вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" листопада 2020 р. м.Київ Справа№ 910/18026/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Тарасенко К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 16.06.2020 (повне рішення складено 19.06.2020)
у справі №910/18026/19 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування
житлового фонду Печерського району м.Києва"
до Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК"
про стягнення 9 489,43 грн
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" (далі - позивач, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва") звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" (далі - відповідач, ПАТ "АЛЬФА-БАНК") про стягнення 9 489,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є власником квартири за адресою: м.Київ, вул. Інститутська, №15/5, №47. Позивачем було надано відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території, однак відповідач не виконував зобов'язання з оплати наданих комунальних послуг, у зв'язку з чим позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 9 489,43 грн. за період з 01.03.2018 по 01.11.2019.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечував, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем будь-які договори стосовно, зокрема, і обслуговування будинку та прибудинкової території, - не укладались, у зв'язку з чим між сторонами відсутні будь-які правовідносини. Також, позивачем не було надано жодних доказів звернення до відповідача з пропозицією укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, як і доказів ухилення останнього від укладення такого договору у спірний період. Крім того, позивачем не надано доказів підтвердження факту надання ним особисто послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в період з 01.03.2018 до 01.11.2019 на суму 9 489,43 грн., зокрема, не подано будь-яких актів здачі - прийняття виконаних робіт, а також доказів направлення будь-яких рахунків на оплату насадних послуг.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його постановлення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/18026/19 позов Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" - задоволено повністю. Вирішено стягнути з Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" 9 489,43 грн - суму основного боргу та 1921,00 грн - витрати по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги в повному обсязі, якщо він фактично користується ними. Відповідачем не спростовано факту отримання послуг від позивача з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 9 489,43 грн. за період з 01.03.2018 по 01.11.2019, відтак в силу наведених норм, відповідач зобов'язаний був оплачувати надані позивачем послуги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач (АТ "АЛЬФА-БАНК") 03.07.2020 (згідно відтиску печатки відділення поштового зв'язку АТ "УКРПОШТА" на конверті у якому надійшла апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/18026/19, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" у повному обсязі. Крім того, скаржник просив судові витрати покласти на позивача у справі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального права та неправильно застосовані норми процесуального права, рішення суду першої інстанції було ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Зокрема, скаржник посилався на те, що:
- рішення Київської міської ради від 02.10.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1112 від 10.12.2020 - не подавались позивачем до позову, а тому суд першої інстанції безпідставно послався на вказані акти у оскаржуваному рішенні, як і необґрунтовано зробив висновок про перебування у сфері управління позивача будинку № 15/5 по вул.. Інститутській у м.Києві;
- позивачем жодним чином не обгрунтовано заявлений до стягнення розмір витрат на утримання будинку та прибудинкової території, а наданий позивачем розрахунок заборгованості не перевірено на відповідність діючим у спірний період тарифам, оскільки спірний період у справі є 01.03.2018 по 01.11.2019, а позивачем надано докази вартості послуг, починаючи з 01.12.2019, що вбачається з відомостей наказу № 903 від 29.11.2019 «Про встановлення вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій» Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
- позивачем не було надано жодних доказів звернення до відповідача з пропозицією укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, як і доказів ухилення останнього від укладення такого договору у спірний період;
- позивачем не надано доказів підтвердження факту надання ним особисто послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в період з 01.03.2018 до 01.11.2019 на суму 9 489,43 грн., зокрема, не подано будь-яких актів здачі - прийняття виконаних робіт, а також доказів направлення будь-яких рахунків на оплату насадних послуг.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020 для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.
Ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно абзацу 4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (станом на день звернення з апеляційною скаргою) встановлено, що з 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102,00 грн.
Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 210200,00 грн (2102,00 грн * 100 = 210200,00 грн).
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 9 489,43 грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 20.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/18026/19, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 отримана позивачем згідно рекомендованого поштового повідомлення 10102120917290, а від відповідачем отримана згідно рекомендованого поштового повідомлення 0315071614841.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 17.07.2020.
Отже, з урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.07.2020, строк на подання учасниками справи відзивів, додаткових заяв та клопотань - сплив, а неподання відповідачем відзиву не перешкоджає розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, житловий будинок №15/5 по вул. Інститутській у м.Києві є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Києва, відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва".
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" житловий будинок № 15/5 по вул. Інститутській у м. Києві переданий до сфери Печерської районної у місті Києві державної адміністрації.
При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що рішення Київської міської ради від 02.10.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1112 від 10.12.2020 - не подавались позивачем до позову, проте, їх текст є загальнодоступним та загальновідомим, і які розміщені на офіційний сайтах вказаних установ.
Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року № 509 "Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації" передбачено здійснення перезакріплення об'єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс", "Печерська брама", "Хрещатик" та "Печерськжитло" на баланс комунального підприємства "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва".
Пунктом 15 рішення Київської міської ради від 09.10.2014 р. № 270/270 "Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва" комунальне підприємство Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" перейменоване в комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" та його віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві районної адміністрації.
Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, АТ "АЛЬФА-БАНК" є власником квартири № 47 площею 85,1 кв.м. в будинку № 15/5 по вул. Інститутській в м. Києві, що учасниками спору не заперечувалось, зокрема і скаржником.
Згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року N 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», були встановлені тарифи та структура тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території по будинку № 15/5 по вул.. Інститутській в м.Києві в розмірі 5,61 грн. за м2 площі за місяць (без ПДВ).
Суд апеляційної інстанції враховує, що вказане розпорядження втратило чинність згідно Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 липня 2019 року N 1317, і яке зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 08 серпня 2019 р. за N 186/2363 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
Позивач у позові посилався на те, що ним здійснювалось надання відповідачу послуг з утримання будинку та прибудинкової території, однак відповідач не виконував зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість за спожиті комунальні послуги загалом в розмірі 9 489,43 грн. за період з 01.03.2018 по 01.11.2019, нараховані наступним чином:
- за березень 2018 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 477,41 грн.;
- за квітень 2018 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 477,41 грн.;
- за травень 2018 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 477,41 грн.;
- за червень 2018 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 477,41 грн.;
- за липень 2018 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 459,35 грн. (за вирахуванням 18,06 грн. перерахунку);
- за серпень 2018 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 259,35 грн. (за вирахуванням 18,06 грн. перерахунку та 200,00 грн. сплати боргу);
- за вересень 2018 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 459,35 грн. (за вирахуванням 18,06 грн. перерахунку);
- за жовтень 2018 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 459,35 грн. (за вирахуванням 18,06 грн. перерахунку);
- за листопад 2018 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 459,35 грн. (за вирахуванням 18,06 грн. перерахунку);
- за грудень 2018 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 459,35 грн. (за вирахуванням 18,06 грн. перерахунку);
- за січень 2019 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 453,42 грн. (за вирахуванням 23,99 грн. перерахунку);
- за лютий 2019 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 457,43 грн. (за вирахуванням 19,98 грн. перерахунку);
- за березень 2019 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 457,43 грн. (за вирахуванням 19,98 грн. перерахунку);
- за квітень 2019 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 457,43 грн. (за вирахуванням 19,98 грн. перерахунку);
- за травень 2019 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 457,43 грн. (за вирахуванням 19,98 грн. перерахунку);
- за червень 2019 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 457,43 грн. (за вирахуванням 19,98 грн. перерахунку);
- за липень 2019 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 457,43 грн. (за вирахуванням 19,98 грн. перерахунку);
- за серпень 2019 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 457,43 грн. (за вирахуванням 19,98 грн. перерахунку);
- за вересень 2019 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 457,43 грн. (за вирахуванням 19,98 грн. перерахунку);
- за жовтень 2019 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 457,43 грн. (за вирахуванням 19,98 грн. перерахунку);
- за листопад 2019 року: тариф - 5,61; обслуговування - 477,41 грн.; заборгованість за вказаний місяць - 453,40 грн. (за вирахуванням 24,01 грн. перерахунку).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 514 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону, крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Пунктом 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній до червня 2018 року) було визначено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом, крім випадку, якщо до спливу зазначеного строку співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги відповідно до пункту 4 цього розділу. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, дія таких договорів автоматично продовжується до спливу строку, що дорівнює одному року з дня набрання чинності цим Законом.
В свою чергу, пунктом 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній з червня 2018 року) було визначено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 514 із наступними змінами) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Ч. 2 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 514 із наступними змінами) визначено, що залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Ч. 1 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 514 із наступними змінами) визначено, що порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України, а ч. 3 - органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.
Доводи скаржника про те, що позивачем не було надано жодних доказів звернення до відповідача з пропозицією укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, як і доказів ухилення останнього від укладення такого договору у спірний період, а також довод про те, що позивачем не надано доказів підтвердження факту надання ним особисто послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території в період з 01.03.2018 до 01.11.2019 на суму 9 489,43 грн., зокрема, не подано будь-яких актів здачі - прийняття виконаних робіт, а також доказів направлення будь-яких рахунків на оплату насадних послуг - не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити відповідні надані позивачем послуги з обслуговування будинку (де розташоване належне відповідачу майно) та прибудинкової території.
При цьому, позивачем до матеріалів справи долучено відповідні договори з відповідними обслуговуючими організаціями, які підтверджують замовлення відповідних послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року N 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», були встановлені тарифи та структура тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території по будинку № 15/5 по вул.. Інститутській в м.Києві в розмірі 5,61 грн. за м2 площі за місяць (без ПДВ), проте, вказане розпорядження втратило чинність згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 липня 2019 року N 1317, і яке зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 08 серпня 2019 р. за N 186/2363 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу до сплати вартість послуг за серпень - листопад 2019 року в сумі 1 825,69 грн., з застосуванням тарифу - 5,61 грн. за 1 кв.м. за період з серпня по листопад 2019 року включно.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з березня 2018 по липень 2019 року включно загалом в сумі 7 663,74 грн., які вірно розраховані позивачем з застосуванням діючого у вказаний період тарифу 5,61 грн. за 1 кв.м. площі за місяць. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача вартість послуг за серпень - листопад 2019 року в сумі 1 825,69 грн., з застосуванням тарифу - 5,61 грн. за 1 кв.м. - задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність у наведеній частині та недоведеність позивачем їх розміру, зокрема щодо застосування відповідного тарифу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду ґрунтуються на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд, приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги, а саме: в частині відсутності підстав для стягнення вартості послуг за серпень - листопад 2019 року в сумі 1 825,69 грн., з застосуванням тарифу - 5,61 грн. за 1 кв.м., у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення вимог в розмірі 1 825,69 грн., з відмовою у задоволенні вимоги у наведеній частині. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/18026/19 підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги покладається судом апеляційної інстанції на сторін спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме:
- з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1551 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 42 коп. - витрат по сплаті судового збору за подачу позову;
- з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги;
- в решті судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги покладається на сторону, яка їх понесла.
Керуючись ст.ст. 129, 267-271, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/18026/19 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/18026/19 - скасувати в частині задоволення вимог в розмірі 1 825,69 грн., з відмовою у задоволенні вимоги у наведеній частині. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/18026/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/18026/19 у наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" (03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" (01021, м.Київ, пров.Івана Мар'яненка, 7, код ЄДРПОУ 35692211) 7 663 (сім тисяч шістсот шістдесят три) грн. 74 коп. основного боргу та 1551 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 42 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" (01021, м.Київ, пров.Івана Мар'яненка, 7, код ЄДРПОУ 35692211) на користь Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" (03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп.
5. Матеріали справи № 910/18026/19 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши останньому видати накази на виконання даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
К.В. Тарасенко