м. Миколаїв.
25 листопада 2020 р.справа № 400/1609/20
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Камінського В.І.,
представника відповідача: Ярової М.В.,
представника третьої особи: Ворони О.Л.,
в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаХарківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, вул. Сумська, 77/79, м. Харків, 61023
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачафакультет перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, вул. Леваневців, 25, м. Миколаїв, 54038
провизнання протиправним та скасування наказу від 20.03.20 р. № 431 в частині притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності та клопотання у виді накладення дисциплінарного стягнення "пониження в посаді"
ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (надалі - відповідач або Університет), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ від 20 березня 2020 р. № 431 в частині притягнення його до повної матеріальної відповідальності та клопотання перед командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України (надалі - ПС ЗСУ) про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді пониження в посаді.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді начальника навчально-тренувального комплексу (надалі - НТК) факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Університету. 24 і 29 лютого 2020 р. з території факультету, з будівель, в яких розташований НТК, були вчинені крадіжки блоків обчислювальних машин тренажерів літаків. За цими обставинам відповідач провів службове розслідування та зробив висновок про винність позивача у втраті військового майна, на підставі чого видав спірний наказ, яким ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності та порушено питання про накладення дисциплінарного стягнення. Позивач наполягає на тому, що службовим розслідуванням не встановлена і не доведена його вина у втраті військового майна та не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між його діями (бездіяльністю) і втратою майна, що виключає матеріальну відповідальність. Крім цього, спірний наказ, в якості правового обґрунтування притягнення до матеріальної відповідальності, містить посилання на загальні обов'язки військовослужбовця, без конкретизації норм, які ним порушені як начальником НТК. Також позивач вказав на порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, так як останнім та командувачем ПС ЗСУ видано два накази про проведення службових розслідувань за одними й тими самими обставинами, що суперечить приписам Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21 листопада 2017 р. № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371 (надалі - Порядок проведення службового розслідування у ЗСУ).
Відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що позивач є матеріально відповідальною особою та допустив порушення вимог Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 р. № 300 (надалі - Положення про військове (корабельне) господарство ЗСУ) щодо створення належних умов зберігання і охорони військового майна. Саме внаслідок неналежного виконання позивачем таких обов'язків, було викрадено військове майно. Додатково відповідач зазначив, що в рамках кримінального провадження у позивача був вилучений авіаційний годинник, який може свідчити про його причетність до вчинення крадіжки. Крім цього, позивач пройшов обстеження на комп'ютерному поліграфі, висновок якого свідчить про "ймовірну причетність" ОСОБА_1 до протиправного діяння. З приводу проведення двох службових розслідувань відповідач зазначив, що їх наслідком став єдиний висновок та однократне покарання позивача, а тому ця обставина не мала для нього негативних наслідків (а. с. 32-37, 125-127).
Під час розгляду справи, суд задовольнив клопотання відповідача про залучення до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (надалі - третя особа або Факультет) (а. с. 144-145).
В своїх поясненнях третя особа вказала, що службовим розслідуванням встановлено неналежне виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків в частини забезпечення належних умов зберігання військового майна. Так, виявлена відсутність сигналізації на дверях НТК, хоча у відповідний журнал позивачем систематично заносились записи про її справність та використання; внутрішні двері та ворота приміщень НТК позивачем не зачинялися та не опечатувались; приміщення НТК недостатньо освітлені. Такі порушення з боку ОСОБА_1 зробили можливим вчинення крадіжок (а. с. 171-175).
В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, позивач та його представник заперечили порушення вимог Положення про військове (корабельне) господарство ЗСУ. За твердженням позивача, сигналізації на будівлях НТК знаходиться в справному стані, 24 і 29 лютого 2020 р. будівлі НТК були постановлені ним на охорону про що свідчать записи в журналі.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що позивача притягнуто до матеріальної відповідальності як посадову особу, недбале ставлення якої до виконання своїх обов'язків начальника НТК сприяло вчиненню крадіжок.
Представник третьої особи в судовому засіданні надав пояснення, з яких слідує, що саме позивач, як начальник НТК, повинен був створити (забезпечити) умови для належного зберігання ввіреного йому майна НТК.
При розгляді справи, судом відмовлено в клопотанні відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та задоволено заяву позивача про забезпечення позову (а. с. 142-143, 164-166). Також, відповідачем було подано заяву про допит свідка, від розгляду якої представник відповідача в судовому засіданні відмовився (а. с. 183-185).
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
24 лютого 2020 р. відповідач, на підставі доповіді начальника Факультету, видав наказ № 274 "Про призначення службового розслідування" (а. с. 128-129).
В акті службового розслідування зафіксовані наступні обставини. 24 лютого 2020 р. о 9:00 год., під час вмикання ОСОБА_1 тренажерів КТЛ-32 літака Іл-76МД та КТС-18 літака Су-25, які знаходяться в будівлі № 62/190 НТК, була виявлена нестача блоків в обчислювальних машинах цих тренажерів. За даним фактом територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розпочато кримінальне провадження № 6020150000000201 за ст. 410 ч. 3 Кримінального кодексу України. В наступному, 29 лютого 2020 р., під час ранкового обходу о 6:10 год., виявлено факт повторного проникнення до будівлі НТК № 62/190 та зникнення блоків обчислювальних машин тренажера КТЛ-32 літака Іл-76МД. Службовим розслідуванням встановлено, що будівля № 62/190, яка є складовою частиною НТК, здана під охорону ОСОБА_1 не 23 лютого 2020 р., а 24 лютого о 7:00 год., при цьому записи в журналі про закриття і відкриття будівлі, зроблені позивачем одночасно вранці 24 лютого. Також відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 систематично допускались порушення порядку відчинення та зачинення будівель № 62/189 і № 62/190, внаслідок чого вони перебували відчиненими понад встановлений час, а також ним не забезпечено належного освітлення прилеглої до цих будівель території (а. с. 48-87).
В акті службового розслідування вказано на порушення позивачем:
- п. п. 11, 16, 82, 83, 84 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 р. № 548-XIV (надалі - Статут внутрішньої служби ЗСУ);
- п. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 р. № 551-XIV;
- п. 3.1.9. Положення про військове (корабельне) господарство ЗСУ;
- п. 7 Положення про навчально-тренувальний комплекс факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба.
За висновком відповідача, позивач не організував належного збереження майна НТК та не вживав заходів для забезпечення його надійної охорони, не виявляв недоліків в цих сферах та не повідомляв про них начальника Університету для вжиття відповідних заходів.
Актом службового розслідування запропоновано притягнути ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності в сумі 1 418 911,12 грн. та до дисциплінарної відповідальності.
20 березня 2020 р. наказом № 431 позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності в розмірі 1 418 911,12 грн. та порушено клопотання перед командувачем ПС ЗСУ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді накладення стягнення "пониження в посаді" (а. с. 88-94).
2 червня 2020 р. наказом № 106 до наказу № 431 були внесені зміни в частині розміру матеріальної відповідальності позивача, яка збільшена до 1 439 720,92 грн. (а. с. 95-97). Даний наказ позивачем не оскаржується.
22 квітня 2020 р. наказом командувача ПС ЗСУ № 79, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді пониження в посаді (а. с. 98-105). Даний наказ позивачем не оскаржується.
Доводи позивача про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, шляхом видання двох наказів про ініціювання службового розслідування, один з яких виданий начальником Університету, а інший командувачем ПС ЗСУ, суд оцінює таким чином.
Порядок проведення службового розслідування у ЗСУ в п. 14 передбачає, що одночасне проведення декількох службових розслідувань за одним випадком вчинення правопорушення не допускається.
Дана норма забороняє проведення декількох службових розслідувань, а не видання декількох наказів про їх проведення, що не є тотожним за змістом та правовими наслідками. Незважаючи на видання двох наказів про проведення службового розслідування, проведено одне службове розслідування, яке оформлено одним актом службового розслідування, на підставі якого позивача притягнуто до матеріальної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення. З урахуванням такого, суд не вбачає порушень з боку відповідача в частині призначення та проведення службового розслідування.
Перевіряючи висновок відповідача про наявність вини позивача у втраті військового майна, суд виходить з наступного.
В першу чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що він не надає оцінку тим обставинам, які є предметом дослідження в рамках кримінального провадження, і вирішує виключно питання наявності чи відсутності підстав для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, як окремого виду юридичної відповідальності, відмінного від кримінальної відповідальності особи.
Також суд звертає увагу відповідача, що посилання останнього у своєму відзиві на дані комп'ютерного поліграфа, як на доказ вини позивача, не можуть бути оцінені адміністративним судом, так як ст. 72 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) містить вичерпний перелік засобів доказування в адміністративному судочинстві, до яких дані комп'ютерного поліграфа не належать.
Підстави, порядок та умови притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності врегульовані Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Згідно ст. 1 ч. 1 п. 4 цього Закону, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ст. 3 ч. 1-3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі").
Відповідно до ст. 6 ч. 1 п. 1 цього Закону, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ст. 9 ч. 1, 3 Закону).
Наявність матеріальної шкоди внаслідок втрати блоків обчислювальних машин в тренажерах, зафіксована в акті службового розслідування та не заперечується позивачем.
З висновком відповідача про порушенням позивачем п. п. 82, 83, 84 Статуту внутрішньої служби ЗСУ суд не погоджується, так як обов'язки, перелічені в даних пунктах, стосуються начальника служби бригади, яким позивач не є.
Стаття 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ покладає на військовослужбовця обов'язок берегти державне майно.
Згідно з п. 3.1.9. Положення про військове (корабельне) господарство ЗСУ, усі посадові особи військової частини (з'єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні вносити пропозиції до річного плану заходів щодо капітального та поточного ремонту і організовувати їх виконання; вживати заходів щодо забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, слідкувати за справним станом обладнання постів, огороджень, технічних засобів охорони, зв'язку та сигналізації.
Наказом від 27 грудня 2019 р. № 176агд ОСОБА_1 призначений матеріально-відповідальною особою в будівлях № № 62/189, 62/190, 62/191 НТК і на нього покладена відповідальність за збереження майна в цих будівлях (а. с. 130-133).
Суд вважає, що наявність такого наказу та визначення ним позивача в якості матеріально відповідальної особи за збереження майна у визначених ним будівлях, сам по собі є достатньою правовою підставою відповідальності позивача за збереження ввіреного йому майна, без додаткового дублювання таких обов'язків в інших нормативних актах та посадових інструкціях.
Протиправність поведінки позивача, як матеріально відповідальної особи за збереження майна НТК, полягає в тому, що він систематично допускав порушення порядку відчинення та зачинення будівель № 62/189 і № 62/190 НТК, внаслідок чого вони залишались відчиненими понад встановлені строки; сигналізація на будівлях НТК не працює, хоча позивач до журналу вносив записи про її справність та застосування кожного дня; записи до журналу про зачинення та відчинення будівлі № 62/190 позивач зробив одночасно о 7:00 год. 24 лютого 2020 р.; ним не забезпечено належний стан освітлення прилеглої до НТК території. Ці обставини зафіксовані актом службового розслідування.
В судовому засіданні позивач та його представник заперечили ці обставини.
Як визначено в розділі V п. 1 Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення (розділ V п. 3 Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ).
Таким чином, саме акт службового розслідування є носієм доказової інформації про обставини, які встановлені під час його проведення.
За приписами ст. 74 ч. 2 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до розділу IV п. 3 Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником).
Позивач під час тривання службового розслідування не скористався своїм правом заперечити обставини, які зафіксовані в акті службового розслідування.
У суду відсутні розумні сумніви щодо об'єктивності та правильності відображення відповідачем в акті службового розслідування обставин, з яким він пов'язує протиправну поведінку позивача, а тому суд критично ставиться до пояснень, наданих останнім в судовому засіданні.
Неналежне виконання позивачем своїх обов'язків щодо охорони майна НТК та забезпечення умов для його збереження, створило передумови для його втрати.
Таким чином, відповідач зробив вірний висновок про протиправність дій (бездіяльності) позивача щодо створення (підтримання) належних умов зберігання військового майна та правомірно притягнув його до матеріальної відповідальності.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (вул. Сумська, 77/79, м. Харків, 61023, ЄДРПОУ 24980799) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (вул. Леваневців, 25, м. Миколаїв, 54038), відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя А. О. Мороз