Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
23.11.2020 р. справа №520/14048/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, ТУ), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 15.10.2020 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 16.10.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 16.11.2020 р.
Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківської області з приводу нарахування та виплати судді Фрунзенського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період 18.04.2020р.-28.08.2020р. із застосуванням обмеження нарахування у сумі 170.548,66грн.; 2) зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Фрунзенського районною суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період 18.04.2020р.-28.08.2020р. на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період 18.04.2020р.-28.08.2020р. у загальній сумі 170.548,66грн.; 3) допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць; 4) зобов'язання територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що за відсутності передбаченої спеціальним законом підстави адміністративним органом було зменшено розмір оплати праці.
Відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації у Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, ТУ, Управління) з поданим позовом не погодився, зазначивши, що як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для невиконання приписів діючого акту права - Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Відзив на позов надійшов до суду 03.11.2020р.
Третя особа, Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, правом на письмове висловлення правової позиції по суті спору не скористався.
За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Указами Президента України від 23.08.2012р. №484/2012 та від 22.04.2019р. №156/2019 заявника було призначено на посаду судді Фрунзенського районного суду міста Харкова, де заявник обіймає штатну посаду судді.
За період 18.04.2020р.-28.08.2020р. оплата праці заявника здійснювалась Управлінням у порядку ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із застосуванням обмеження у 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020р.
Унаслідок цього сума недоплати суддівської винагороди (боргу) склала - 170.548,66грн., у тому числі: за квітень 2020 року - 10.522,39грн. (15 робочих днів), за травень 2020 року - 34.890,00грн. (19 робочих днів), за червень 2020 року - 55.242,50грн. (20 робочих днів), за липень 2020 року - 31.224,02 грн. (13 робочих днів), за серпень 2020 року - 41.431,13грн. (15 робочих днів).
Ці обставини відображені у складеній Управлінням довідці, а відтак, визнані у порядку ч.1 ст.78 КАС України.
Вважаючи діяння адміністративного органу з приводу нарахування і виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження максимального розміру протиправним, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Суспільні відносини з приводу проходження публічної служби професійним суддею унормовані, насамперед, приписами ст.ст. 126-1301 Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті публічної служби на посаді професійного судді.
Тому у разі існування суперечностей (колізій) між нормами спеціального акту права - Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших суміжних актів законодавства, перевагу (пріоритет) у застосуванні слід віддавати саме приписам Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
У силу положень п.2 ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч.5 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Частиною 9 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Між тим, 12.03.2020р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою з 12.03.2020р. на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово продовжувалась і досі не настала.
У свою чергу, 18.04.2020р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020р. №553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" було доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
Таким чином, з 08.04.2020 р. виникла колізія у нормативному регламентуванні одних і тих же суспільних відносин з приводу оплати праці професійного судді, а саме: суперечність між ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.29 Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у редакції Закону України від 13.04.2020р. №553-IX.
З наведених вище міркувань, пріоритет у застосуванні слід віддати приписам ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Суд вважає, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020р. №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) не має юридичного значення для вирішення саме даного спору, так як безперечним наслідком цього рішення у контексті обставин спірних правовідносин є втрата чинності чинності ст. 29 Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у редакції Закону України від 13.04.2020р. №553-IX.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Критерії законності волевиявлення (як рішення, так і діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу цього волевиявлення.
З приводу вимоги про зобов'язання ТУ подати звіт з приводу виконання рішення суду по даній справі суд вважає, що положення ст. 382 КАС України в частині обтяження учасника справи обов'язком подати звіт про виконання рішення суду (безвідносно до події одержання позивачем виконавчого листа та стану виконавчого провадження) не повною мірою узгоджуються з положеннями Закону України "Про виконавче провадження", який за загальним правилом вимагає одержання позивачем виконавчого листа та подання цього документа до державного виконавця (приватного виконавця).
Тому випадок застосування судом згаданого вище правового механізму слід вважати виключенням із загального правила, котрий повинен мати вагомі причини.
Судом з матеріалів справи існування таких причини не виявлено.
До того ж суд зважає, що у резолютивній частині позову не конкретизовано події, з якої має початись відлік 10-денного строку, а сама задекларована заявником тривалість строку на подачу звіту є невиправдано замалою.
Відтак, підстав для застосування у даному конкретному випадку приписів ст.382 КАС України суд не знаходить.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Відтак, суд вважає, що дієвим та ефективним захистом порушеного права заявника на повну оплату праці є ті способи, котрі наведені у резолютивній частині судового акту.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківської області з приводу оплати праці судді Фрунзенського районного суду міста Харкова - ОСОБА_1 (нарахування та виплати суддівської винагороди) у період 18.04.2020р.-28.08.2020р. у порядку ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у редакції Закону України від 13.04.2020р. №553-IX.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (код - 26281249; місцезнаходження - 61050, м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корп. 2) провести оплату праці судді Фрунзенського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) (нарахування та виплату суддівської винагороди) у період 18.04.2020р.-28.08.2020р. у порядку статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», провівши платіж на погашення боргу у загальній сумі 170.548,66грн.
Звернути до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя Сліденко А.В.