Іменем України
24 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3640/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Борисов Дмитро Геннадійович (далі також - представник позивача), до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області (далі також - відповідач, Рубіжанське ОУПФУ), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 10.08.2020 № 79 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в частині відмови в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 22.08.1992 по 13.03.1995 в управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту ГШО в/о «Макіїввугілля» за Списком № 1 на посаді «гірничомонтажника підземного»;
- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.08.1992 по 13.03.1995 гірничомонтажником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті на ГШО в/о «Макіїввугілля».
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 04.12.2019 позивач звернувся до Рубіжанського ОУПФУ з письмовою заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідач рішенням від 09.12.2019 за № 548 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом про визнання рішення протиправним та його скасування.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі № 360/596/20 позовні вимоги задоволено частково: рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 09.12.2019 № 548 визнано протиправним, скасовано та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву від 04.12.2019, зареєстровану за № 1974, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
Однак Рубіжанське ОУПФУ рішенням від 10.08.2020 за №79 знову не зарахувало позивачу до пільгового стажу період роботи з 22.08.1992 по 13.03.1995 в управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту ГШО в/о «Макіїввугілля» та відмовило в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення мотивовано тим, що пільговий стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 повинен бути підтверджений за результатами атестації робочих місць.
Позивач вважає вказане рішення протиправним з огляду на таке.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок), атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992, тобто при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку).
Відповідно до пункту 4.3 Порядку у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
На думку заявника, у випадку позивача наявність відомостей про проведення атестації робочих місць взагалі не має значення, оскільки спірний пільговий стаж виник з 22.08.1992 по 13.03.1995, а перша атестація на підприємстві відповідно до Порядку мала бути проведена до 21.08.1997.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з чим вимушений звернутись до суду для захисту своїх прав.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке (арк. спр. 35-38).
04.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV). За наслідками розгляду цієї заяви прийнято рішення від 09.12.2019 № 548 про відмову позивачу в призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закон № 1058-ІV, оскільки на момент звернення відсутній необхідний пільговий стаж.
Не погодившись з рішенням відповідача від 09.12.2019 № 548, позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з вимогами про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 10.07.1989 по 13.03.1995 на ГШО в/о «Макіїввугілля» (з 10.07.1989 по 11.11.1989 учнем гірничомонтажника підземним з повним робочим днем у шахті; з 11.11.1989 по 26.03.1990 гірничомонтажником підземним 3 розряду повним робочим днем в шахті; з 26.03.1990 по 13.03.1995 гірничомонтажником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі № 360/596/20 адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнане протиправним та скасоване рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 09.12.2019 № 548 про відмову в призначенні пенсії згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ; зобов'язане Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04Л2.2019, зареєстровану за № 1974 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення відповідачем з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні, повторно розглянуто заяву позивача від 04.12.2019. За наслідками розгляду заяви від 04.12.2019 відповідачем зараховано до пільгового стажу період роботи з 10.07.1989 по 21.08.1992 в Управлінні монтажу, демонтажу та ремонту ГШО в/о «Макіїввугілля» за Списком № 1 на посаді учня гірничомонтажника підземного, гірничомонтажника підземного за даними трудової книжки. Період роботи з 22.08.1992 по 13.03.1995 в Управління монтажу, демонтажу та ремонту ГШО в/о «Макіїввугілля» не зараховано до пільгового стажу роботи у зв'язку з відсутністю документів про проведення атестації робочих місць. На підставі зазначеного вище відповідачем прийнято рішення 10.08.2020 № 79 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Порядок врахування пільгового стажу за віком за результатами атестації робочих місць за умовами праці врегульований Порядком № 383.
Пунктом 2 Порядку № 383 визначено, що під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професій чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно з п. 4.4 зазначеного наказу, якщо атестація на робочих місцях була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердженні права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується 5-річний період роботи, що передує даті видання наказу про її результати та період роботи, впродовж наступних 5 років за умови, якщо впродовж цього часу на атестованих робочих місцях не змінювалися докорінно умови і характер праці, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442).
Згідно з п. 2 Преамбули Порядку № 442 установлено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Результати атестації використовуються підприємствами й організаціями також для здійснення пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством.
За правилами п. 4 Порядку № 442 атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (пункт 8 Порядку № 442).
Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно з п. 4.1 Порядку № 383 Порядок № 442 набув чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Таким чином, проведення атестації робочих місць при виконанні робіт зі особливо шкідливими умовами праці після 21.08.1992 є обов'язковою умовою для зарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
У постанові від 05.06.2018 Верховний Суд зазначив, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках № 1, № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. Як вбачається з трудової книжки, позивач в період роботи з 22.08.1992 по 13.03.1995 працював в управлінні монтажу, демонтажу та ремонту ГШО в/о «Макіїввугілля» на посаді гірничомонтажника підземного з повним робочим днем в шахті, однак записи в трудовій книжці не містять інформації, у яких умовах він працював і про зайнятість певними роботами протягом повного робочого дня.
Проте, підставою для призначення пільгових пенсій є не тільки запис у трудовій книжці щодо роботи на підприємстві, а і довідка підприємства, яка уточнює характер роботи із зазначенням періоду роботи, що зараховується до спеціального стажу; професії або посади; характеру виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, яка оцінюється управлінням Пенсійного фонду з урахуванням вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1788-ХІІ.
Іншою необхідною умовою для зарахування стажу роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах після 21.08.1992, є проведення відповідної атестації робочого місця з метою підтвердження пільгового характеру виконуваної роботи за такою посадою.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 2а/679/44/15 (постанова від 21.02.2019).
Після 21.08.1992 записи у трудовій книжці не містять інформації (запис про витяг із зазначеного наказу) про проведення атестації цих робочих місць, що унеможливлює зарахування цього стажу роботи до пільгового, який дає право на призначення пенсії за п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, відповідно до вимог п. 20 Порядку № 637 необхідно провести підтвердження пільгового стажу, яке визначається підприємством шляхом надання уточнюючої довідки, довідками про підземні спуски-підойми, документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 з 01.12.2014, довідки з бюджетних установ, підприємств та організацій, що перебувають на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та не переміщені в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, не можуть підлягати до виконання.
Відповідно до п. З ст. 44 Закону № 1058-ІУ, ст. 101 Закону № 1788-ХІІ, п. 4.2 Порядку 22-1 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Вважають, що зарахувати періоди роботи позивача з 22.08.1992 по 13.03.1995 в управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту ГШО в/о «Макіїввугілля» до пільгового стажу роботи за даними трудової книжки неможливо, оскільки записи у трудовій книжці не містять інформації про проведення атестації робочих місць, відомості про безпосередню зайнятість протягом робочого дня на підземних роботах, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, що унеможливлює зарахування цього стажу роботи до пільгового, який дає право на призначення пенсії за ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо стягнення з відповідача судових витрати за рахунок бюджетних асигнувань
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовується на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Просить відмовити в задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності (арк. спр. 6 зворт. бік, 95).
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 29.10.2020 (арк. спр. 27-28).
В період з 20.10.2020 по 03.11.2020 головуючий-суддя Борзаниця С.В. перебував на лікарняному. Судове засідання призначено на 24.11.2020.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 народився 10 жовтня 1963 року, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 8-10).
04.12.2019 позивач звернувся до Рубіжанського ОУПФУ з письмовою заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (арк. спр. 41).
До заяви були додані: трудова книжка НОМЕР_1 від 24.07.1983; копія диплома НОМЕР_2 від 28.06.1986; копія військового квитка НОМЕР_3 ; довідку від 21.05.2019 № 37/03 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; довідку від 23.05.2019 № 36/03 про підземні спуски; довідку від 21.05.2019 № 36 про заробітну плату, видані «Обособленным подразделением «Управлением по наладке, испытанию и ремонту горно-шахтного оборудования" государственного предприятия «Макеевуголь»; копія паспорта, ідентифікаційного номера (арк. спр. 42-52).
Рішенням Рубіжанського ОУПФУ від 09.12.2019 № 548 відмовлено позивачу в призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де також зазначено, що період роботи в управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту ГШО в/о «Макіїввугілля» з 10.07.1989 по 13.03.1995 (довідки, видані «ОП «Управление по наладке, испытанию и ремонту горно-шахтного оборудования» ГП «Макеевуголь», які знаходяться за адресою: вул. Патона, 2А, м. Макіївка) не може бути зарахований до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (арк. спр. 59-60).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі № 360/596/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково: визнано протиправним та скасовано рішення Рубіжанського ОУПФУ від 09.12.2019 № 548 про відмову в призначенні пенсії згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ; зобов'язано Рубіжанське ОУПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2019, зареєстровану за № 1974, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (арк. спр. 18-23).
Рішенням Рубіжанського ОУПФУ від 10.08.2020 №79 «Про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 » за наслідками розгляду заяви від 04.12.2019 відповідачем зараховано до пільгового стажу період роботи з 10.07.1989 по 21.08.1992 в Управлінні монтажу, демонтажу та ремонту ГШО в/о «Макіїввугілля» за Списком № 1 на посаді учня гірничомонтажника підземного, гірничомонтажника підземного за даними трудової книжки; не зарахований до пільгового стажу період роботи з 22.08.1992 по 13.03.1995 в управлінні монтажу, демонтажу та ремонту ГШО в/о «Макіїввугілля» до пільгового стажу роботи у зв'язку з відсутністю документів про проведення атестації робочих місць; відмовлено позивачу в призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», посилаючись на пункт 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (арк. спр. 61 звр. бік-62).
Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, стаж позивача для розрахунку права на пенсію за віком на пільгових умовах складає 23 роки 03 місяці 12 днів (арк. спр. 39).
Згідно записів трудової книжки від 24.07.1983 НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював в управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту ГШО в/о «Макіїввугілля»: з 10.07.1989 прийнятий учнем горномонтажника підземного з повним робочим днем у шахті, наказ № 119л від 10.07.1989; 11.11.1989 переведений горномонтажником підземним 3 -го розряду з повним робочим днем у шахті, наказ № 170п від 11.11.1989; 26.03.1990 у зв'язку з перетарифікацією присвоєно 4 розряд з повним робочим днем у шахті, наказ № 74 від 26.03.1990; 13.03.1995 звільнений за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ № 23-К від 13.03.1995 (арк. спр. 11-14).
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначається Законом № 1058.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 26 Закону №1058 визначені умови призначення пенсії за віком.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Тобто, Законом №1058 передбачено, що як для призначення, так і для перерахунку пенсії особа повинна звернутися із відповідною заявою та необхідними документами особисто або через представника до територіального органу Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
В силу пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, «письмово повідомляє заявника» про те, які документи «необхідно подати» додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку).
Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком, серед інших, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Абзацом другим пункту 1 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Згідно пункту 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Абзацом першим пункту 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
В свою чергу, пункт 18 Порядку № 637 передбачає, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 визначено, що саме «орган, що призначає пенсію», надає роз'яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 також визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Натомість, відповідач проігнорував вище зазначені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу.
З урахуванням положень пункту 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об'єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз'яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач належним чином не оцінював подані позивачем документи, не надавав необхідних фахових роз'яснень (порушення п. 3 Порядку № 637), не пропонував в рамках наданих повноважень (п. 3.3. Порядку № 22-1) можливість виклику до пенсійного органу свідків (пункти 17, 18 Порядку № 637).
Натомість, судом встановлено, що трудова книжка позивача має необхідні дані за спірний період, які свідчать про роботу позивача з 22.08.1992 по 13.03.1995 гірничомонтажником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті на ГШО в/о «Макіїввугілля», що також підтверджується довідкою від 21.05.2019 № 37/03 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; довідкою від 23.05.2019 № 36/03 про підземні спуски; довідкою від 21.05.2019 № 36 про заробітну плату; випискою з протоколу засідання атестаційної комісії від 19.08.1994(арк. спр. 11-14, 15, 42-44, 46, 47).
Відповідачем не зазначено, а судом не виявлено доказів тому, що спірні записи в трудовій книжці позивача можна визнати такими, які зроблені з порушенням визначеної процедури.
При цьому згідно законодавства, яке діяло станом на час внесення відповідних записів в трудову книжку позивача, проведення атестації робочих місць та внесення відповідних записів у трудову книжку працівника відносилося до повноважень та обов'язків роботодавця, а не позивача.
З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Стосовно довідки від 21.05.2019 № 37/03 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; довідки від 23.05.2019 № 36/03 про підземні спуски; довідки від 21.05.2019 № 36 про заробітну плату, виданих підприємством, розташованим на непідконтрольній українській владі території та яка була надана відповідачу для призначення пенсії, щодо роботи з позивача з 22.08.1992 по 13.03.1995 гірничомонтажником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті на ГШО в/о «Макіїввугілля» (арк. спр. 46-47), суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1, визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».
Статтею 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 05/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.
Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі Донецька область зазначене м. Макіївка.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 79-р) затверджений Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включене м. Макіївка.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів». Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини» ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» ( Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).
Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".
Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.
Згідно з частиною другою та частиною третьою статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідки від 21.05.2019 № 37/03 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; довідки від 23.05.2019 № 36/03 про підземні спуски; довідки від 21.05.2019 № 36 про заробітну плату, виданих підприємством, що знаходиться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією м. Макіївка, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації його права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
Таким чином, суд вважає, що є всі підстави для зарахування до страхового стажу на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_1 періоду роботи з 22.08.1992 по 13.03.1995 гірничомонтажником підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті на ГШО в/о «Макіїввугілля».
Як наслідок, в наявності підстави для визнання протиправним та скасування судом рішення відповідача від 10.08.2020 № 79 про відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Стосовно наявності чи відсутності підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 114 вказаного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (абзац 1).
Аналіз матеріалів справи дають підстави суду для висновку стосовно того, що станом на дату досягнення позивачем віку - 50 років, при наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них більше 10 років на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до абзацу першого пункту першого частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу виповнилося 56 років, до Рубіжанського ОУПФУ звернувся 04.12.2019.
Аналіз матеріалів справи дають підстави суду для висновку стосовно того, що відносно позивача на підставі його заяви від 22.01.2020 існували підстави у відповідача для застосування відносно позивача положень абзацу 1 пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки останній станом на дату подачі заяви досяг 50 років, станом на дату досягнення віку 50 років мав страховий стаж не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Статтею 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права як прийняття рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.12.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням положень Порядку № 22-1 та Порядку № 637, надавши оцінку усім наданим позивачем документам, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
Позиція відповідача стосовно вимоги позивача стягнути за рахунок асигнувань Рубіжанського ОУПФУ сплаченого позивачем судового збору та відсутність, на його думку, правових підстав для такого стягнення з урахуванням положень частин першої та другої статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є хибною з огляду на таке.
Судовий збір є видом судових витрат, питання розподілу якого врегульовано главою 8 Кодексу адміністративного судочинства України та нормами Закону України «Про судовий збір». Питання стягнення судового збору не є позовними вимогами, а в обов'язковому порядку вирішується судом при вирішенні справи по суті.
Як наслідок, посилання відповідача на положення статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при вирішенні питання про розподіл судового збору є безпідставним.
Посилання відповідача на практику Верховного Суду по даній адміністративній справі є незмістовним, оскільки обставини по зазначеним відповідачем справам не є тотожними з встановленими обставинами по цій адміністративній справі, оскільки позивач працював на території, яка на теперішній час є тимчасово окупованою, та має суттєві труднощі із процедурою надання відповідних документів для підтвердження наявності пільгового стажу.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Оскільки у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, лише з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35 А) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 10.08.2020 № 79 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в частині відмови в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 22.08.1992 по 13.03.1995 в управлінні з монтажу, демонтажу та ремонту ГШО в/о «Макіїввугілля» за Списком № 1 на посаді «гірничомонтажника підземного».
Зобов'язати Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 04.12.2019 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця