Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" листопада 2020 р.Справа № 922/1028/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Деньковичу А.Й.
за участю представників:
заявника (боржника) - не з'явився;
стягувача - не з'явився,
розглянувши заяву Комунального підприємства "Харківводоканал" про розстрочення виконання рішення (вх.№26477 від 12.11.2020 року) у справі
за позовом Дочірнього підприємства "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ", м. Харків
до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків
про стягнення 163017,83 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2020 року позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Дочірнього підприємства "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ" 136785,96 грн. заборгованості, 1081,36 грн. інфляційних збитків, 21118,61 грн. пені, 2855,03 грн. 3% річних та 2427,60 грн. судового збору.
02.11.2020 року видано відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
12.11.2020 року боржник надав до суду заяву про розстрочку виконання вищезазначеного рішення (вх.№26477) по 15000 грн. кожного місяця з грудня 2020 року по серпень 2021 року, вересень 2021 року - 10268,56 грн.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020 року, у зв'язку з відпусткою судді Хотенця П.В., для розгляду вищезазначеної заяви визначено суддю Смірнову О.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2020 року розгляд заяви призначено на 18.11.2020 року на 11:30 год.
Представники сторін у судове засідання 18.11.2020 року не з'явились, про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками справи докази, суд зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 року у справі № 18-рп/2012 вказано на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Положеннями статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні розстрочки виконання рішення суду є суб'єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43).
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати ( рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством так і на практиці (рішення від 7.06.2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, виходячи із наведеного вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання розстрочки виконання рішення суду, вказує, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Суд враховує, що КП "Харківводоканал" - єдине підприємство централізованого водопостачання та водовідведення м. Харкова та 52 населених пунктів Харківської області, здійснює виробничу діяльність в умовах дії встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тарифів, які не покривають фактичних витрат, що є передумовою створення нестабільного фінансового стану підприємства.
При цьому, відповідно до наданої боржником Інформації щодо заборгованості з різниці між фактичними витратами та тарифами на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для населення та бюджетних установ станом на 01.10.2020 року очікувана сума різниці в тарифах складає 749062300,00 грн. (заборгованість населення - 710651600 грн. та заборгованість бюджетних установ - 38410700 грн.), із яких згідно Оборотної відомості по рахунку 6480 "Різниця в тарифах" затверджена у встановленому порядку сума складає 325964137,34 грн.
Суд також враховує той факт, що внаслідок дії протягом останніх років економічно неспівмірних тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і несвоєчасної та не в повному обсязі компенсації з Державного бюджету різниці в тарифах, підприємство боржника знаходиться в скрутному фінансовому становищі.
Крім того, 24.04.2018 року Харківським окружним адміністративним судом по справі № 820/1410/18 позов КП “Харківводоканал” задоволено повністю та визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування підприємству субвенції на погашення різниці в тарифах та зобов'язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції.
Однак, рішення суду до теперішнього часу Міністерством фінансів України не виконано.
Слід зауважити, що несвоєчасне та не в повному обсязі відшкодування заборгованості з різниці в тарифах призводить до суттєвої збитковості діяльності, а також до критичного матеріального становища відповідача. Підтвердженням цього є документи фінансової звітності підприємства боржника (за період виникнення заборгованості), а саме баланс за 2019 рік та звіт про фінансові результати КП "Харківводоканал". Вказані докази підтверджують отримання відповідачем збитків за 12 місяців 2019 року у розмірі 696905000 грн., наявність кола поточних зобов'язань на суму більш ніж 2,4 млрд. грн.
Звітом про фінансові результати Комунального підприємства "Харківводоканал" за 9 місяців 2020 року за формою № 2 та балансом за 9 місяців 2020 року підтверджується факт збиткової діяльності відповідача у звітний та аналогічний попередній період, та підтверджується наявність поточних зобов'язань підприємства на суму більш ніж 2,8 млрд. грн.
Суд також бере до уваги той факт, що навіть заходи з примусового виконання рішення не призведуть до його реального виконання в натурі, а лише погіршать і без того скрутне майнове становище підприємства боржника та створять реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності відповідача з доведенням підприємства до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності КП "Харківводоканал" здійснювати фінансування власної виробничої діяльності для забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи водопостачання та водовідведення, що матиме надзвичайні наслідки екологічного, санітарно - епідемічного та соціального характеру для всього Харківського регіону.
Таким чином, розстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2020 року у справі №922/1028/20 надасть можливість боржнику в подальшому виконати рішення у даній справі.
Надання відстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00). Отже, для з'ясування обставин, чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Розстрочення виконання рішення в даному випадку не є інструментом ухилення для боржника від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне поступове виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.
У цій справі розстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16, у постановах Вищого господарського суду України від 26.04.2017 у справі № 917/747/16 та від 16.11.2016 у справі № 921/830/15-г/16.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 17.05.2005 "Чижів проти України" зазначив, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", № 4241/03 від 28.10.2010).
Згідно ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Заявник просить розстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2020 року у справі №922/1028/20 на 10 (десять) місяців, що не є дуже тривалим строком та також свідчить про можливість задоволення заяви (вх.№26477 від 12.11.2020 року) в повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що розстрочення виконання судового рішення, у розумінні статті 331 ГПК України, є правом, а не обов'язком суду, а саме рішення про розстрочення приймається судом за внутрішнім переконанням на підставі конкретних об'єктивних обставин у кожному окремому випадку, суд, враховуючи перебування КП "Харківводоканал" у стані тимчасової фінансової неплатоспроможності та неможливість на даний час здійснити повне погашення існуючої заборгованості перед позивачем, дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2020 року у справі №922/1028/20 на визначений боржником час, а саме на 10 (десять) місяців, з грудня 2020 року по вересень 2021 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Комунального підприємства "Харківводоканал" про розстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області у справі №922/1028/20 - задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 03 вересня 2020 року у справі № 922/1028/20, терміном на десять місяців шляхом здійснення платежів на розрахунковий рахунок стягувача суми у розмірі 145268,56 грн., відповідно до наступного графіку оплати:
- грудень 2020 року - 15000 грн.;
- січень 2021 року - 15000 грн.;
- лютий 2021 року - 15000 грн.;
- березень 2021 року - 15000 грн.;
- квітень 2021 року - 15000 грн.;
- травень 2021 року - 15000 грн.;
- червень 2021 року - 15000 грн.;
- липень 2021 року - 15000 грн.;
- серпень 2021 року - 15000 грн.;
- вересень 2021 року - 10268,56 грн.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 23.11.2020 року.
Суддя О.В. Смірнова