Справа № 152/967/20
іменем України
24 листопада 2020 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Войнаровського І.В.,
за участі:
секретаря - Дешевій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шаргородської міської ради Вінницької області про продовження строку для прийняття спадщини,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із позовною заявою до Шаргородської міської ради Вінницької області (далі - відповідач) про продовження строку для прийняття спадщини.
Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шаргород Вінницької області померла її мати ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається, зокрема, з належної їй частини (30 відсотків) житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
Позивач є спадкоємцем зазначеного майна в порядку спадкування за заповітом. Інших спадкоємців немає.
Під час оформлення спадщини, з'ясувалось, що позивач пропустила шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , у зв'язку із чим нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії.
Причиною пропуску строку звернення у нотаріальну контору для оформлення спадщини стало те, що позивач не знала про існування заповіту на її користь, оскільки між ними часто виникали суперечки, що призвело до погіршення стосунків.
Просить визнати, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 пропущений нею з поважних причин та визначити додатковий строк в два місяці для прийняття спадщини.
У судове засідання позивач не з'явилася, проте в поданій до суду 02 листопада 2020 року заяві просить справу розглянути за її відсутності та позов задовольнити (а.с. 31).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте 24 липня 2020 року від в.о. Шаргородського міського голови секретаря міської ради Мельник О.К. до суду надійшла заява про визнання в повному обсязі позовних вимог та розгляд справи у відсутності представника міської ради; не заперечують щодо задоволення позовних вимог (а.с. 30).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити, виходячи із такого.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Шаргород Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с. 7).
Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається, зокрема, з 30 % житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області від 14 серпня 2020 року № 1940 (а.с.13), копією свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння від 09 листопада 1989 року (а.с.14) та копією довідки КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 13 липня 2020 року №301 (а.с.15), копією технічного паспорта (а.с.16-19).
21 листопада 2003 року ОСОБА_2 вчинила заповіт, яким заповіла усе належне їй майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, і взагалі все, що буде їй належати на день смерті і на що за законом вона матиме право, заповіла ОСОБА_1 (а.с. 10).
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом.
Із витягу зі Спадкового реєстру вбачається, що спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 не заводилась (а.с. 8, 9).
Постановою державного нотаріуса Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області Масилюк Р.М. № 479/02-31 від 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, з підстави пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 20).
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 з поважних причин.
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані зі спадкуванням, які регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
Так, згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частинами 1 та 2 ст. 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 2 ст. 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із частинами 1, 3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на викладене, суд вважає поважною та обґрунтованою причину пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , з огляду на це, на переконання суду, позивачеві ОСОБА_1 слід визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини тривалістю в два місяці, який слід відраховувати з дня набрання рішенням суду законної сили.
Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку про повне задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81,89, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати, що ОСОБА_1 пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 з поважних причин.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк, тривалістю в два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Войнаровський