Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 листопада 2020 р. Справа№200/5721/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., при секретарі судового засіданні - Шташаліс О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в якому просила:
- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП 23251040 від 14.12.2010, яка була винесена Відділом державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька на ім'я ОСОБА_1 , та ВП 23251795 від 14.12.2010, на ім'я сина позивача - ОСОБА_2 (солідарно);
- виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис за номером 10610430 від 14.12.2010 на ім'я - ОСОБА_1 та номер 10610508 від 14.12.2010 на ім'я - ОСОБА_2 (солідарно).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до суду з приводу зняття арешту з її майна, який був накладений відділом виконавчої служби Калінінського району м. Донецька у грудні 2010 року. Лише в вересні 2019 року при отриманні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач випадково дізналася, що на її ім'я в реєстрі заборон відчуження нерухомого майна є відомості про арешт її єдиного нерухомого майна. Підставою обтяження вказано постанову ВП 23251040 від 14.12.2010 відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку. У результаті листування з виконавчою службою у м. Краматорську, позивачу стало відомо про існування ще одного виконавчого провадження ВП 23251795 від 14.12.2010 на солідарне стягнення боргу на користь ККП "ДТМ" з її сина ОСОБА_2 (співвласника квартири), який теж не мав до кінця 2019 року ніякої інформації про ці стягнення. Позивач вважає, що державним виконавцем було грубо порушено виконавче законодавство, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 по справі №200/5721/20-а, позов повернуто.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 - скасовано, а справу № 200/5721/20-а направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.09.2020 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначених ст.287 КАС України (категорія термінових адміністративних справ). Призначено судове засідання на 22.09.2020. 22.09.2020 розгляд справи відкладено до 07.10.2020 у зв'язку з продовженням терміну карантину.
Ухвалою суду від 07.10.2020 відкладено розгляд по адміністративній справі до 20.10.2019, для надання додаткових доказів.
Ухвалою суду від 20.10.2020 відкладено розгляд по адміністративній справі до 05.11.2020, для надання додаткових доказів.
05.11.2020 розгляд справи відкладено до 18.11.2020, у зв'язку з участю судді у виборчій справі.
Відповідач відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк не надав.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на адміністративний позов у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач, ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості майна, на фізичну особу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та фізичну особу ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) накладено тип обтяження - арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження - невизначене майно, все нерухоме майно. Підставами обтяження слугували постанови ВП №23251040 від 14.12.2010 та ВП №23251795 від 14.12.2010 Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку.
Дізнавшись у вересні 2019 року про таке обтяження накладене на неї та її сина, 22.10.2019 позивач звернулась до Калінінського районного відділу державної виконавчої служби міста Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з проханням зняти зазначений арешт майна.
Листом Краматорського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 15.12-17815/68878 від 13.10.2019, ОСОБА_1 було повідомлено, що за даними автоматизованої системи в Калінінському районному відділі державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебувало виконавче провадження де боржником є ОСОБА_1 : ВП №23251040 (стягнення солідарно) на підставі постанови № 2-3669 від 07.09.2010 на користь ККП «ДТМ», борг у розмірі 4629,67 грн. виконавчий збір у розмірі 462,96 грн., втрати у розмірі 150,00 грн. - не сплачено. Також, за даними системи в Калінінському районному відділі державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебувало виконавче провадження де боржником є ОСОБА_2 : ВП №42893487 (стягнення солідарно) на підставі постанови № 2-3669 від 07.09.2010 на користь ККП «ДТМ», борг у розмірі 4629,67 грн. виконавчий збір у розмірі 462,96 грн., витрати у розмірі 150.00 грн. - не сплачено.
27.02.2020 ОСОБА_1 повторно звернулась до Краматорського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Калінінського районного відділу державної виконавчої служби міста Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з питань інформації щодо виконавчих проваджень, на підставі яких було винесене обтяження на її нерухоме майно, та щодо зняття арешту з майна боржника.
Листом Краматорського міського відділу державної виконавчої служби східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 17.13-18417/39460 від 06.03.2020, ОСОБА_1 було повідомлено, що для зняття арешту з майна боржника у рамках вищевказаних виконавчих проваджень підстави передбачені Законом України «Про виконавче провадження» відсутні.
Спірними правовідносинами є визнання протиправними та скасування постанов про арешт майна боржника та виключення відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до пояснень викладених у позовній заяві, позивачем та її сином не отримано будь-яких документів з приводу солідарного стягнення за виконавчими провадженнями ВП №23251040 від 14.12.2010 та ВП №23251795 від 14.12.2010, а відповідачем не надано до суду доказів з приводу того, що на адресу позивача спрямовувались документи та проводились виконавчі дії.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що матеріали по ВП №23251040 від 14.12.2010 та ВП №23251795 від 14.12.2010 втрачені, доказів щодо проведення будь-яких дій по зазначеним виконавчим провадженням до суду не надано, зазначені відомості містяться лише в автоматизованій системі виконавчих проваджень.
Також, в матеріалах справи наявна інформація з Єдиного реєстру боржників, в якій за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та фізичною особою ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в реєстрі боржників інформація виявилась відсутня.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч.ч. 4,5 Закону України "Про виконавче провадження", підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З аналізу наведеної норми вбачається, що позивач має право звернутись до суду з позовом про зняття арешту майна, а суд має право прийняти рішення про зняття арешту з майна.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про те, що обтяження по ВП №23251040 від 14.12.2010 та ВП №23251795 від 14.12.2010 втратили чинність, державним виконавцем не виконано дії які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» щодо завершення виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис за номером 10610430 від 14.12.2010 та номером 10610508 від 14.12.2010, суд зазначає наступне.
Відповідно до Розділу 3 Інструкції про порядок заповнення та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, вилучення запису з Реєстру здійснюється Реєстратором на підставі "Заяви про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна" (додаток 3 до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна).
Про внесення запису до Реєстру Реєстратор видає заявнику примірник "Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна".
Заява про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна подається державними нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, судами (крім третейських судів), слідчими органами, органами державної виконавчої служби та іншими особами, які передбачені Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
З аналізу наведеного вбачається, що вилучення запису з Реєстру здійснюється уповноваженою особою на підставі відповідної заяви поданою уповноваженою на це особою.
Суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки у суду не має достатніх процесуальних, дискреційних повноважень на виконання таких вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 29.06.2020, позивач за подання адміністративного позову сплатив 840,80 грн. судового збору.
Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Краматорського міського відділу державної виконавчої служби східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Cкасувати постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №23251040 від 14.12.2010, яка була винесена Відділом державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька на ім'я - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), та ВП №23251795 від 14.12.2010, на ім'я - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) солідарно.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Краматорського міського відділу державної виконавчої служби східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ: 34991191) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму судових витрат у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Повний текст рішення складено відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець