Справа № 199/5175/20
(2/199/2032/20)
іменем України
24 листопада 2020 року
м. Дніпро
справа №199/5175/20
провадження № 2/199/2032/20
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
секретаря судового засідання Столяренко А.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
за відсутності учасників справи,
У серпні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , де третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 є зареєстрованою за даною адресою, проте не проживає в зазначеній квартирі та не з'являється, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію за даною адресою, її особистих речей в квартирі не має, і взагалі даним жилим приміщенням вона не цікавиться.
Перешкод в користуванні жилим приміщенням відповідачу не чинили та не чинять, вона добровільно визначила собі інше місце проживання і жилим приміщенням не користується.
За таких обставин, позивач просила суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 надала заяву щодо розгляду справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, проти заочного рішення суду не заперечувала.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, в порядку передбаченому ч.ч. 8, 11 ст. 128 ЦПК України (судові повістки направлені по останньому відомому зареєстрованому місцю проживання відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, а також через опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України), про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв'язку з чим суд за згодою позивачів вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно п. 40 рішення ЄСПЛ в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 2 грудня 2010 року згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії").
Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст.391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 08.06.2001 (а.с.5).
Разом з позивачем у спірній квартирі зареєстрованим є ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою №5328А від 09.07.2020 (а.с.10).
Відповідач ОСОБА_2 залишається зареєстрованою в квартирі АДРЕСА_1 , утім в ній не мешкає без поважних причин, особистих речей в квартирі не має, оплату комунальних послуг не здійснює, обрала собі інше місце проживання, що підтверджується наданими письмовими доказами - актом про не проживання від 17 липня 2020 року (а.с.11).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 ЦК України.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідно до положень статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з частиною другою статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Отже, у ОСОБА_2 як колишнього члена сім'ї власника квартири ОСОБА_1 виникло право користування чужим майном (сервітут) відповідно до частини першої статті 405 ЦК України, а тому припинення вказаного права здійснюється відповідно до вимог статей 405, 406 ЦК України.
Відповідач наразі не є членом сім'ї позивача, спільним побутом із нею не пов'язаний, тому її право на користування чужим майном може бути припинено на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18), від 16 жовтня 2019 року у справі №243/9627/16-ц (провадження № 61-34009св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 766/12748/16-ц (провадження № 61-31405св18) та від 15 січня 2020 року у справі № 686/11782/17-ц (провадження №61-38672св18).
З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 втратила право користування спірним житлом.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280, 281, 282, 283, 289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 особою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою зняття з реєстрації ОСОБА_2 з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 .
Судові витрати віднести на рахунок позивачів.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 24 листопада 2020 року.
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 .
третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 40392181, місце знаходження - проспект Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро, 49000.
Суддя О.Б.Подорець