27 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/2692/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.
та представника відповідача за основним позовом, представника позивача за зустрічним позовом - Варавіна С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за основним позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчального закладі та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про встановлення відсутності компетенції,
1. Стислий зміст первісних позовних вимог та їх обґрунтування.
Харківський національний університет внутрішніх справ (надалі - позивач, ХНУВС) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , відповідач) про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час проходження навчання у вищому навчальному закладі у розмірі 127223,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем, як курсантом вищого навчального закладу, умов договору підготовки фахівця, наслідком чого, на переконання позивача, є відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у навчальному закладі.
2. Позиція відповідача.
Відповідач основний позов не визнав та у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог ХНУВС відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 48-52/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що у позивача відсутня компетенція на звернення до суду з цим позовом, оскільки за змістом контрактів від 24.04.2017 та від 06.11.2017 витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі, відшкодовуються Міністерству внутрішніх справ України. Звертав увагу на те, що повідомлення від 07.04.2020 про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі, не відповідає вимогам пункту 5 постанови КМУ від 12.04.2017 №261. Окрім того, на переконання відповідача, грошове утримання курсанта та інші витрати на навчання прирівнюються до заробітної плати, а тому не підлягають відшкодуванню на підставі вимог статті 1215 Цивільного кодексу України. При цьому відповідач просив суд врахувати під час розгляду цієї справи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2019 у справі №617/640/16-ц.
Також ОСОБА_1 подано до суду зустрічний позов, у якому відповідач просив суд встановити відсутність компетенції ХНУВС звертатися до адміністративного суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення коштів /а.с. 55-59/. Мотивуючи свої вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 посилався на обставини, викладені у відзиві на позов.
ХНУВС ставлення до зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 не висловив.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а її розгляд на підставі приписів частини другої, пункту 1 частини шостої статті 12, статей 257, 260, 262 КАС України призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишені без задоволення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду, з урахуванням чого суд перейшов до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Представник позивача за основним позовом надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні 27.10.2020 представник відповідача проти основного позову заперечував, підтримавши вимоги зустрічної позовної заяви.
Обставини справи
01.09.2014 між Університетом (Виконавець) в особі ректора ОСОБА_2 , з одного боку, УМВС у Полтавській області (Замовник) в особі начальника УКЗ полковника міліції Гаврика С.Ю., з другого боку та рядовим міліції ОСОБА_1 (Особа), з третього боку, укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (в подальшому Договір), предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня - бакалавр за напрямком (спеціальністю) - правознавство /а.с. 10-11/.
За умовами пунктів 2.3.5, 2.3.6 цього договору Особа зобов'язується: після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначена замовником, і відпрацювати не менше трьох років; у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Пунктом 3.3 договору визначено підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку, зокрема, звільнення особи начальницького складу органів внутрішніх справ зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни /а.с. 10 - зворот/.
Наказом ХНУВС від 11.08.2014 №174о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1-го курсу до факультету з підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та кримінальної міліції за напрямком підготовки 6.030402 "Правоохоронна діяльність", термін навчання 3 роки, з 18.08.2014, присвоївши спеціальне звання "рядовий міліції" /а.с. 3/.
24.04.2017 між Університетом (Виконавець) в особі ректора ОСОБА_3 , з одного боку, ГУНП в Полтавській області (Замовник) в особі заступника начальника підполковника поліції ОСОБА_4 з другого боку, рядовим поліції ОСОБА_1 (Особа), з третього боку, укладено контракт №127 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти - бакалавр за спеціальністю - правоохоронна діяльність /а.с. 12-13/.
Згідно з пунктом 3 цього ж контракту Особа зобов'язується, зокрема, після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати МВС України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію".
Наказом ХНУВС від 05.05.2017 №138о/с ОСОБА_1 відраховано зі складу курсантів факультету №3 з 05.05.2017 та направлено до ГУНП в Полтавській області для подальшого проходження служби в поліції /а.с. 5/.
Крім того, 06.11.2017 між Університетом (Виконавець) в особі ректора ОСОБА_3 , з одного боку, ГУНП в Полтавській області (Замовник) в особі заступника начальника майора поліції ОСОБА_5 з другого боку, лейтенантом поліції ОСОБА_1 (Особа), з третього боку, укладено контракт про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти - магістр за спеціальністю - правознавство /а.с. 14-15/.
Згідно з пунктом 3 цього ж контракту Особа зобов'язується, зокрема, після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати МВС України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію".
Наказом ХНУВС від 18.09.2017 №295о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 зараховано до складу слухачів 1-го курсу денної форми навчання за державним замовленням для здобуття освітнього ступеня "магістр" з 01.09.2017 /а.с. 6/.
Наказом ХНУВС від 21.02.2019 №59о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 відраховано зі складу факультету №1 за спеціальністю "Правознавство" у зв'язку із закінченням навчання та направлено до ГУНП в Полтавській області для проходження служби в поліції /а.с. 7/.
Наказом ГУНП в Полтавській області від 07.04.2020 №149о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції, з 07.04.2020 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) /а.с. 8/.
Того ж дня відповідача ознайомлено з повідомленням про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, у розмірі 127223,75 грн /а.с. 9/.
Довідкою Університету від 25.04.2017 №4/564д підтверджено, що фактичні витрати, пов'язані з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Університеті за період з 18.08.2014 по 05.05.2017 складають разом 40879,41 грн, до складу яких входить: грошове забезпечення у розмірі 8040,97 грн; продовольче забезпечення на суму 12395,50 грн; речове забезпечення вартістю 5218,28 грн; медичне забезпечення у розмірі 443,41 грн; вартість комунальних послуг і спожитих енергоносіїв в сумі 14781,25 грн /а.с. 15а/.
Довідкою Університету від 18.02.2019 №4/4д підтверджено, що фактичні витрати, пов'язані з утриманням магістра ОСОБА_1 в Університеті за період з 01.09.2017 по 23.02.2019 складають разом 86,44,34 грн, до складу яких входить: грошове забезпечення у розмірі 77196,29 грн; речове забезпечення вартістю 526,40 грн; вартість комунальних послуг і спожитих енергоносіїв в сумі 8621,65 грн /а.с. 15б/.
Посилаючись на невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування витрат у вищезазначеному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Статтею 18 Закону України "Про міліцію" (в редакції, чинній на час укладення договору від 01.09.2014) визначено, що підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 №313 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (надалі - Порядок №313) (в редакції, чинній на час укладення договору від 01.09.2017), пунктами 1 - 3 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі: 1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; 2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; 3) звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни. Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (надалі - Порядок №261).
Порядком №261 визначено механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Відповідно до приписів пунктів 2 - 4 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. Типову форму контракту затверджує МВС. Відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи. Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Згідно з абзацом 1 пункту 5 Порядку №261, після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Відповідно до пункту 8 Порядку №261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Оцінка судом обставин справи
У силу положень частин першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
У свою чергу, пунктом третім частини першої цієї статті передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Суд зауважує, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
У цій справі ОСОБА_1 , скориставшись правом на подання зустрічної позовної заяви, просив суд встановити відсутність компетенції Харківського національного університету внутрішніх справ звертатися до адміністративного суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Однак, Велика Пала Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 у справі №826/3115/17 зазначила, що під компетенційним спором слід розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача (пункт 37).
У цій справі позивачем за зустрічним позовом є фізична особа, а отже останній не є тим суб'єктом, який може звертатися до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання відсутності у суб'єкта владних повноважень компетенції у конкретній сфері його управління.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №815/5700/15.
Наведене, у свою чергу, є передумовою для висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 .
Водночас щодо правомірності позовних вимог Університету за основним позовом, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, проходив службу в міліції та поліції, що відноситься до публічної служби.
У силу наведених вище положень законів України "Про міліцію", "Про Національну поліцію", а також Порядку №№ 313, 261 курсант вищого навчального закладу органів внутрішніх справ, у разі дострокового розірвання контракту з вищим навчальним закладом чи відмови від проходження служби в органах міліції/поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ВНЗ.
У цій справі відповідач у період з 18.08.2014 по 05.05.2017 та з 01.09.2017 по 23.02.2019 проходив навчання у ХНУВС, а після завершення навчання направлений для проходження служби в поліції до ГУНП в Полтавській області. Проте з 07.04.2020 ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за власним бажанням.
Таким чином, відповідач не виконав умови закону та контракту щодо обов'язкового проходження служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу, наслідком чого є необхідність відшкодування ОСОБА_1 вартості його утримання у вищому навчальному закладі.
Склад витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в ХНУВС, підтверджено залученими до матеріалів справи копіями довідок від 25.04.2017 вих.№4/564д та від 18.02.2019 вих.№4/4д /а.с. 15а, 15б/.
Відповідач ознайомлений з наявністю у нього обов'язку з відшкодування зазначених вище витрат, що підтверджено власноручно підписаним договором від 01.09.2014 та контрактами від 24.04.2017 №127 та від 06.11.2017, а також повідомленням про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі.
Посилання відповідача на відсутність у ХНУВС повноважень на звернення до суду з цим позовом суд визнає безпідставними, адже у силу абзацу другого пункту 8 Порядку №261 претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
При цьому посилання ОСОБА_1 у цій частині на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.03.2018 у справі №826/18956/16, суд вважає помилковими, адже згадана постанова не містить висновків щодо застосування до спірних відносин положень Порядку №261 у їх взаємозв'язку з приписами частини четвертої статті 74 Закону України "Про Національну поліцію".
А оскільки позивач навчався у ХНУВС, то Університет у силу абзацу другого пункту 8 Порядку №261 є належним позивачем щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат за навчання.
З цих підстав суд також визнає необґрунтованими посилання ОСОБА_1 на невідповідність повідомлення від 07.04.2020 про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, адже у ньому зазначено їх розмір та реквізити розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Так само безпідставними суд визнає посилання відповідача на положення статті 1215 Цивільного кодексу України та постанову Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №501/2500/15-ц.
Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 у справі №501/2500/15-ц дійшов висновку, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Суд зауважує, що спір у цій справі стосується відшкодування ОСОБА_1 витрат за навчання, до яких у силу наведених вище положень Порядку №№ 313, 261 відноситься у тому числі й грошове забезпечення, а передумовою його виникнення є недобросовісна поведінка відповідача, а саме - невиконання ним вимог договору та контрактів про здобуття вищої освіти щодо необхідності відпрацювати три роки після закінчення навчання в органах поліції.
Оскільки відповідач до закінчення трирічного строку після завершення навчання звільнився зі служби в органах поліції за власним бажанням, він зобов'язаний відшкодувати Університету витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, у тому числі й витрати на виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач доказів оскарження наказів ХНУВС від 05.05.2017 №138о/с та від 21.02.2019 №59о/с в частині визначення вартості утримання у ВНЗ до суду не надав, розмір та склад витрат, пов'язаних з утриманням під час проходження навчання у вищому навчальному закладі, не оспорив, доказів відшкодування таких витрат у добровільному порядку не надав.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, беручи до уваги обізнаність відповідача про обов'язок відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі та відсутність добровільної сплати ним коштів на користь позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ХНУВС.
А відтак, основний позов належить задовольнити повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 18.05.2020 №979 /а.с. 23/.
Відповідач сплатив судовий збір за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 14.07.2020 №5596 /а.с. 92/.
Доказів понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу до завершення розгляду справи по суті суду не надано.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
А оскільки такі витрати у справі відсутні, то підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчального закладі задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчального закладі, у розмірі 127223,75 грн (сто двадцять сім тисяч двісті двадцять три гривні сімдесят п'ять копійок).
Позивач (стягувач): Харківський національний університет внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 08571096; пр-т Льва Ландау, 27, м. Харків, Харківська область, 61080).
Відповідач (боржник): ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про встановлення відсутності компетенції відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 06 листопада 2020 року.
Суддя О.О. Кукоба