Справа № 373/481/19
Номер провадження 2/373/31/20
17 листопада 2020 р. м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Реви О.І.
за участю:
секретаря судових засідань Хоменко Н.І.
представника позивача - прокурора Яворського С.С.
представника відповідача - адвоката Гречко Д.В.
представника відповідача - адвоката Ліпінського Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними розпорядження та державної реєстрації права власності на земельні ділянки ,-
встановив:
20 березня 2019 року перший заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду із позовом та просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його.
По суті позовних вимог просив визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 29.12.2012 №841в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.
Окрім цього, просив визнати недійсним державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,9999 га з кадастровим номером 3223388200:02:014:0757 за ОСОБА_1 згідно рішення Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.02.2013 №313970.
Також просив визнати недійсним державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1га з кадастровим номером 3223388200:02:014:0756 за ОСОБА_2 згідно рішення Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав на їх обтяжень від 11.02.2013 №317727 та стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області сплачений судовий збір.
В обґрунтування позову посилається на те, що Переяслав-Хмельницьким відділом Бориспільської місцевої прокуратури було виявлено порушення вимог земельного та лісового законодавства під час оформлення права приватної власності земельні ділянки лісового фонду на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.
Зазначає, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 21.06.2011 №449 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 1 га, для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.
Вказує на те, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 29.06.2011 №473 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 1 га, для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області
Звертає увагу, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької РДА №841 від 29.12.2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. Надалі, на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації №841 від 29.12.2012 реєстраційною службою Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області 08.02.2013 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,9999га для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області з кадастровим номером 3223388200:02:014:0757, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №159390336 від 13.03.2019.
Крім цього, на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації №841 від 29.12.2012 реєстраційною службою Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області 11.02.2013 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області з кадастровим номером 3223388200:02:014:0756, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №159389922 від 13.03.2019.
Вважає, що розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА №841 від 29.12.2012 прийнято всупереч вимог Конституції України, земельного та лісового законодавства, оскільки передача земельних ділянок проведена не уповноваженим органом, за відсутності рішення відповідного органу державної влади про вилучення лісових земель, згоди землекористувача, в порушення порядку зміни цільового призначення та надання цих земель у приватну власність, передача яких законом заборонена.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2019 року відкрито провадження по даній справі.
14 серпня 2019 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гречко Д.В. надала відзив на позовну заяву, в якому вона заперечує проти позову в повному обсязі, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Посилається на те, що відсутні докази отримання Київською обласною державною адміністрацією та Державним підприємством «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» повідомлення прокурора про звернення до суду від їх імені з відповідним позовом та докази надання ними згоди. Наголошує, що прокурором не надано жодного доказу порушення прав Київської ОДА та ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», які надають можливість бути позивачем в даному провадженні.
Вказує, що подання прокурором позову в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» суперечить вимогам Закону України «Про прокуратуру».
Окрім того, просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до спірних правовідносин.
03 вересня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гайдай Р.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову в повному обсязі, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Посилається на те, що позивачем не надано планово-картографічної документації (лісовпорядних планшетів), які підтверджують право ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» на спірні земельні ділянки станом на день виділення земельних ділянок ОСОБА_3 . Також ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» не має державного акту на право власності або постійного користування на передану відповідно до спірного рішення земельну ділянку. Вважає, що надання земельних ділянок ОСОБА_2 відбулося у повній відповідності до вимог земельного законодавства.
02 грудня 2019 року представника відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гайдай Р.П. подав суду заяву, в якій просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до спірних правовідносин.
В судовому засіданні прокурор Яворський С.С. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить позов задовольнити.
Представник Київської ОДА в судові засідання не з'являвся. Направив до суду письмову заяву про те, що повністю підтримує позов прокурора та просить його задовольнити, розглянувши справу без його участі. Жодних заяв по суті до суду не подав.
Представник Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» в судове засідання жодного разу не з'явився. Жодного заперечення чи підтримання позовних вимог від імені цього підприємства до суду подано не було. Прокурор не спромігся пояснити та довести факту функціонування цієї юридичної особи як такої.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гречко Д.В. в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в позові в повному обсязі. Додатково зазначила про те, що прокурор маніпулює фактами, не надає повної інформації щодо ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», яке спочатку було зареєстроване як комунальне підприємство, а потім перереєстроване в державне підприємство. Прокурор в підтвердження позовних вимог надав недостовірні докази, статут ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» не в тій редакції, що зазначено у витягу з ЄДР, відповідні зміни внесені не були. Надані ним лісогосподарські матеріали не в повному обсязі і не свідчать про порушення будь-ким прав ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп». Навпаки, довідка за формою 6-зем свідчить про те, що спірні земельні ділянки були землями запасу.
Також зазначає, що прокурором не надано жодного доказу в підтвердження того, що ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» виділялася спірна ділянка в складі певного лісового масиву. Окрім того, звертає увагу на пропуск позовної давності та просить застосувати наслідки його пропуску.
Представник відповідача адвокат Ліпінський Є. В. в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в позові в повному обсязі. Зазначає про те, що прокурором обраний невірний спосіб захисту в даному спорі. Такий спосіб захисту є неефективним і таким, що не передбачений законом. Визнання в судовому порядку недійсним розпорядження органу державної влади не призведе до поновлення порушеного права. Заявлена прокурором вимога про визнання недійсним державної реєстрації права власності на земельну ділянку - це спосіб захисту, що не передбачений законом. Отже, у задоволенні позову слід відмовити, оскільки обраний неефективний спосіб захисту. Окрім того, звертає увагу на пропуск позовної давності та просить застосувати наслідки його пропуску.
Представник відповідача - Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області відзиву на позов не подав, будь-яких заяв по суті позову та повноважного представника до суду не направив.
Дослідивши надані сторонами докази по даній справі, судом було встановлено таке.
Відповідно до розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 21 червня 2011 року за №449 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки, орієнтовною площею 1га для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.
Відповідно до розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 29 червня 2011 року за №473 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, орієнтовною площею 1га для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.
Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації №841 від 29 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.
08 лютого 2013 року було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,9999 га для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області з кадастровим номером 3223388200:02:014:0757, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №159390336 від 13.03.2019.
11 лютого 2013 року було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області з кадастровим номером 3223388200:02:014:0756, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №159389922 від 13.03.2019.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
За частиною другою ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Одним із таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.
Статтею 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
Також, відповідно до висновків про застосування норм права, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду (справа №912/2385/18) від 26.05.2020 відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Як вбачається з матеріалів справи прокурор надав суду копію повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді на адресу Київської ОДА та ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп». Таке повідомлення датоване органом прокуратури від 06.03.2019, а сума судового збору сплачена прокурором вже 28.02.2019. Тобто, суперечливим є факт дотримання прокурором підстав та порядку звернення до суду в інтересах держави, оскільки іншого в суді не встановлено, як і не встановлено, чому саме вищевказані орган державної влади та підприємство уособлюють державу в даному спорі.
Так само, прокурором не доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави Київської ОДА; наявність причин, які перешкоджали захисту інтересів держави тощо, що не узгоджується з вимогами Закону України «Про прокуратуру».
Суду не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів про те, що інтереси держави були порушені відповідачами. Так само і щодо визначення ним Київської ОДА та ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» як осіб, що представляють державу та неможливість самостійного захисту в суді.
Щодо твердження прокурора про те, що вказані земельні ділянки перебувають в державній власності та належать до земель лісогосподарського призначення та повинні використовуватись для ведення лісового господарства ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями в межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Крім того, відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового Кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків і містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.
Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Згідно з вимогами пункту 2.1.4 даної Інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.
Проте, прокурором не надано суду оригінал планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а надані лише копію проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області, копію перспективного плану ведення лісового господарства майстерської дільниці №1 Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області, копію проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської обалсті та копію статуту Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу.
Крім цього, з копії повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16.01.2019 за №14-10-0.222-521/2-19 вбачається, що за інформацією Відділу у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель по формі №6-зем станом на 01.01.2016 на території Переяслав-Хмельницького району Київської області землекористувач ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» не обліковується.
Аналогічна інформація міститься у відповіді цієї установи від 11.06.2019 № 29-10-0.222-7829/2-19 на запит адвоката Гречко Д.В.
Таким чином, у зв'язку з тим, що прокурором в справі не надано суду належним чином оформлені оригінали планшетів (згідно з вимогами пункту 2.1.4 вказаної вище Інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи), а державні акти на спірні земельні ділянки державним лісогосподарським підприємством не отримані, то враховуючи Прикінцеві положення ЛК України, документи, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» суду не надано.
З відповіді Департаменту містобудування та архітектури Київської ОДА № 01-1-28/1868 від 10.06.2019 вбачається, що Київською ОДА у період 2005-2019 років розпорядження про надання ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» у постійне користування земельної ділянки площею 330 га на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області не видавалося.
З наданої Секретаріатом Кабінету Міністрів України інформації, що мітиться у відповіді № 11609/0/2-19 від 10.06.2019 Кабінетом Міністрів рішення про надання ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» у постійне користування земельної ділянки площею 330 гектарів, розташованої на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, не приймалося.
Із довідки (форма 6-зем) від 22.02.2012 № 06-16/185 Управління Держкомзему у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області вбачається, що станом на 01.01.2012 загальна площа земельних ділянок, що відводиться у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради (за рахунок земель бувшого КСП ім. Шевченка, наданих для сільськогосподарського виробництва) становить 1,999 га і відноситься до земель запасу, за видом - чагарники.
Також, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:014:0757 є ОСОБА_1 . Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:014:0756 є ОСОБА_2 . Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.
11.02.2013 вони обоє отримали свідоцтво про право власності на землю, яке в установленому порядку не оскаржувалося, будь-яких рішень про визнання його недійсним суду не надано тощо.
Отже, посилання прокурора на порушення прав та інтересів держави, в особі Київської ОДА та ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» є безпідставним, оскільки наявні в справі докази свідчать про наявність запису про право власності за іншими особами - відповідачами в справі.
Щодо строку позовної давності суд встановив наступне.
Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Здійснення і захист цивільних прав тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а отже, ефективному поновленню порушеного права. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.
Разом з тим положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.
Однак, зазначена норма за своєю суттю направлена на захист прав власників та інших осіб від держави.
Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.
На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи 29.12.2012 року Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією було прийнято оспорюване розпорядження, а тому доводи про те, що про факт порушення державним органам стало відомо в будь-який інший пізніший час, ніж 29.12.2012 року не можуть бути взяті до уваги, та саме з цієї дати слід починати відлік трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.
Із копії заяви про злочин від 22.11.2018 від імені директора Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький державний лісгосп» Махмудова Е.Р., вбачається, що 31.03.2016 було порушено кримінальне провадження за №42016111100000111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, що свідчить про те, що станом на березень 2016 року прокуратурі вже було відомо про існування оскаржуваного у даній справі розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації.
Посилання прокурора на те, що строк позовної давності на правовідносини, що виникли в цьому спорі не поширюються, оскільки пред'явлений ним позов за своєю суттю і змістом є негаторним, а не віндикаційним позовом, суд не бере до уваги з огляду на вищезазначені факти про наявність в матеріалах справи не спростованих доказів того, що за повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16.01.2019 за №14-10-0.222-521/2-19 відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель по формі №6-зем станом на 01.01.2016 на території Переяслав-Хмельницького району Київської області землекористувач ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» не обліковується.
За таких підстав доводи прокурора про подання негаторного позову в інтересах держави, в особі зазначених ним Київської ОДА та ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», є необґрунтованими та безпідставними.
Отже, положення про наслідки пропуску строку позовної давності у віндикаційному позові суд не застосовує до даних правовідносин, а підстави для пред'явлення негаторного позову в даному спорі - відсутні.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю належними та допустимими доказами, оскільки докази наявності права в Київської ОДА чи ДП «Переяслав-Хмельницький державнй агролісгосп» на спірні ділянки прокурором не надані.
Понесені прокурором судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України в разі відмови в задоволенні позову покладаються на прокурора.
Згідно із ст. 12,13,141,259,265,268,273,354,355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження та державної реєстрації права власності на земельні ділянки відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (03.10.2017) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення виготовлено 25.11.2020.
Суддя: О. І. Рева