23 листопада 2020 року м. Одеса Справа №420/9221/20
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення Першої кадрової комісії №102 від 02.04.2020 року про неуспішне проходження прокурором відділу міжнародного співробітництва прокуратури Одеської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона займала посаду прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Одеської області та органів прокуратури. 02.04.2020 року кадровою комісією №1 прийнято рішення №102 про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у зв'язку з набранням 68 балів, що є меншим балу для успішного складання іспиту, та не допущено до проходження наступних етапів атестації. За наслідками атестації, наказом прокурора Одеської області №770-к від 29.04.2020 року позивача звільнено з займаної посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року наказ №770-к про звільнення позивача з посади прокурора та з органів прокуратури визнано протиправним та скасовано. Оскільки рішення кадрової комісії містить лише кількість отриманих за результатами іспиту балів та не містить аргументів комісії виставлення саме такої кількості балів та дійсних підстав з яких виходила кадрова комісія під час ухвалення рішення, а відтак є невмотивованим.
Також, позивач вказує, що питання у тестуванні були складені неоднозначно (некоректно) з приводу чого 09.04.2020 року та 22.04.2020 року нею направлялися заяви голові кадрової комісії, відповіді на які позивач не отримала, крім того, порядком проходження прокурорами атестації не передбачено жодних умов та вимог до програмного забезпечення, яке б унеможливлювало втручання третіх осіб щодо встановлення кінцевого результату та відсутня інформація щодо самого програмного забезпечення, яке використовувалося під час атестації, його сертифікації, а також відсутня інформація щодо апробації (рецензування) тестових питань та осіб (установ), які формували питання та визначали правильні відповіді у комп'ютерній програмі, яка використовувалась 02.03.2020 року у іспиті, інформація щодо захисту інформації. Відсутність функціонального принципу та неврахування спеціалізації прокурорів при формуванні тестових запитань унеможливлює об'єктивність атестації та створює нерівні умови для працівників різних напрямів професійної діяльності органів прокуратури. Враховуючи, що рішення кадрової комісії прийняте у складі п'яти осіб, відсутні реквізити та печатка, оскаржуване рішення не містить інформації щодо того, який орган створив дану кадрову комісію та не зазначено, яка це кадрова комісія - прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури чи Офісу Генерального прокурора, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник Офісу Генерального прокурора надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що ОСОБА_1 вимоги п.9, 10 розділу І Порядку №221 дотримано та подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв'язку з чим її допущено до проходження атестації прокурорів. Першим етапом атестації є складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів, прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів (п. п. 4 розділу II Порядку №221). За результатами складання вказаного іспиту позивачем набрано 68 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, тому її не допущено до проходження співбесіди. У зв'язку з цим рішенням кадрової комісії №1 від 02.04.2020 року прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Одеської області ОСОБА_1 визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію. У рішенні кадрової комісії №1 від 02.04.2020 року №102 належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується, а саме, зазначення кількості набраних позивачем балів, що і слугує головним критерієм вмотивованості. Рішення кадрової комісії відповідає типовій формі, встановленій у додатку №1 Порядку №221.
Доводи позивача про невідповідність програмного забезпечення під час проходження І етапу атестації є безпідставними, так як проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур здійснюється Офісом Генерального прокурора за технічної та організаційної підтримки Міжнародної організації права розвитку (IDLO), проекту Європейського Союзу «ORAVO-JUSTICE» (у співпраці з ТОВ «Сайметрікс-Україна») та інших міжнародних партнерів, та згідно з планом спільних дій між Генеральною прокуратурою України та IDLO, саме IDLO здійснювало технічну та організаційну підтримку проведення іспиту на знання законодавства. Програмне забезпечення «Аналітична система оцінки знань», на якому проводилось тестування прокурорів регіональних прокуратур, перебуває на балансі Національної академії прокуратури України та законодавством України не передбачено будь-яких вимог щодо отримання ліцензії або висновку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на програмне забезпечення, яке використовувалося для проведення атестації. Крім того законодавство України не передбачає врахування спеціалізації прокурорів при проведенні атестації та формуванні тестових питань на знання законодавства, та спеціалізація і територіальний, функціональний (предметний) принципи пов'язані виключно з порядком організації роботи структурних підрозділів прокуратур. Прокурор повинен постійно вживати заходів щодо підвищення свого професійного рівня та орієнтуватися у чинному законодавстві, а не тільки під час проходження атестації.
Наказом Генерального прокурора від 07.02.2020 року № 77 створено першу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур та затверджено її персональний склад, до якого увійшли 6 осіб. Комісія правомочна ухвалювати рішення, якщо на її засіданні присутня більшість членів комісії. Оскільки при прийнятті рішення відносно ОСОБА_1 на засіданні 02.04.2020 року були присутні 5 членів комісії, оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Ухвалою суду від 23.09.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 займала посаду прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Одеської області.
Позивачем 09.10.2019 року подано Генеральному прокурору письмову заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі п.10 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", у зв'язку із чим просила допустити її до проходження атестації.
02.03.2020 року під час безпосередньої участі позивача у проведенні атестації прокурорів регіональних прокуратур останньою було неуспішно складено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Зокрема, позивачем набрано 68 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту в розумінні п.13 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", яким визначено 70 балів.
02.04.2020 року першою кадровою комісією прийнято рішення №102«Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», яким позивача визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію та не допущено до проходження наступних етапів атестації .
29.04.2020 року наказом прокурора Одеської області №770-к позивача звільнено з посади прокурора відділу міжнародного співробітництва прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020 року. Підставою для прийняття наказу стало рішення №102 від 02.04.2020 року кадрової комісії №1.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року по справі №420/3918/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Одеської області від 29.04.2020р. №770к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу міжнародного співробітництва Одеської області та з органів прокуратури Одеської області відповідно до п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу міжнародного співробітництва Одеської області з 30.04.2020 року., стягнуто з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.04.2020 року по 11.08.2020 року у розмірі 78688,10 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначаються Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII).
Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена ст.16 Закону №1697-VII є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
25.09.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-IX, (далі - Закон №113-IX), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Відповідно до п.6 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру".
За приписами п.7 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (п.9 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX).
Згідно із п.10 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно із п.11 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
За визначенням, що міститься в п.1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
У відповідності до пунктів 2, 4 Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями, порядок роботи яких, перелік і склад визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання (п.6 Порядку №221).
Як передбачено п.7 Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
Згідно із п.8 Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Відповідно до п.9 Порядку № 221, атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Заява, вказана у п.9 Розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто (п.10 Порядку № 221).
У відповідності до пунктів 1-4 розділу ІІ Порядку № 221 після завершення строку для подання заяви, вказаної у п.9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів та оприлюднює його на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту. Тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.
Як зазначено у п.5 розділу ІІ Порядку №221 прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Водночас законодавством України не передбачено будь-яких вимог щодо проведення сертифікації програмного забезпечення, яке використовувалося для проведення атестації, отримання ліцензії або висновку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на таке програмне забезпечення. Відсутність даної інформації в Рішенні кадрової комісії №102 від 02.04.2020 року, а також відсутність інформації щодо розробника та власника комп'ютерних програм не вплинула на результат пройденого іспиту та кількість набраних балів, які стали визначальними при прийнятті оскаржуваного рішення.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02.03.2020 року проведений іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявленні знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якому брала участь позивач.
За наслідками проведеного тестування позивач склала такий іспит неуспішно, про що свідчить Додаток 1 до Протоколу №7 засідання Першої кадрової комісії від 02.04.2020 року, а також Звіт іспиту позивача, в якому відображені всі питання та відповіді позивача.
Тобто, за наслідками проведеного тестування позивачем набрано 68 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту в розумінні п.13 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, що відображено у відомості про результати тестування, зі змістом якої ознайомлено позивача, що засвідчено її підписом. Також звітом іспиту позивача, в якому відображені надані позивачем відповіді, підтверджується факт набрання ОСОБА_1 68 балів.
У зв'язку із цим кадровою комісією №1 прийнято рішення №102 від 02.04.2020 року, яким на підставі п.13, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, п.6 розділу І, п.5 розділу ІІ Порядку №221 позивача визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію.
Водночас, як вбачається з Протоколу №7 засідання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.04.2020 року, станом на 02.04.2020 року заяви за результатами проходження вказаного тестування від прокурорів згідно з переліком (додаток №1 до протоколу) до кадрової комісії не надходили та під час тестування звернень від вказаних осіб до робочої групи та членів комісії не було, відповідні акти не складалися. Тобто, підстав для висновку про те, що складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, матеріали справи не містять. При цьому, матеріали справи свідчать, що згідно з даними системи тестування та відомостей про його результати, тестування з боку позивача було завершено вчасно.
Отже, аналіз наданих доказів свідчить про те, що за результатом проходження першого етапу атестації (тестування) ОСОБА_1 не набрала мінімально допустимий бал, відтак, вважається такою, що тестування не пройшла успішно.
При цьому, суд критично оцінює доводи позивача, що рішення кадрової комісії №102 від 02.04.2020 року є нелегітимним, так як прийнято у складі п'яти осіб, з огляду на наступне.
Підпунктами 7, 8 п.22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX визначено, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення, зокрема, проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури відповідно до цього розділу.
При цьому саме Генерального прокурора наділено правом визначати перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур.
Як слідує з п.3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Так, Наказом Генерального прокурора №351 від 23.12.2019 року, днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 2 січня 2020 року.
Судом встановлено, що затвердження порядку роботи кадрових комісій та створення першої кадрової комісії відбулося за наказами Генерального прокурора №233 від 17.10.2019 року, №77 від 07.02.2020 року в межах повноважень та порядку, який був визначений законом - п. 9, 11, пп. 8 п.22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та на виконання його мети - проведення заходів із реформи органів прокуратури. Водночас Наказом Генерального прокурора №77 від 07.02.2020 року визначено персональний склад першої кадрової комісії, до якого увійшло шість осіб.
При цьому, кадрові комісії це дорадчі колегіальні органи, які не входять до структури Генеральної прокуратури України чи Офісу Генерального прокурора, а створені тимчасово для забезпечення проведення атестації прокурорів.
Відповідно до п.8 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Наказом Генерального прокурора №233 від 17.10.2019 року, комісія правомочна ухвалювати рішення, здійснювати інші повноваження, якщо на її засіданні присутня більшість членів комісії.
За приписами п.12, 13 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Наказом Генерального прокурора №233 від 17.10.2019 року, рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії. Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка.
Разом з тим, Рішення №102 від 02.04.2020 року кадрової комісії №1 прийнято на засіданні такої комісії на якому були присутні п'ятеро її членів та містить їх підписи.
За сукупністю вищенаведеного, суд доходить висновку, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , комісія діяла обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України про прокуратуру, а відтак, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
При цьому, оскаржуване рішення кадрової комісії є вмотивованим, оскільки містить виклад фактичних обставин та мотиви його прийняття, та кількість набраних позивачем балів, які стали визначальними при прийнятті оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що мета, процедура та правові наслідки атестації прокурорів чітко визначені та врегульовані Законом №113-ІХ. Положення цього закону, що регулюють процедуру проходження атестації прокурорів, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Вказане підтверджується поданням позивачем заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Законодавець, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, зазначив, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не міг не усвідомлювати юридичних наслідків не проходження атестації.
Таким чином, Перша кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом №113-ІХ, з дотриманням принципів пропорційності та законності.
Отже, підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині скасування рішення кадрової комісії задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.7 ст.78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.А.Іванов
.