Справа № 456/873/17
Провадження № 1-кп/456/26/2020
іменем України
"25" листопада 2020 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої ОСОБА_5
законного представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Стрий кримінальне провадження щодо обвинуваченої
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Угерсько, Стрийського району, Львівської області, українки, громадянки України, із вищою освітою, розлученої, яка має на утриманні двоє малолітніх дітей,працюючої головним державним інспектором Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
встановив:
21.07.2014 близько 11:00 годин, ОСОБА_8 керуючи автомобілем марки «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по автодорозі «Київ-Чоп» в напрямку руху зі Львова до центру м. Стрий по вулиці Львівській, при проїзді її ділянки біля будинку №162, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівним дорожнім знаком 5.35.1 додатку 1 до Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 додатку 2 до ПДР України, по якій зліва направо по ходу руху автомобіля переходила проїзну частину дороги пішохід ОСОБА_4 , везучи перед собою дитячу коляску, в якій знаходилася малолітня дитина потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і яку ОСОБА_8 завчасно могла виявити в полі свого зору, не зменшила швидкості, не зупинилася перед пішохідним переходом та не вжила заходів для безпеки пішохода, в результаті чого в зоні дії пішохідного переходу скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_4 .
Своїми діями, які суперечать вимогам ПДР, водій ОСОБА_8 , з моменту виникнення небезпеки для руху, яку вона об'єктивно спроможна була виявити, не вжила заходів для забезпечення безпеки інших учасників дорожнього руху, створивши загрозу їхньому життю та здоров'ю, у даному випадку пішоходу ОСОБА_4 , яка внаслідок скоєного водієм ОСОБА_8 наїзду на неї отримала травму тіла у вигляді ран на голові, обидвох кистях, забою головного мозку легкого ступеню, переломів кісток тазу справа, перелому 3-го ребра справа з обмеженим поступленням крові в плевральну порожнину, які могли утворитися 21.07.2014 в момент дорожньо-транспортної пригоди та викликали стійку втрату працездатності більше однієї третини і за цією ознакою відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.
Вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення чинних ПДР водієм ОСОБА_8 , а саме: п.1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків); п.1.10 (в частині значення терміну «дати дорогу» - не надав право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху); п.2.3 (підпункту «б» - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; підпункту «д» - водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху); п.12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди); п.18.1 (водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека).
Таким чином, ОСОБА_8 , будучи особою, яка керувала транспортним засобом, порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 свою вину у скоєнні інкримінованого їй правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнала частково та пояснила, що дійсно 21.07.2014 близько 11:00 годин вона керуючи автомобілем марки «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_1 рухалась ним по автодорозі в напрямку руху до центру м. Стрий по вулиці Львівській. В той час падав дощ, було мокро, при наближенні до пішохідного переходу, із-за автобуса несподівано для неї почала переходити проїзну частину дороги потерпіла ОСОБА_4 , везучи перед собою дитячу коляску. ОСОБА_8 почала гальмувати, однак не змогла уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 . Вона зупинилася, викликала швидку медичну допомогу та поліцію. Вона хотіла відшкодувати потерпілій матеріальну шкоду, однак грошей у неї не брали. До цього вона декілька разів притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Вину визнає частково, бо вчинила вказаний злочин з необережності. Позов визнає частково в частині відшкодування матеріальної шкоди та заперечує щодо відшкодування моральної шкоди. Просить суд не позбавляти її волі, оскільки вона має на утриманні двоє малолітніх дітей, молодша дитина хворіє з народження та потребує постійного догляду.
Крім частково визнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_8 , її винність у вчинені кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:
Показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні пояснила, що 21.07.2014 разом із донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 йшли до матері. Дитину везла перед собою візочком. Близько 11 год. підійшли до пішохідного переходу по вул.. Львівській в м. Стрий, звернула увагу, що спускається з моста автомобіль та коли завершувала проходити пішохідний перехід, відчула удар і втратила свідомість. В той день падав дощ, але коли переходила пішохідний перехід, то дощ вже не падав. Наїзд стався на пішохідному переході. Прийшла до свідомості в лікарні, один місяць пролежала в лікарні у Львові, отримала тяжкі тілесні ушкодження. Близько трьох місяців була в тазотримачі. В лікарню обвинувачена не приїжджала, один раз приїжджала її мама з якимсь чоловіком. Обвинувачену побачила на одночасному допиті. Жодного відшкодування не було, поштою прийшов переказ 500 грн. Пропонували дати кошти при умові, якщо будуть змінені покази.
Показаннями законного представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що 21.07.2014 був на роботі, коли до нього подзвонив керівник і повідомив, що дружину і дитину збила машина. Коли приїхав, то дитина йому казала, що маму вдарила машина і мама не пробуджувалася. Дружина ОСОБА_4 проходила лікування у восьмій лікарні в м. Львові. Його малолітня дочка ОСОБА_6 мала з-заді розбиту голову, її психологічний стан був дуже важкий. Візок був перевернутий, дитина була мокра. Після цього, дитина вночі кричала, плакала, не могла спати, а дружина була в важкому стані.
Показаннями свідка ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні пояснила, що є матір'ю потерпілої та 21.07.2014 близько 11:00 год. чекала на доньку з внучкою, але їх довго не було. Приїхав зять ОСОБА_11 і сказав, що дочка ОСОБА_12 та внучка ОСОБА_13 в лікарні, їх збила машина. Коли приїхали в лікарню, то побачили, що в дитини голова була побита та повідомили, що в дочки перелом тазу. Коли побачили дочку, то вона була в важкому стані, великий шрам, гематома ока, вона стогнала від болю. Також була пошкоджена голова, політравми, пошкоджена легеня, таз. Дочку перевели у восьму клінічну лікарню в м. Львові в реанімацію. Вона була дуже в тяжкому стані. Через тиждень в палату зайшла жінка з чоловіком, яка повідомила, що вона є мамою дівчини, яка збила дочку. Потім дзвонили до неї, однак вона повідомила, що вони мають адвоката і вони потерпілій платити нічого не будуть. Оскільки не було коштів, тому збирали гроші по знайомих, давали оголошення в інтернеті, щоб зібрати кошти на лікування. Внучка мала три роки, перенесла великий стрес, бачила маму без свідомості. В лікарні донька була близько місяця, після чого була вдома - постійно лежала, реабілітаційний період був дуже довгий. Внучка довгий час вночі зривалася, була неспокійна, боялася автомобілів. Жодних коштів обвинуваченою не було відшкодовано.
Показаннями свідка ОСОБА_14 , яка в судовому засіданні пояснила, що самої аварії не бачила, а прийшла на місце ДТП десь через 10-15 хв. після аварії. Це було близько 11:00 год. 21.07.2014 року, коли поверталась з внуком від дочки, то побачила біля Стрийського коледжу людей і що лежить жінка. Трошки дальше був дитячий візок, а обвинувачена в цей час говорила по телефону. Автомобіль стояв від брами метрів сім. Впізнала дочку потерпілої, бо вона ровесниця внука. Потерпіла була в болоті, не рухалася. Зразу не впізнала, що це сусідка, вона лежала від пішохідного переходу десь 3-4 метри. Дитячий візочок знаходився перед брамою та був перевернутий.
Показаннями свідка ОСОБА_15 , яка є лікарем медицини невідкладних станів, в судовому засіданні пояснила, що поступив виклик на «103», що трапилась ДТП по вул. Львівська в м. Стрий. Коли швидкою приїхали на місце ДТП, то потерпіла лежала на обочині, була в свідомості, вона була з маленькою дитиною, їх оглянули та скерували в Стрийську ЦРЛ. Дитина була налякана, тому забрали із собою. Обвинувачена стояла біля автомобіля. Потерпіла лежала на обочині, не на місці наїзду, а транспортний засіб стояв на обочині. Коли приїхала швидка, то поліції ще не було. Потерпіла лежала на спині, під головою щось їй підклали, на її обличчі була кров, а дитина була налякана та плакала.
Показаннями свідка ОСОБА_16 , яка в судовому засіданні пояснила, що є матір'ю обвинуваченої ОСОБА_17 21.07.2014 року подзвонила дочка і розповіла, що сталася ДТП і вона збила жінку. Коли приїжджала в лікарню до потерпілої ОСОБА_4 , то пропонувала її мамі гроші в сумі 20 000 грн., однак вона відмовилася. Потерпіла ОСОБА_4 сказала, що нічого не пам'ятає. Дочка розповідала, що потерпіла вийшла із-за автобуса і трапилось ДТП. Коли ми приїхали, то потерпілої вже не було. Автомобіль, який належав дочці, вони продали.
Протоколом огляду місця події від 21.07.2014 з долученими фотознімком та схемою ДТП до нього, в ході якого оглянуто автомобіль марки «Scoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився в напрямку центра м.Стрий по вул.. Львівській, в ході якого вилучено автомобіль «Scoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 /Т.1 а.с.221-224/.
Протоколом огляду місця події від 22.07.2014 та фотознімками до нього, огляд проводився в приміщенні Стрийської ЦРЛ, під час якого було вилучено одяг потерпілої ОСОБА_18 з плямами бурого кольору /Т.1 а.с.226-230/.
Протоколом огляду транспортного засобу від 22.07.2014 та фотознімками до нього, з якого вбачається, що проведено огляд автомобіля «Scoda Fabia», синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та встановлено зовнішні пошкодження /Т.1 а.с.233-239/.
Протоколом огляду місця події від 18.08.2014 та фотознімком до нього, в ході якого оглянуто дитячий візок літній варіант, в якому пошкоджено заднє праве колесо /Т.1 а.с.240-242/.
Протоколом огляду місця події від 09.06.2016, в ході якого було додатково оглянуто вул.. Львівську та вул. Галицьку в м. Стрий Львівської області та складено схему до додаткогового огляду місця події /Т.1 а.с.246-248/.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 07.11.2014 за участю свідка ОСОБА_17 , яка детально розповіла про обставини ДТП, яке мало місце 21.07.2014 близько 11:00 год. на вул. Львівській м. Стрия /Т.2 а.с.4-7/.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 26.11.2014 за участю свідка ОСОБА_14 з метою уточнення місцезнаходження дитячого візка дитини та потерпілої ОСОБА_18 після ДТП, яке мало місце 21.07.2014 /Т.2 а.с.8-10/.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.12.2014 за участю потерпілої ОСОБА_4 , та матері потерпілої ОСОБА_10 , під час якого потерпіла ОСОБА_4 детально показала про обставини ДТП, яке мало місце 21.07.2014 близько 11:00 год. на вул. Львівська, м. Стрия /Т.2 а.с.11-14/.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 09.06.2016 за участю потерпілої ОСОБА_18 з метою перевірити технічну спроможність механізму розвитку ДТП, запропонованого водієм ОСОБА_17 та потерпілою ОСОБА_18 , із якими раніше вже проведені слідчі експерименти. Перевіривши дані версії, досудове слідство вважає версію запропоновану потерпілою ОСОБА_18 об'єктивною, як такою, що дійсно відображає механізм пригоди щодо наїзду автомобіля на пішохода /Т.2 а.с.15-23/.
Висновком експерта № 1/670 від 05.09.2014, згідно якого на момент огляду робоча гальмівна система та система рульового управління досліджуваного автомобіля Шкода Фабія р.н. НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані, може виконувати функції, передбачені конструкцією. Якихось несправностей системи виявлено не було. Так як робоча гальмівна система та система рульового управління досліджуваного автомобіля Шкода Фабія р.н. НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією, будь-яких несправностей систем виявлено не було, то питання слідства про час виникнення несправностей вказаної системи відносно моменту ДТП втрачають технічний зміст /Т.2 а.с.24-27/.
Висновком експерта № 1/1183 від 13.01.2015, згідно якого в даній дорожній ситуації при заданих вихідних даних, водій автомобіля Шкода Фабія р/н НОМЕР_1 ОСОБА_17 повинна була керуватись вимогами п.п.12.4 та 18.1 чинних ПДР України. Питання, щодо оцінки дій пішохода ОСОБА_18 згідно до вимог ПДР в даній дорожній ситуації до компетенції експертів в галузі судової автотехніки не входять, так як для його вирішення не потрібно спеціальні пізнання в галузі судової автотехніки. Вказане питання слідчі (судові) органи можуть вирішити самостійно, з врахуванням вимоги розділу 4 чинних ПДР. При умові, що автомобіль Шкода Фабія д.н.з. НОМЕР_1 до наїзду рухався без гальмування та подолав відстань 119 м за час долання дитячою коляскою відстані 10,85 м в умовах місця події та як задано в постанові про призначення експертизи, то тоді його (автомобіля) швидкість руху на момент початку виїзду дитячої коляски на проїжджу частину дороги становила б приблизно 52 км/год. З технічної точки зору, при заданих слідством вихідних даних, в даній дорожній ситуації у водія автомобіля Шкода Фабія д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_17 була технічна можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди наїзду на пішохода ОСОБА_18 , ця можливість для неї обумовлювалася виконанням вимог п.18.1 чинних ПДР та створенням усіх передумов які передбачені для його виконання, для чого у водія не було завад технічного характеру. З технічної точки зору, при заданих слідством вихідних даних, причиною настання даної дорожньо-траснпортної пригоди, стала суперечність дій водія автомобіля Шкода Фабія д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_19 технічним вимогам п.18.1чинних ПДР /Т.2 а.с.28-32/.
Висновком експерта №25/2015-мк від 16.03.2015, з якого вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи у відділенні судово-медичної криміналістики одягу від ОСОБА_18 було виявлено: розрив поверхневого шару тканини на лівій полі піджака, розриви тканини на правій полі піджака у нижній частині, розрив тканини на задній половинці штанів у верхній частині справа, поверхневий розрив тканини на передній половинці трусів. Розриви утворитись внаслідок перерозтягання тканини і могли утворитись під час ДТП. Крім цього виявлено повне відокремлення правого рукава, краї якого мають ознаки різаного та різані пошкодження по передній поверхні майки з переходом на бретелі. Різані пошкодження ймовірно утворились при розрізанні одягу під час надання медичної допомоги. Також виявлено на взутті часткове відокремлення каблука з поперечним розділенням підошви. Згідно висновку експерта №529/14 від 28.11.2014 переломи кісток тазу справа по локалізації відповідають розривам піджака на правій полі та штанів справа у верхній частині. Беручи до уваги пошкодження на одязі та тілі ймовірно, що контактування потерпілої з травмуючими чинниками (виступаючими частинами автомобіля) відбувались правою частиною тіла /Т.2 а.с.34-37/.
Висновком комплексної транспортно-трасологічної та судово-медичної експертизи № 397/66 від 02.04.2015, з якого вбачається, що виходячи із характеру, форми, розмірів та локалізації пошкоджень на тілі пішохода ОСОБА_18 та на предметах її одягу, з урахуванням пошкоджень та виступаючих передніх частин автомобіля марки Skoda Fabia р.н.з. НОМЕР_1 , в момент первинного контакту автомобіля з пішоходом, остання знаходилась у вертикальному або близькому до цього положенні і своєю правою бічною поверхнею тіла була обернена до передньої частини автомобіля /Т.2 а.с.38-41/.
Висновком судової автотехнічної експертизи №1999 від 23.06.2015, згідно якого через відсутність об'єктивної слідової бази на місці пригоди (тобто слідів екстренного гальмування автомобіля «Шкода-Фабіа» (р.н.з. НОМЕР_1 ) експертним шляхом визначити дійсне значення швидкості руху вказаного легковика перед наїздом на пішохода не видається можливим. Якщо виходити із комплексу вихідних даних про обставини наїзду, заданих пішоходом ОСОБА_18 , то перед ДТП швидкість руху автомобіля «Шкода-Фабіа», яким керувала водій ОСОБА_17 , могла складати величину біля 52 км/год. У показаннях водія ОСОБА_17 відсутній комплекс вихідних даних, який дав би можливість розрахунковим шляхом визначити швидкість руху керованого нею автомобіля «Шкода-Фабіа», тож дана експертиза не може заперечувати, що швидкість руху згаданого вище легковика перед пригодою складала близько 60км/год. Ті числові дані, що характеризують розвиток механізму ДТП, які задані як водієм ОСОБА_17 , так і пішоходом ОСОБА_18 , не мають ознак технічної неспроможності. Тому дане питання в цілому повинне бути вирішене правоохоронними органами (слідством, судом) самостійно з урахуванням наявності (чи відсутності) слідових даних, які б дали можливість транспортно-трасологічними дослідженнями встановити дійсне місце наїзду на пішохода: чи у межах нерегульованого пішохідного переходу чи поза ними. Оскільки дана експертиза не має підстав заперечувати можливість розвитку механізму ДТП і згідно показань водія ОСОБА_17 , і згідно показань пішохода ОСОБА_18 , то вона при відповіді на питання 3-5 розглядала обидва задані варіанти розвитку механізму пригоди. Якщо перед ДТП дорожня ситуація складалась так, як про це стверджує пішохід ОСОБА_18 , то в такій дорожній ситуації водій ОСОБА_17 повинна була, з технічна точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.5; 1.10 (в частині значення термінів «небезпека для руху»; «пішохідний перехід»); 2.3 (підпунктів «б» та «д»); 12.3 та 18.1 ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинна була своєчасно застосувати гальмування з моменту виходу на нерегульований пішохідний перехід пішохода, яка штовхала попереду себе дитячий візок. Пішохід Кісіль- ОСОБА_4 у заданій нею ж дорожній ситуації при русі через нерегульований пішохідний перехід повинна була, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 4.7; 4.14 (підпункту «а»); 4.16 (підпункту «а») ПДР України, у відповідності до яких перед виходом на нерегульований пішохідний перехід вона повинна була переконатися у безпеці цього, а потім розпочати рух по згаданому переходу. Якщо перед наїздом дорожня ситуація розвивалась так, як стверджує водій ОСОБА_17 , то у такій ситуації вказаний водій повинна була, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.5; 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункту «б»); та 12.3 ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинна була своєчасно застосувати екстрене гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих, відстані) з моменту, коли мала об'єктивну можливість побачити, що з-поза задньої частини зустрічного автобуса у бік смуги руху автомобіля «Шкода-Фабіа» починає виїжджати дитячий візок. У дорожній ситуації, заданій водієм ОСОБА_17 , пішохід ОСОБА_18 повинна була, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.5; 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункту «д»); 4.7; 4.10; 4.14 (підпунктів «а» та «б») ПДР України, у відповідності до яких вказаний пішохід не повинна була переходити через проїзну частину вулиці поза межами пішохідного переходу, а якщо пішохід усе ж вирішила переходити через проїзну частину поза цими межами та ще й за об'єктом, що обмежував можливість її (пішохода) та дитячого візка своєчасного виявлення водіями - пішохід спершу повинна була переконатися у безпеці такого виходу і не здійснювати його перед автомобілем «Шкода-Фабіа». При вихідних даних про механізм ДТП, заданих пішоходом ОСОБА_18 , водій ОСОБА_17 мала технічну можливість уникнути скоєння наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування (при цьому навіть не було необхідності у застосуванні саме екстреного гальмування, а достатньо було застосувати гальмування і меншої ефективності, але достатньої для зупинки автомобіля «Шкода» до меж нерегульованого пішохідного переходу). При вихідних даних про механізм ДТП, заданих водієм ОСОБА_17 , вказаний водій не мала технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосуванні екстреного гальмування. При вихідних даних про обставини пригоди, заданих пішоходом ОСОБА_18 причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є та обставина, що водій ОСОБА_17 з моменту виходу на нерегульований пішохідний перехід пішохода (яка попереду себе штовхала дитячий візок) своєчасно не зменшила швидкості руху (при необхідності - до повної зупинки) щоб дати можливість пішоходові безпечно завершити перехід. При вихідних даних про обставини пригоди, заданих водієм ОСОБА_17 , причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є та обставина, що пішохід, штовхаючи поперед себе дитячий візок, вийшла на смугу руху автомобіля «Шкода-Фабіа» на такій відстані де останнього, яка вже була недостатньою для уникнення наїзду/Т.2 а.с.42-47/.
Висновком експерта за результатами проведення автотехнічної експертизи №17572/15-52 від 30.10.2015, згідно якого при варіанті розвитку події згідно із показами водія ОСОБА_17 та наявними в постанові про призначення даної експертизи обставинами скоєння даної ДТП, в даній дорожній обстановці водію автомобіля Skoda ОСОБА_17 , з технічної точки зору, з моменту виникнення небезпеки для її руху, слід було діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 ПДР. У варіанті розвитку події згідно із показами пішохода ОСОБА_18 та наявними в постанові про призначення даної експертизи обставинами скоєння даної ДТГІ, в даній дорожній обстановці водію автомобіля «Шкода» ОСОБА_17 , з технічної точки зору, слід було діяти у відповідності з вимогами п. 18.1 ПДР. Питання щодо регламентації дій пішохода ОСОБА_18 в даній ДТП відповідно до вимог ПДР не потребує застосування спеціальних знань в галузі автотехніки, а тому дана оцінка може бути вирішена слідством (судом) самостійно, керуючись вимогами розділу № 4 ПДР. Вирішити дане питання постанови стосовно швидкості руху автомобіля Skoda безпосередньо перед виникненням ДТП із урахуванням механічних пошкоджень наявних на ТЗ в категоричній формі неможливо. При заданих в постанові обставинах скоєння даної пригоди та при варіанті розвитку події згідно із показами пішохода ОСОБА_18 , водій ОСОБА_17 , з моменту виникнення небезпеки для її руху, мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_18 , шляхом застосування екстреного гальмування керованого нею ТЗ. При заданих в постанові обставинах скоєння даної пригоди та при варіанті розвитку події згідно із показами водія ОСОБА_17 , даний водій ОСОБА_17 з моменту виникнення небезпеки для її руху не мала технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_18 , шляхом застосування екстреного гальмування керованого нею ТЗ. Вирішення питання щодо причини даної ДТП по суті передбачає правову оцінку усіх добутих по справі доказів (включаючи і даний висновок), що виходить за межі компетенції судових експертів - автотехніків і є виключною прерогативою слідства та суду, тому воно (зазначене вище питання) в рамках даного дослідження не вирішувалось. Покази пішохода ОСОБА_18 щодо вказаних нею обставин ДТП під час слідчого експерименту можна вважати технічно спроможними з причин викладених в дослідницькій частині. З причин викладених в дослідницькій частині, покази водія ОСОБА_17 щодо вказаних нею обставин ДТП під час слідчого експерименту можна вважати технічно спроможними /Т.2 а.с.48-55/.
Висновком №4778 судової траснпортно-трасологічної експертизи від 21.10.2016, згідно якого місце наїзду автомобіля «Шкода Фабія» р.н. НОМЕР_1 на пішоходів ОСОБА_18 в залежності від швидкості руху автомобіля може знаходитись: а) при швидкості руху 52 км/год - на пішохідному переході на віддалі 16,5 м. від плями крові в сторону вул. Галицька в районі, що відповідає продовженню правової смуги руху, виходячи з напрямку в сторону центра м. Стрий; б)при швидкості руху 60 км/год - за пішохідним переходом на віддалі 20,60 м від плями крові в сторону вул. Галицька в районі, що відповідає продовженню правової смуги руху, виходячи з напрямку в сторону центра м. Стрий. Показання водія автомобіля «Шкода Фабія» р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_17 , в частині розміщення місця наїзду її автомобіля на пішохода ОСОБА_18 за пішохідним переходом на прямій смузі руху, виходячи з напрямку в сторону центра м.Стрий, на віддалі 7.5 м від нього, з технічної точки зору є неспроможними. Показання пішохода ОСОБА_18 в частині розміщення місця наїзду на неї автомобіля «Шкода Фабія» р.н.з. НОМЕР_1 на пішохідному переході в районі, який є продовженням правої смуги руху, виходячи з напрямку руху в сторону центра м. Стрий, з технічної точки зору є спроможними /Т.2 а.с.56-60/.
Висновком № 4779 судової автотехнічної експертизи від 15.11.2016, згідно якого, якщо виходити з умов, що: 1) на момент виникнення небезпеки для руху віддаль від автомобіля «Шкода-Фабія»(р.н.з. НОМЕР_1 ) до пішохода склала 24,7 м; 2) швидкість руху вказаного легковика у цей момент складала 60 км/год; 3) для уникнення наїзду водій своєчасно застосувала саме екстренне гальмування, то в такому випадку на момент наїзду швидкість руху згаданого вище транспортного засобу могла б бути зменшена до величини біля 45….54 км/год (в залежності від можливих значень коефіцієнтів зчеплень для мокрого асфальту та значень часу реакції водіїв для подібних ситуацій)/Т.2 а.с.61-63/.
Висновком експерта № 328/14 від 14.08.2014, з якого вбачається, що за даними медичних документів, у гр. ОСОБА_18 була травма тіла у вигляді ран на голові та обидвох кистях, забою головного мозку легкого ступеню, переломів кісток тазу справа, перелому 3-го ребра справа з обмеженим поступленням крові в плевральну порожнину. Всі ушкодження заподіяні тупими предметами, могли утворитися 21.07.2014 в момент дорожньо-транспортної пригоди. В даний час, у зв'язку з невизначеністю наслідків травми, ступінь важкості тілесних ушкоджень заподіяних гр. ОСОБА_18 не може бути встановлена. Для цього необхідне проведення додаткової судово-медичної експертизи через 4-5 місяців після травми з освідуванням гр. ОСОБА_18 та представленням на експертизу всіх медичних документів, в тому числі амбулаторної карти, рентгенівських знімків та результатів КТ- обстеження за наступний період. За наявними судово-медичними даними, конкретно встановити взаєморозташування гр. ОСОБА_18 та рухомого автомобіля на момент первинного контакту, неможливо /Т.2 а.с.65-66/.
Висновком експерта № 294 від 21.08.2014, згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи згідно даних медичних документів у гр.. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була виявлена рана потиличної ділянки голови, яка могла утворитися від дії тупого, твердого предмета, під час події 21.07.2014, яка вказана в постанові, й відноситься до легкого тілесного ушкодження /Т.2 а.с.67/.
Додатковим висновком експерта № 529/14 від 28.11.2014, згідно якого за даними медичних документів, у гр.. ОСОБА_18 була травма тіла у вигляді ран на голові та обидвох кистях, забою головного мозку легкого ступеню, переломів кісток тазу справа, перелому 3-го ребра справа з обмеженим поступленням крові в плевральну порожнину. Всі ушкодження заподіяні тупими предметами, могли утворитися 21.07.2014 в момент дорожньо-транспортної пригоди. Вказана травма викликала стійку втрату працездатності більше однієї третини і за цією ознакою відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. /Т.2 а.с.68-70/.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_8 у вчинені нею кримінального правопорушення доведена повністю, кваліфікація її неправомірних дій за ч. 2 ст.286 КК України є правильною, оскільки вона, будучи особою, яка керує транспортним засобом, вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4 , тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому дії обвинуваченої кваліфіковано органом досудового розслідування вірно.
Згідно ст. 12 КК України злочин, вчинений обвинуваченою і передбачений ч.2 ст.286 КК України класифікується як тяжкий злочин.
Відповідно до ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи міру покарання обвинуваченій, суд виходить з того, що у відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за ст. 286 КК України суд має врахувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, особу винного, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_8 , суд враховує, що обвинувачена має на утриманні двоє малолітніх дітей.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_8 , судом не встановлено.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, наслідки вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає необхідним призначити покарання обвинуваченій ОСОБА_8 за вчинене кримінальне правопорушення згідно та в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 суд враховує усі обставини кримінального провадження, зокрема те, що обвинувачена ОСОБА_8 вчинила необережний тяжкий злочин у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, від якого настали тяжкі тілесні ушкодження потерпілій, однак раніше не судима, особу обвинуваченої, яка розкаялася у вчиненому, намагалася в судовому засіданні частково відшкодувати спричинені потерпілим збитки; за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, розлучена, має на утриманні двох малолітніх дітей, а також враховуючи думку прокурора, який відносно обвинуваченої наполягає застосувати покарання у вигляді позбавлення волі, із застосування ст.ст. 75 КК України.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що обвинувачена, на переконання суду, усвідомила суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаялася у вчиненому, запевнила суд у своїх намірах вести в подальшому законослухняний спосіб життя та не вчинювати кримінальних правопорушень, висновок органу пробації про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства, суд вважає за можливе звільнити її від відбування основного покарання з випробуванням відповідно до положень статей 75 КК України з покладенням на неї обов'язків відповідно до статті 76 КК України.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з врахуванням обставин конкретної справи і з обов'язковим мотивуванням прийнятого рішення.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, суд, зважаючи на обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення, що призвело до спричинення тяжких наслідків для ОСОБА_4 , та знаходиться в прямому причинному зв'язку з діями водія ОСОБА_8 , яка на ділянці дороги без перешкод в денну пору мала можливість пересвідчитись в безпечності руху, однак, проявила неуважність та здійснила наїзд на пішохода з дитячим візочком в якому перебувала малолітня дитина та зважаючи на особу обвинуваченої, її ставлення до вчиненого правопорушення, приходить до висновку за можливе призначати обвинуваченій додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Запобіжний захід до обвинуваченої не застосовувався.
Щодо цивільного позову потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , законного представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 до Сидор ( ОСОБА_17 ), моторно-транспортного страхового бюро України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Згідно якого просять стягнути з Моторного транспортного страхового бюро України 26796,40 грн. на користь ОСОБА_4 як відшкодування матеріальної шкоди, 5000,00 грн. як відшкодування моральної шкоди та 5000,00 грн. на користь ОСОБА_6 як відшкодування моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_8 250 000,00 грн. на користь ОСОБА_4 як відшкодування моральної шкоди та 50000,00 грн. на користь ОСОБА_6 як відшкодування моральної шкоди.
Під час судового провадження потерпілі заявлені вимоги підтримали в повному обсязі. Обвинувачениа заявлені вимоги визнала частково.
Моторно (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) надало заперечення на позовну заяву від 05.10.2017, яким зазначили, що так як у ОСОБА_17 поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на день вчинення не був чинний (строк дії - з 22.06.2013 до 21.06.2014), справді обов'язок щодо здійснення страхового відшкодування виникає в МТСБУ на умовах визначений Законом. Дійсно, ОСОБА_4 зверталася до МТСБУ із повідомленням про ДТП, що мала місце 21.07.2014 на ділянці автодороги «Київ-Чоп» в напрямку руху зі Львова до центру м. Стрий по вул. Львівській при проїзді ділянки будинку № 162 на пішохідному переході, проте не надала заяву про виплату страхового відшкодування. У зв'язку із ненаданням потерпілими заяви про виплату страхового відшкодування до МТСБУ, строки з прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та виплати його не розпочинаються та МТСБУ не бере на себе обов'язок щодо відшкодування заподіяної ОСОБА_4 та ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди. Також, з урахуванням положень абз.4 п.36.2 Закону, МТСБУ прийме відповідне рішення після набрання вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області законної сили. Таким чином, просять відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог (Т.1 а.с.169-171).
Цивільний позивач ОСОБА_4 та законний представник ОСОБА_7 надали відповідь на відзив від 18.12.2017, яким вважають заперечення МТМБУ безпідставними та необґрунтованими, оскільки 07.04.2017 ОСОБА_4 подала до МТСБУ заяву про страхове відшкодування через особистий кабінет потерпілої на офіційному сайті МТСБУ, тому твердження про те, що потерпіла ОСОБА_4 не подала заяву про виплату страхового відшкодування абсолютно не відповідає дійсності. Крім того, ОСОБА_17 не виконала свого обов'язку і не подала до МТСБУ повідомлення про ДТП, яка мала місце за її участю, відповідне повідомлення до МТСБУ подала потерпіла ОСОБА_4 . Після надсилання заяви про страхове відшкодування потерпіла ОСОБА_4 отримала від МТСБУ листа №3.1-05/17977 від 28.07.2017 про надання певних документів. Хоча ОСОБА_4 повідомила про кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014140130001348 від 21.07.2014 за обвинуваченням водія ОСОБА_17 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та усі необхідні документи, які зазначені в листі МТСБУ буде надіслано додатково після закінчення розгляду кримінального провадження. Доводи представника відповідача МТСБУ наведені в запереченні на позовну заяву просять оцінювати критично у зв'язку з необґрунтованістю (189-197).
Відповідно до вимог п.п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За положеннями ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Інформації щодо страхування цивільно-правової відповідальності обвинуваченої ОСОБА_8 , як законного володільця транспортного засобу, суду надано не було. Згідно листа Страхової компанії «Уніка» від 22.03.2016 № 1781вбачається, що 22.06.2013 між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_17 було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3690747, відповідно до якого було застраховано відповідальність водія автомобіля «Шкода Фабія» д.н.з. НОМЕР_1 зі строком дії даного полісу з 22.06.2013 по 21.06.2014, тобто станом на 21.07.2014 страховий договір не чинний (Т.3 а.с.34).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справі №465/4621/16 встановлено, що положення ч.1 ст.128 КПК України щодо можливості пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, треба розуміти як можливість пред'явлення зазначеного позову до будь-якої особи (фізичної або юридичної), яка за законом виконує обов'язок з відшкодування шкоди, завданої підозрюваним (обвинуваченим чи неосудною особою), як це має місце у випадку з МТСБУ у справі, що розглядається. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що цивільний позов може бути пред'явлено в межах кримінального провадження до МТСБУ як до цивільного відповідача, оскільки його зобов'язання витікають із положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Пред'явлення цивільного позову до страховика у кримінальному провадженні є можливим без попереднього звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пп. а) п.41. 1статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згіднозі статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ відшкодовує шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.
Із заперечення МТСБУ від 10.10.2017, відповіді на відзив потерпілих, копій письмових повідомлень від 24.04.2017 (Т.1 а.с.194) вбачається, що із повідомленнями про страховий випадок потерпіла ОСОБА_4 звернулася до страхової компанії у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
З урахуванням вказаного, позовні вимоги потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , законного представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 до МТСБУ підлягають частковому задоволенню, а саме задоволити в частині стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_4 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 26796,40 грн.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд вважає, що є безумовним, що в результаті спричинення тілесних ушкоджень внаслідок будь-яких злочинних дій, кожна людина переносить емоційні, душевні переживання, отже вважає доведеною наявність моральної шкоди, спричиненою потерпілим даним кримінальним правопорушенням.
Враховуючи тяжкість спричинених потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, з приводу яких вона проходила стаціонарне лікування в закладах охорони здоров'я, що потягло вимушені зміни у її життєвих зв'язках та у звичайному способі життя, настання негативних змін в її здоров'ї та житті, оскільки потребувала тривалого лікування та реабілітаційних заходів, що і є порушення звичайного способу життя, а також те, що вона змушена була систематично з'являтися до правоохоронних органів та суду, відчувала фізичні страждання в зв'язку з отриманими травмами, а також душевні страждання, окрім цього враховуючи душевні страждання та емоційно-психологічний стан потерпілої малолітньої ОСОБА_6 , враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позов у частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченої ОСОБА_8 обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи цивільний позов прокурора, суд виходить з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України № 545 от 16 липня 1993 року «Про порядок нарахування розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету та їх використання» передбачено, що сума коштів, що підлягають відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому знаходився на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день, кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної карти стаціонарного хворого; визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Як вбачається з довідки Комунальної 8-ї міської клінічної лікарні м.Львова від 08.09.2014 №1352, що ОСОБА_18 знаходилася на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 23.07.2014 - 13.08.2014. Вартість одного л/дня нейрохірургія 155грн.38коп.х22л/дн = 3418 грн. 36 коп. (т.1 а.с.72).
Таким чином, заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування осіб, які потерпіли від злочину, підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідно до ст. 1206 Цивільного кодексу України такий обов'язок покладений на особу, яка вчинила злочин. Отже, з підсудньої ОСОБА_8 підлягає стягненню загальна сума в розмірі 3418,36 грн. на користь держави в особі Львівської міської ради.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
Згідно ст. 76 ч. 1 п. п. 1, 2 КК України зобов'язати ОСОБА_8 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Стягнути із ОСОБА_8 в дохід держави 13 322,92 грн. (тринадцять тисяч триста двадцять дві гривні 92 копійки) витрат на залучення експерта.
Стягнути з Моторного транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_4 26796,40 грн. (двадцять шість тисяч сімсот дев'яносто шість гривень 40 копійок) матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 250000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень) моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 (законний представник ОСОБА_7 ) 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень) моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, Галицький район, пл.Ринок,1, на рахунок місцевого бюджету м. Львова, №31410544700007 в ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 38007662, код платежу 24060300) витрати на лікування особи, яка потерпіла від злочину в розмірі 3418,36 грн. (три тисячі чотириста вісімнадцять гривень 36 копійок).
Речові докази:
піджак, майка, штани (джинси), бюстгальтер, труси, взуття - повернути ОСОБА_4 .
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.
Суддя ОСОБА_1