23 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/125/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшов вказаний позов, у якому ОСОБА_1 просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення розрахунку та виплати компенсації за неотримане під час військової служби речове майно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати довідку - розрахунок вартості речового майна, що підлягало йому до видачі, однак видано не було;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане під час військової служби речове майно.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін і призначено відкрите судове засідання у справі на 18.03.2020. Також в ухвалі суду вказано, що заява про поновлення строку звернення до суду, подана позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, належить розгляду в судовому засіданні.
Сторони в судове засідання не прибули, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Відповідачем направлено до суду відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи. Останнє обґрунтовано поширенням гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.
Зважаючи на викладене, а також ураховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом без виходу до нарадчої кімнати, постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.
Суд, вивчивши мотиви заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, викладені у відзиві, з урахуванням матеріалів справи, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до наказу Командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 11.09.2015 № 220 старшого солдата контрактної служби ОСОБА_1 , механіка-водія взводу інженерної розвідки групи інженерного забезпечення військової частини-польова пошта НОМЕР_3 , звільненого наказом командира 30 окремої гвардійської механізованої бригади від 11 вересня 2015 року №146-рс з військової служби за контрактом у запас відповідно до статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” за пунктом “б” частини восьмої (за станом здоров'я, на підставі статей 23-6, 64-6 графи II Розкладу хвороб непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час), виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з 11 вересня 2015 року.
30.10.2019 позивач звернувся до Командира В/Ч НОМЕР_1 із заявою про видачу довідки про неотримане речове майно та суму грошової компенсації за нього, яке належить йому до виплати після звільнення з військової служби.
Листом від 04.11.2019 № 7281 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що виплата грошової компенсації неможлива, оскільки він був звільнений до моменту виходу постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 та наказу Міністерства оборони України № 232 від 26.04.2016, які визначають, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно проводиться на момент звільнення.
Позивач вважає, що на момент виключення його зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, він відповідав умовам, необхідним для виплати йому грошової компенсації за невикористане речове майно і чинне законодавство передбачало можливість здійснення виплати цієї компенсації, тому звернувся до суду з даним позовом.
Разом з цим, у заяві про поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 зазначає, що про те, що при звільненні та виключенні його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, питання щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно вирішено не було, довідка про вартість неотриманого речового майна не видавалася, її не було надано і при зверненні до командира частини в 2019 році. Наполягав, що строком звернення щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень щодо невидачі довідки про вартість неотриманого майна та невиплати грошової компенсації за таке майно є шість місяців з дня, коли він дізнався чи міг про це дізнатися. На думку позивача, це дата надання військовою частиною відповіді про відмову в наданні відповідної довідки та у виплаті грошової компенсації. Відтак, позивач вважає, що строк його звернення до суду з позовом до військової частини не пропущено, оскільки позов подано у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач у відзиві вказав, що ОСОБА_1 звернувся до суду 26.12.2019, тобто після спливу строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України. При цьому зазначено, що даного військовослужбовця звільнено з військової служби 11.09.2015, з ним проведено розрахунок, ознайомлено з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 220 від 11.09.2015, в якому зазначено всі здійснені грошові виплати. На переконання представника відповідача, ОСОБА_1 повинен був дізнатися і дізнався про нібито порушення своїх прав з моменту отримання витягу з наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2015 № 220.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід вказати, що положеннями статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено право військовослужбовців на отримання за рахунок держави речового майна. За змістом частини першої статті 9-1 вказаного Закону продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок речового забезпечення військовослужбовців врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час", яка втратила чинність 04.03.2016, та постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", яка набрала чинності з 22.03.2016 та діє дотепер.
Пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. N 1444 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача у запас) було визначено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та носить одноразовий характер.
При цьому суд ураховує, що приписами Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. N 1444 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача у запас) не визначений строк протягом якого військовослужбовці після звільнення повинні звернутися за отриманням грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права щодо виплати грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно, в тому числі шляхом оскарження дій щодо надання довідки - розрахунку вартості речового майна, що підлягало до видачі, можлива у шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України, з дня отримання відповіді військової частини за результатами розгляду заяви колишнього військовослужбовця щодо виплати грошової компенсації вартості неотриманого під час проходження служби речового майна.
Таким чином, саме із листа військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2019 №7281 позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Даний позов ОСОБА_1 направлено на поштову адресу суду 31.12.2019, тобто в межах строку встановленого нормами статті 122 КАС України.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.07.2020 (справа № 240/11529/19).
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом є хибними, а заява ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - обґрунтованою.
Керуючись статтями 122, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, незаконної відмови задовольнити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Ю. Романченко