24 листопада 2020 р. № 400/1328/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом:фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003
про:скасування постанови від 21.12.2019 р. № МК2029/441/АВ/П/ТД-ФС,
25.03.2020 року Позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позивом до Управління Держпраці у Миколаївській області з вимогами про скасування Постанови про накладення штрафу № МК 2029/441/АВ/П/ТД-ФС від 21.12.2019 року.
Свої позовні вимоги, Позивач обґрунтовує тим, що при проведенні інспекційного відвідування Відповідач в Акті перевірки виклав обставини, які не відповідають дійсності та нічим не доведені. Так, Відповідач без будь-яких доказів прийшов до висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично були допущені до роботи без укладення трудового договору. Окрім того, при проведенні інспекційного відвідування Відповідач допустив ряд процесуальних порушень, а саме: направлення на проведення інспекційного відвідування власникові або його уповноваженій особі не вручалися; перевірка проведена за відсутності власника; акт інспекційного відвідування складений у довільній формі, оскільки така форма Акту перевірки на законодавчому рівні не затверджена та не оприлюднена на веб-сайті Держпраці. Відповідачем не прийнято до уваги пояснення та заперечення Позивача на Акт перевірки, а як наслідок, прийнято неправомірне рішення про накладення штрафу, яке належить скасуванню. Просить суд скасувати Постанову про накладення штрафу.
Відповідач проти позову заперечує, надав до суду Відзив на позовну заяву (а. с. 50-55), де зазначив, що під час інспекційного відвідування перевіряючими було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність у кав'ярні-пекарні «ІНФОРМАЦІЯ_1». Під час відвідування в кав'ярні знаходилися працівники, які були одягнуті у спецодяг із логотипом кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_1». Одному з таких працівників були надані Наказ на проведення перевірки та пред'явлені посвідчення. У такому ж спецодязі знаходилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що дало інспекторам можливість прийти до висновку про те, що ці особи працюють саме в кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_1». Але через те, що Позивачем не були надані трудові угоди, Накази на працевлаштування на цих осіб перевіряючі й дійшли висновку, що дані дві особи фактично були допущені до роботи ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового договору з ними.
30.03.2020 року судом було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
10.06.2020 року за клопотанням сторін Ухвалою суду було подовжено строк підготовчого провадження.
01.07.2020 року Ухвалою суду закрито підготовче провадження та суд перейшов до слухання справи по суті.
У судовому засіданні 01.07.2020 року судом були з'ясовані позиції сторін та заслухані покази свідка ОСОБА_4 .
За клопотанням сторін від 30.10.2020 року та 02.11.2020 року суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Вислухав пояснення сторін, покази свідка, дослідив матеріали, що містяться у справі, з'ясував фактичні обставини справи, судом встановлено:
23.10.2019 року інспекторами праці Відповідача, відповідно до направлення № 639 від 22.10.2019 року, яке видано на підставі Наказу № 314 від 21.10.2019 року, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , шляхом виходу за місцем проведення господарської діяльності ФОП за адресою: АДРЕСА_2 - кафе-пекарня «ІНФОРМАЦІЯ_1».
За результатами проведеного інспекційного відвідування складено Акт № МК2029/441/АВ від 25.10.2019 року (а. с. 13-18). Акт перевірки був вручений Позивачеві 25.10.2019 року, про що свідчить підпис на акті перевірки (а. с. 18).
В Акті перевірки інспектор праці зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були фактично допущені до роботи Позивачем без належного оформлення трудових відносин.
30.10.2019 року Позивач надав на адресу Відповідача заперечення на Акт перевірки (а. с. 72).
Так, 04.11.2019 року Відповідач надав відповідь на заперечення, де між іншим зазначив, що не приймає до уваги аргументи та пояснення, викладені в запереченнях Позивачем.
На адресу позивача Видано припис 05.11.2019 року № МК2029/441/АВ/П (а. с. 19-20).
21.12.2019 року першим заступником начальника управління Держпраці в Миколаївській області винесено постанову про накладення штрафу № МК2029/441/АВ/П/ТД-ФС на ТОП ОСОБА_1 у сумі 259 380 грн (а. с. 21-23).
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
За приписами ч. 4 ст. 2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються, у тому числі, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
При цьому відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 877 зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Закон № 877 містить вичерпний перелік норм, дотримання яких зобов'язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
За змістом п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Підпунктом 3 п. 5 Порядку № 295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" зобов'язує роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом 2, 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
За змістом ч. 3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (далі - Порядок № 509).
Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (п. 6 Порядку № 509).
Алгоритм проведення інспекційного відвідування таабо перевірки визначений Порядком від 21 серпня 2019 року № 823 «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю».
Так п. 8 цього порядку передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акту інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Крім того, п. 13 Порядку містить перелік випадків, коли суб'єкт інспекційного відвідування має право не допустити Під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; 3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: 4) відсутності службового посвідчення; 5)коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акту інспекційного відвідування;
У пункті 17 порядку, зазначено, що Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акту залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акту залишається в інспектора праці.
Пункт 19 цього Порядку передбачає, що матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акту у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акту. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Як вбачається з матеріалів справи, інспекторами ніяким чином не зафіксовано, не встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були допущені до роботи. Фото матеріали, що були додані до Акту перевірки та надані Відповідачем до суду, на підтвердження своєї правової позиції, не містять фотографій ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 та не свідчать про фактичний допуск цих осіб до роботи у кафе. На фотографіях зафіксовані особи, які працювали в закладі (працівники), та з якими у Позивача були оформлені трудові правовідносини. Проти цих фактів Відповідач не заперечує.
Як вбачається з Акту перевірки та показань інспектора ОСОБА_4, яка була допитана в судовому засіданні, висновок про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були фактично допущені до роботи ФОП ОСОБА_1 , був зроблений перевіряючими виключно у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були вдягнуті в спец одяг з логотипом кафе-пекарні «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Щодо процедури проведення інспекційного відвідування судом встановлено, що на початку відвідування направлення не було вручено особі, яка була уповноважена ФОП ОСОБА_1 . Перевірка розпочиналася та поводилася без участі Позивача. Позивач був присутній та надав пояснення вже під час закінчення роботи інспекторів.
Суд критично ставиться до позиції Позивача, яка зводиться до того, що оскільки затверджена форма Акту перевірки була відсутня на офіційному веб сайті, то й складений перевіряючими Акт перевірки є недійсним, а відтак і результати перевірки є хибними.
Відсутність опублікованої затвердженої форми Акту перевірки на офіційному веб сайті Держпраці не свідчить про недійсність складеного Акту перевірки. Ці обставини (відсутність опублікованої затвердженої форми Акту перевірки на офіційному веб сайті) дають суб'єктові право на недопуск контролюючого органу до проведення інспекційного заходу. У даному випадку Позивач не скористався цим правом та інспекційне відвідування відбулося, за результатами якого був складений Акт перевірки.
Частинами 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови, що є підставою для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 2503,81 грн (а. с. 31), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) про скасування постанови від 21.12.2019 р. № МК2029/441/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу - задовольнити повністю.
2. Скасувати постанову Управління Держпраці у Миколаївській області від 21.12.2019 р. № МК2029/441/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) судовий збір у сумі 2503,81 грн (дві тисячі п'ятсот три грн 81 коп.) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 24.11.2020 р.
Суддя Н.В. Лісовська