29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"19" листопада 2020 р. Справа № 924/546/20
за позовом заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький
до 1. Хмельницької міської ради
2. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення в частині, визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки
Суддя Смаровоз М.В.
Представники учасників процесу:
Кабінету Міністрів України: Лавров Д.О.;
квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький: Марків Ю.С.;
інших учасників процесу: не з'явились.
У засіданні 19.11.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Хмельницької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якій заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України просить суд: визнати протиправним та скасувати п.п. 1.1. п. 1 рішення Хмельницької міської ради № 18 від 26.08.2015р. "Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", в частині оспорюваної земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:35:003:0102, що визначена п. 4 додатку № 1 до вказаного рішення; визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером: 6810100000:35:003:0102.
Як встановлено судом, 26.08.2015р. Хмельницькою міською радою прийнято рішення №18 "Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", відповідно до п. п. 1.1. п. 1 якого вирішено надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови із земель міської ради (додаток №1), з метою передачі у власність.
У п. 4 додатку №1 передбачено надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 600 м кв., для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови із земель міської ради, з метою передачі у власність.
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, станом на 27.04.2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:35:003:0102, цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована з 30.06.2016 року на праві приватної власності за ОСОБА_1 .
Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у тому числі, станом на 17.09.2020р.), вищевказана земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:35:003:0102 зареєстрована з 30.06.2016 року на праві приватної власності за ОСОБА_1 .
Таким чином, зі змісту наявних матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є вимоги про: визнання незаконним та скасування (в частині) рішення Хмельницької міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою передачі у власність, фізичній особі ( ОСОБА_1 ); визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 6810100000:35:003:0102, зареєстрованої на праві приватної власності за ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися дана справа, господарський суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з частиною другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Крім того, ГПК України визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу). Для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відтак, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.
Відповідно до ч.2 статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільно процесуальним Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (п.1 ст. 4 ЦПК України).
Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають права власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов'язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими. Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.
Як з'ясовано судом, у даній справі заявлено вимоги про: визнання незаконним та скасування (в частині) рішення Хмельницької міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою передачі у власність, фізичній особі ( ОСОБА_1 ); визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 6810100000:35:003:0102, зареєстрованої на праві приватної власності за ОСОБА_1 , тобто, за фізичною особою.
Відтак, оскільки заявлені вимоги (про скасування рішень суб'єктів владних повноважень у сфері земельних відносин, прийнятих на користь фізичної особи, в якої з цих рішень виникли відповідні права, обов'язки та інтереси) безпосередньо стосуються прав, обов'язків та інтересів цієї особи, суд вважає, що відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України.
Вищенаведене відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду (зокрема, в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц, від 15.05.2018 р. по справі № 911/4144/16, від 07 листопада 2018 року у справах № 488/6211/14-ц та № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16).
Судом відзначається, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Стаття 231 ГПК України містить вичерпний перелік підстав, з яких господарський суд закриває провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Водночас, зазначення (незазначення) під час подання позову до суду фізичної особи як відповідача, не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав, обов'язків та інтересів такої фізичної особи, зокрема, щодо розробки проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та надання її у власність (постанова ВП ВС від 15.05.2018 р. № 911/4144/16).
За таких обставин, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, суд вважає за необхідне відповідно до п. 1 ч. 1 статті 231 ГПК України закрити провадження у справі № 924/546/20.
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГПК України суд роз'яснює, що даний спір підлягає розгляду судом загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.
Також суд звертає увагу на те, що ст. 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Крім того, судом роз'яснюється, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору у разі закриття провадження у справі (зокрема, на підставі п. 1 ч. 1 статті 231 ГПК України), може бути повернута за ухвалою суду у разі подання відповідного клопотання особи, яка його сплатила.
Керуючись ст.ст. 185, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі № 924/546/20.
Ухвала набирає законної сили 19.11.2020р. та може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 розділу XI “Перехідні положення” ГПК України.
Повний текст ухвали складено 24.11.2020р.
Суддя М.В. Смаровоз
Віддруков. 7 прим. (всім рек. з пов. про вруч.): 1 - до справи; 2 - позивачу (Кабінету Міністрів України, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2); 3 - позивачу (Міністерству оборони України, 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6); 4 - позивачу (Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, 29000, м. Хмельницький, вул. Ціолковського, 3/1); 5 - відповідачу 1 (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3); 6 - відповідачу 2 (29000, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1); 7 - військовій прокуратурі Хмельницького гарнізону Західного регіону України (29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 65).