25 листопада 2020 року Справа № 160/11650/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
20.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування фінансових санкцій № 000276/04-36-40-06/30815686 від 22.08.2019 на суму 250 000,00 грн. та № 000277/04-36-40-06/30815686 від 22.08.2019 на суму 250 000,00 грн., винесені щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що станом на дату видання наказів № 4676-п від 06.08.2019 та № 4791-п від 12.08.2019 про проведення фактичних перевірок ТОВ «Нафтаторг», у відповідача були відсутні підстави, які б давали йому право на проведення фактичних перевірок. Крім того, зазначено, що позивач отримав ліцензію на вид господарської діяльності роздрібна торгівля пальним з 16.07.2019 року терміном на 5 років. Право у органів ДПС України видавати ліцензії на вид господарської діяльності роздрібна торгівля пальним виникло з 01.07.2019 року, тобто з дня коли при здійсненні діяльності з роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії передбачена відповідальність у вигляді штрафу. Разом з тим, обмеження строків щодо подання документів на розгляд органу ліцензування для отримання ліцензії не можуть встановлювати порушення з боку суб'єктів господарювання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 відкрито провадження по справі № 160/11650/19 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень залишено без розгляду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 було скасовано, та направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
14.07.2020 справа № 160/11650/19 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та передана на розгляд судді Рищенко А.Ю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 справу № 160/11650/19 прийнято до провадження та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 29.07.2020.
29.07.2020 судове засідання по справі № 160/11650/19 відкладено на 21.08.2020.
13.08.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що перевірка проведена у відповідності до вимог ПК України. Під час перевірки зафіксовано факт здійснення з 01.07.2019 по 15.07.2019 роздрібної торгівлі пальним на об'єкті позивача без наявності ліцензії. За вказане порушення встановлено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 250 000 грн. за кожен факт виявленого порушення. Таким чином, відповідачем правомірно застосовані до ТОВ «Нафтаторг» фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250 000,00 грн. за рішенням від 22.08.2019 № 000277/04-36-40-06/30815686 та 250 000,00 грн. за рішенням від 22.08.2019 № 000276/04-36-40-06/30815686.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.
21.08.2020 судове засідання по справі № 160/11650/19 відкладено на 26.08.2020.
26.08.2020 судове засідання по справі № 160/11650/19 відкладено на 02.09.2020.
02.09.2020 представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи № 160/11650/19 в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи передбаченні ст. 205 КАС України відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем, на підставі ст. 19-1, ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, 06.08.2019 та 12.08.2019 винесено накази № 4676-п та № 4791-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Нафтаторг» (ЄДРПОУ 30815686)».
Означеними наказами призначено фактичні перевірки ТОВ «Нафтаторг» тривалістю не більше 10 діб за адресами:
- Павлоградський район, с. Богданівка, вул. Світла, буд. 26, АЗС;
- м. Павлоград, вул. Карла Маркса, буд. 1/А, АЗС.
09.08.2019 відповідачем складено акт фактичної перевірки № 44417/04-36-40-06/30815686.
Перевіркою встановлено факт здійснення ТОВ «Нафтаторг» на АЗС за адресою: Павлоградський район, с. Богданівка, вул. Світла, буд. 26, в період з 01.07.2019 по 15.07.2019, роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю.
За висновками перевірки позивачем порушено ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», з урахуванням змін доповнень.
Також, 13.08.2019 відповідачем складено акт фактичної перевірки № 45089/04-36-40-06/30815686.
Перевіркою встановлено факт здійснення ТОВ «Нафтаторг» на АЗС за адресою: м. Павлоград, вул. Карла Маркса, буд. 1/А, в період з 01.07.2019 по 15.07.2019, роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю.
За висновками перевірки позивачем порушено ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», з урахуванням змін доповнень.
Не погодившись з висновками означених актів, 13.08.2019 та 14.08.2019 ТОВ «Нафтаторг» були подані до відповідача заперечення.
Листами № 96292/04-36-40-06-07 від 20.08.2019 та № 97355/10/04-36-40-06-07 від 21.08.2019 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області оскаржувані висновки актів визнано обґрунтованими.
На підставі актів перевірок № 44417/04-36-40-06/30815686 від 09.08.2019 та № 45089/04-36-40-06/30815686 від 13.08.2019 відповідачем винесені рішення про застосування фінансових санкцій № 000276/04-36-40-06/30815686 від 22.08.2019 на суму 250 000,00 грн. та № 000277/04-36-40-06/30815686 від 22.08.2019 на суму 250 000,00 грн.
Позивач, не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями про застосування фінансових санкцій, звернувся зі скаргою до ДФС України.
За результатами розгляду скарги прийнято рішення ДПС України від 08.11.2019 № 8787/6/99-00-0805-05, яким залишено без змін оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій, а скаргу - без задоволення.
Позивач, не погоджуючись з рішеннями про застосування фінансових санкцій № 000276/04-36-40-06/30815686 від 22.08.2019 та № 000277/04-36-40-06/30815686 від 22.08.2019, звернувся до суду з даним позовом.
Згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
У п. 75.1 ст. 75 ПК України вказано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Згідно із пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. При цьому ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач не погоджується з наказами на проведення фактичних перевірок, неправомірне проведення перевірок обґрунтовує незгодою з наказами № 4676-п від 06.08.2019 та № 4791-п від 12.08.2019.
Разом з тим, позовних вимог про скасування наказів № 4676-п від 06.08.2019 та № 4791-п від 12.08.2019 не заявляє. Позивачем не було оскаржено, ані в даній справі, ані в іншій адміністративній справі, накази на проведення перевірок ТОВ «Нафтаторг» № 4676-п від 06.08.2019 та № 4791-п від 12.08.2019.
Судом встановлено, що позивачем допущено посадових осіб відповідача до проведення фактичних перевірок без зауважень щодо неможливості проведення такої перевірки.
Фактичні перевірки позивача реально проведені та за їх результатами складено акти № 44417/04-36-40-06/30815686 від 09.08.2019 та № 45089/04-36-40-06/30815686 від 13.08.2019, які складені у присутності працівника позивача (головного бухгалтера) ОСОБА_1 , який допустив працівників податкового органу до перевірок, отримав примірники актів перевірки від 09.08.2019 та від 13.08.2019, та зазначив щодо наявності заперечень до вказаних актів.
При цьому, позивач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 81 ПК України, в частині не допуску представників відповідача до перевірки.
Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.
Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірок, у спірних правовідносинах актами, що мають певні правові наслідки, породжують права та обов'язки для платника податків є рішення про застосування фінансових санкцій (акти індивідуальної дії), прийняті за результатами проведених перевірок.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2019 по справі № 820/5481/17.
Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи позивача про протиправність проведення фактичних перевірок, як підстав для скасування рішень про застосування фінансових санкцій № 000276/04-36-40-06/30815686 від 22.08.2019 та № 000277/04-36-40-06/30815686 від 22.08.2019.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 481/95-BP).
У зв'язку із внесенням змін до Закону № 481/95-BP в частині ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі пальним, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628-VIII, який згідно абзацу п'ятого пункту 1 Розділу ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» набрав чинності з 01.07.2019 в частині підпункту 6 (щодо змін до Закону № 481/95-BP) (далі - Закон № 2628-VIII).
Відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-BP, в редакції чинній з 01.07.2019 згідно з Закону № 2628-VIII:
- роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (частина двадцята);
- річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (частина двадцять п'ята);
- ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років (частина тридцята);
- ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (частина тридцять друга);
- у заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального) (частина тридцять третя);
- суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (частина тридцять четверта).
Відповідно до абзацу дев'ятого частини другої статті 17 Закону № 481/95-BP, чинного з 01.07.2019, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії 250 000 гривень.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону № 481/95-BP, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначення виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлення уніфікованого порядку їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовані Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII).
У Закон № 222-VIII законодавцем внесені зміни на підставі: Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» від 02.10.2019 № 139-IX (далі - Закон № 139-IX); Закону № 2628-VIII.
Так, з 01.07.2019, із врахуванням змін, внесених Законом № 2628-VIII, пункт 3 частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, викладено у редакції, згідно якої дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
З 18.12.2019 року після виникнення спірних правовідносин, внесенням змін до абзацу першого частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, визначено що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Згідно з частини третьої статті 2 Закону № 222-VIII, в редакції Закону № 139-ІХ, суб'єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, Державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров'я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає: у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (частина друга статті 3 Закону № 222-VIII).
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 «Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» Закону № 222-VIII, в редакції з 01.07.2019 року, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля і пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування (частина перша статті 8 № 222-VIII із змінами, внесеними Законом № 139-ІХ).
У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується (частина друга статті 20 Закону № 222-VIII).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 545, яка згідно пункту 3 набирає чинності з дня її опублікування, але не раніше 01.07.2019 року, внесено зміни до Пункту 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609, викладенням у новій редакції, згідно якого територіальні ограни ДФС є органом ліцензування виду господарської діяльності роздрібна торгівля пальним.
Таким чином, з 18.12.2019 внесено зміни до абзацу першого частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, яким визначено що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності як торгівля пальним.
При цьому, статтею 7 Закону № 222-VIII до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, віднесена торгівля пальним.
До 18.12.2019 дія Закону № 222-VIII не поширювалась виключно на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення, зокрема, на діяльності з виробництва та торгівлі пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (пункт 3 частини 2 статті 2 Закону № 222-VIII).
Оскільки спірні правовідносини виникли та тривали у період до 18.12.2019 року, слід застосовувати наведені вище норми права у редакції, чинній у такий період.
Отже, позивач як суб'єкт правовідносин, у яких держава здійснює контроль за торгівлею пальним, правомірно очікував на додержання державою та її органами, як суб'єктами владних повноважень, норм абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, та враховував виключення притягнення до відповідальності за відсутність ліцензії на підставі частини третьої статті 3 Закону № 222-VIII.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, діє принцип державної політики у сфері ліцензування, згідно якого у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Вказаний строк визначений законом як для держави, з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб'єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов'язаних із запровадженими змінами.
Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб'єктом господарювання.
З набуттям 01.07.2019 року змін до Законів № 481/95-BP та № 222-VIII, визначення з 01.07.2019 року територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним, та невстановленням для суб'єкта господарювання строку для приведення діяльності у відповідність до вимог закону, є порушенням вищевказаного балансу та допущення непропорційності.
Також, суд вважає за необхідним зазначити наступне.
Положеннями статті 15 Закону № 481/95-BP передбачено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.
Отже, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених ст. 15 Закону № 481/95-BP документів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
Виходячи із приписів Закону № 481/95-ВР та листа Державної фіскальної служби від 30.05.2019 за № 17014/7/99-99-12-01-01-17 відповідач мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 1 липня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу.
Як зазначено у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Європейський суд звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Таким чином, у зв'язку з тим, що Законом № 481/95-ВР чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а Державною фіскальною службою України лише 30.05.2019 направлено лист за № 17014/7/99-99-12-01-01-17 із розпорядженням про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 1 липня 2019 року, суд доходить до висновку, що в цьому випадку створені штучні перешкоди для добросовісних платників в господарюванні, що призвело до накладення штрафу на позивача.
При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги підпункт 4.1.4 пункт 4.1 статті 4 ПК України, згідно з яким у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Так, до 01.07.2019 Закон № 481-95/ВР не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього Закону із змінами, внесеними Законом № 2628-VIII розширила його дію та погіршила становище позивача.
У пункті 74 рішення по справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов'язків.
Також Європейський Суд з прав людини в пункті 58 у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. The Czech Republic), пункті 40 «Гаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), пункту 67 «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Отже, відсутні підстави вважати, що позивачем допущено умисне порушення норм законодавства щодо здійснення роздрібної торгівлі пальним без ліцензії, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків як необхідної складової податкового правопорушення обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними рішеннями про застосування фінансових санкцій.
Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій № 000276/04-36-40-06/30815686 від 22.08.2019 та № 000277/04-36-40-06/30815686 від 22.08.2019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування фінансових санкцій № 000276/04-36-40-06/30815686 від 22.08.2019 на суму 250 000,00 грн. та № 000277/04-36-40-06/30815686 від 22.08.2019 на суму 250 000,00 грн., винесені щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг».
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг» (51400, м. Павлоград, вул. Шутя, 3-в, код ЄДРПОУ 30815686) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 7 500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення суду складений 25 листопада 2020 року.
Суддя А. Ю. Рищенко