25 листопада 2020 р. справа № 400/608/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаГоловного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034
провизнання протиправним наказу від 03.01.2020 р. № 129/014-20-СГ та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним наказ відповідача від 03.01.2020 року № 129/014-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель сільськогосподарського призначення державної власності земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Майське), за клопотанням від 29.11.2019 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки;
- зобов'язати відповідача прийняти за клопотанням позивача від 29.11.2019 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки, наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель сільськогосподарського призначення державної власності земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Майське).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що в листопаді 2019 року звернулась до відповідача з клопотанням про безоплатну приватизацію земельної ділянки, однак отримала відмову, аргументовану тим, що серед долучених до клопотання матеріалів відсутні документи, які підтверджують факт відсутності господарських будівель і дворів або документи, які підтверджують правовий статус господарських будівель і дворів. На думку позивача, така підстава відмови не відповідає ст. 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України). Крім того, з графічних матеріалів, які виготовлені з використанням Публічної кадастрової карти України та наданих позивачем до клопотання, не вбачається, що на бажаній земельній ділянці знаходяться господарські будівлі чи двори. Позивач наголошує, що неодноразово зверталась до відповідача з клопотаннями та кожного разу відповідач відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Як зазначає відповідач, бажана позивачем земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності - під господарськими будівлями і дворами, а тому, оскільки серед долучених до клопотання матеріалів відсутні документи, які підтверджують факт відсутності господарських будівель і дворів (акт обстеження тощо) або документи, які підтверджують правовий статус господарських будівель і дворів, відповідачем прийнято наказ про відмову в наданні дозволу. Окрім того, вимога позивача про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не може бути задоволена, оскільки вказані повноваження відповідача є дискреційними (а. с. 35-41).
Позивач подала відповідь на відзив, в якій наголошує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що на земельній ділянці, обраній позивачем для приватизації, знаходяться жилі будинки, будівлі або споруди, що перебувають у власності певних осіб та має місце перехід права власності на земельну ділянку (а. с. 57-59).
Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Керуючись ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
29.11.2019 року позивач звернулась до відповідача з клопотанням про безоплатну приватизацію земельної ділянки, згідно якого просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Майське). До клопотання позивач додала копію паспорту, копію картки платника податків та графічні матеріали (а. с. 19-20).
Наказом від 03.01.2020 року № 129/0/14-20-СГ відповідач відмовив у наданні запитуваного дозволу, посилаючись на те, що серед долучених до клопотання матеріалів відсутні документи, які підтверджують факт відсутності господарських будівель і дворів (акт обстеження тощо) або документи, які підтверджують правовий статус господарських будівель і дворів (у разі їх наявності), оскільки земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності - під господарськими будівлями і дворами (а. с. 21).
Згідно з ч. 1-2 ст. 116 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 ст. 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 6-7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України).
Як встановлено судом, відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки з тих підстав, що позивачем не надано документи, які підтверджують факт відсутності господарських будівель і дворів (акт обстеження тощо) або документи, які підтверджують правовий статус господарських будівель і дворів (у разі їх наявності)
Разом з тим, посилання відповідача на зазначену підставу відмови є безпідставними, оскільки частиною 7 ст. 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який таких підстав, що наведені у спірному наказі про відмову позивачеві в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не містить.
Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного наказу, у відзиві відповідач посилається на норму статті 120 ЗК України, яка регулює перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.
При цьому, як зазначає відповідач, бажана позивачем земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (під господарськими будівлями і дворами).
Згідно з частиною 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Жодних доказів на підтвердження того, що на земельній ділянці знаходяться будинки, будівлі чи двори, що перебувають у власності осіб, відповідач як суб'єкт владних повноважень, якого наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, не надав.
Фактично відповідач переклав на позивача обов'язок надати документи, такі як акт обстеження або документи, які підтверджують правовий статус господарських будівель і дворів (у разі їх наявності).
При цьому суд наголошує на тому, що при зверненні до відповідача для надання дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач подала всі передбачені нормами ЗК України документи, з огляду на що, посилання відповідача на підстави, що наведені у спірному наказі, є безпідставними.
Таким чином, суд доходить висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку за клопотанням від 29.11.2019 року, яка викладена у наказі відповідача від 03.01.2020 року є протиправною, оскільки підстави відмови, зазначені в наказі, не передбачені ст. 118 ЗК України.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти наказ, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені ст. 245 КАС України, відповідно до п. 4 ч. 2 якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).
Отже, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
У спірних правовідносинах відповідач не навів обставин, що слугували підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
З урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача, ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про видачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.08.2019 року (справа № 540/2441/18, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83942941), які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1598112903.1 від 28.01.2020 року (а. с. 1).
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 року у справі № 620/1116/20: "... Оскільки позов ОСОБА_1 містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат колегія суддів визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог".
Отже, судові витрати у виді судового збору присуджуються позивачу в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ЄДРПОУ 39825404), задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ЄДРПОУ 39825404) від 03.01.2020 року № 129/0/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ЄДРПОУ 39825404) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 29.11.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Майське), з урахуванням висновків суду.
4. У задоволенні вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області прийняти за клопотанням від 29.11.2019 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки, наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель сільськогосподарського призначення державної власності земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Майське) - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз