобузького району не ознайомлювалися та голова сільради ОСОБА_10 на сесії його не зачитував. Ознайомилися із рішенням через декілька днів після сесії, із змістом якого були не згодні, а саме із твердженням: «вивести зі складу виконавчого комітету сільської ради ОСОБА_3 , у зв'язку неадекватною поведінкою, було зірвано два заходи, а саме батьківські збори в Червонобаштанському ДНЗ та сходка громадян в с. Новополтавка, дискретував орган місцевого самоврядування, недотримався кодексу етичної поведінки, у зв'язку з чим надходять скарги». твердження надруковані у рішенні сесії вони вважають образливими та такими, що принижують гідність людини, оскільки після його прийняття обговорювалося не лише серед депутатів, але й серед односельців.
Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що зміст рішення, який вона повинна була надрукувати їй підказав юрист сільської ради Стерницький Ю.В .
Крім того, при дослідженні протоколу Новополтавської сільської ради 23 позачергової сесії 8 скликання від 10 вересня 2019 року було встановлено, що зазначений у рішенні №194 від 10.08.2019 року 23 сесії 8 скликання місяць "серпень" не відповідає місяцю проведення сесії.
Так, відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Як зазначено у роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України, викладених в абзацах 3 - 5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до Постанови 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до статей 94, 277 ЦК ( 435-15 ) фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.
Таким чином, позивачем було доведено ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог, а саме, що: оспорювана інформація порушує особисті немайнові права позивача та що поширена інформація є неправдивою та недостовірною.
При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Стаття 23 ЦК України передбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв'язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації. Моральна шкода стягується незалежно від стягнення майнової шкоди.
У пункті 3 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" указується, зокрема, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків. Звідси, потерпілий вважається зазнавшим моральну шкоду, якщо він перетерпів душевні страждання у виді негативних змін душевно-психологічного функціонування організму чи фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 5 цієї постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
Відповідно до п.7 зазначеної постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Враховуючи роз'яснення, що містяться у п.9 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", виходячи з характеру й обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, що випробував позивач у зв'язку з тяжкістю вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, інших обставин, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд визначає у відшкодування моральної шкоди , яку слід стягнути на його користь з відповідача у розмірі 5 000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_3 до Новополтавського сільського голови Медведєва Юрія Васильовича, про захист честі, гідності і достоїнства, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню.
Статтею 30 ч. 3 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, кількість та тривалість судових засідань та приходить до висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Крім того, відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача в користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в сумі 1152,60 гривень.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідача спростувати відомості, наведенні в рішенні за №194 23 сесії 8 скликання Новополтавської сільської ради від 10.08.2019 року щодо ОСОБА_3 , які ганьблять його честь, гідність відмовити, оскільки рішенням 24 позачергової сесії 8 скликання від 02.10.2019 року за №305 Новополтавської сільської ради, твердження були виключені у спосіб їх поширення.
Керуючись ст. ст. 4, 9, 12, 18, 89, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_3 до Новополтавського сільського голови Медведєва Юрія Васильовича, про захист честі, гідності і достоїнства, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати недостовірною інформацію поширену ОСОБА_2 як сільським головою в рішенні 23 сесії 8 скликання Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області за № 194 від 10 серпня 2019 року.
Зобов'язати ОСОБА_2 який обіймає посаду Новополтавського сільського голови спростувати відомості, наведені в рішенні 23 сесії 8 скликання Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області за № 194 від 10 серпня 2019 року шляхом вибачення перед ОСОБА_3 на черговій (позачерговій) сесії.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 (п'яти тисяч) гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) гривні 60 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 (чотири тисяч) гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Новобузький районний суд Миколаївської області або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення виготовлено 23 листопада 2020 року.
Суддя Васильченко Н.О.