вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про розгляд заяви про відвід судді
24.11.2020 Справа № 904/4970/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Двс-Інвест", м. Кривий Ріг
про визнання права власності на майно
Суддя Кеся Н.Б.
Без участі представників сторін
Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Двс-Інвест» (далі - Відповідач) про визнання права власності на майно - двигуни внутрішнього згорання Cummins КТА-50с у кількості 15 шт.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що на підставі укладеного сторонами договору оренди майна № 912 від 01.11.2016 року, Відповідач передав, а Позивач прийняв в строкове платне користування спірне майно.
За доводами Позивача, умовами п. 5.9. Договору оренди від 01.11.2016 року, в редакції Додаткової угоди №1 від 30.12.2016 року, фактично було закріплено право Орендаря (Позивача) на викуп об'єкта оренди, яке він може реалізувати шляхом неповернення відповідного об'єкта Орендодавцю (Відповідачу) та сплатити останньому у встановленому Договором порядку погоджену вартість такого об'єкту.
Як зазначає Позивач, означене право було реалізовано шляхом сплати на користь Відповідача вартості спірного майна, у зв'язку із чим, право власності на майно перейшло до Позивача. Зважаючи на те, що Відповідач не визнає право власності Позивача на спірне майно, останній вимагає визнання його права в судовому порядку на підставі ст. 392 ЦК України.
Ухвалою від 14.09.2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 904/4970/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
Через канцелярію суду, 19.11.2020 Відповідачем подано заяву про відвід судді Ліпинського О.В. від розгляду позовної заяви ТОВ«Двс-Інвест» у господарській справі №904/4970/20.
В обґрунтування заявленого відводу Відповідач посилався на те, що 17.11.2020 року Господарським судом Дніпропетровської області у складі судді Ліпинського О.В. було винесено рішення по справі №904/4472/20 у спорі за позовом ТОВ «ДВС-Інвест» до ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення неустойки в розмірі 106804903,30 грн відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за порушення визначених Договором оренди № 912 від 01.11.2016 року строків повернення орендованого майна.
За доводами Відповідача, при вирішенні справи №904/4472/20 в рішенні суду від 17.11.2020 року суддею Ліпинським О.В. було сформовано та викладено остаточну позицію, у тому числі щодо предмету спору по справі №904/4970/20 (одноособовий розгляд якої так само здійснюється суддею Ліпинським О.В.), що виключає можливість подальшого об'єктивного та безстороннього розгляду справи №904/4970/20 нинішнім складом суду.
Зазначених висновків, заявник дійшов, аналізуючи вчинені судом процесуальні дії у справі №904/4472/20, які на його думку свідчать, що суддя Ліпинський О.В. вже надав власну оцінку обставинам (фактам), які є предметом судового розгляду у справі №904/4970/20 і вже фактично не має можливості забезпечити об'єктивність та неупередженість судового розгляду при оцінці доводів та аргументів, що будуть надані учасниками під час розгляду по суті справи №904/4970/20.
Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи №904/4970/20 передано судді Кесі Н.Б. для розгляду заяви про відвід.
На підставі ч. 8 ст. 39 ГПК України суд може вирішити питання про відвід іншого судді без повідомлення учасників справи. Так, суд не вбачає необхідності розгляду заяви у судовому засіданні, оскільки викладені у зазначеній заяві представника Відповідача про відвід судді Ліпинського О.В. обставини не вимагають додаткової перевірки.
При розгляді заяви про відвід судді Ліпинського О.В. суд керується таким.
Відповідно до ст. 35 ГПК України:
1.Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
В силу вимог ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як вбачається зі змісту заяви про відвід, його заявлено з підстав, що передбачені п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, згідно з яким суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші (ніж передбачені п. 1-4 ч. 1 ст. 35, ст. 36 цього Кодексу) обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", п. 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
В рішенні у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 року зазначено: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49 рішення у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
Отже, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від даної справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Тобто, підстави для задоволення заяви про відвід судді у кожній конкретній справі з огляду на його неупередженість або необ'єктивність, мають бути встановлені саме щодо конкретної справи або щодо учасників такої справи.
Разом з тим, в даному випадку будь-яких доказів того, що суддя Ліпинський О.В. як суддя, що розглядає дану справу, виявляв будь-які прояви неупередженості або необ'єктивності у справі, що наразі розглядається, або до учасників такої справи, заявником суду не надано, а посилання заявника на інше рішення цього судді в іншій справі, навіть між тими же сторонами та за тими же обставинами, але за іншим предметом спору, не є свідченням про упередженість або необ'єктивність цього судді, оскільки ці поняття пов'язуються із людськими думками та висновками, що не грунтуються на дослідженнях об'єктивних обставин. Отже, посилання заявника відводу на факт прийняття суддею Ліпинським О.В. рішення у справі №904/4472/20 не є підставою для відводу у справі 904/4970/20.
Враховуючи викладене, суд не вбачає наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Керуючись ст.ст. 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Двс-Інвест» про відвід судді Ліпинського О.В.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Б. Кеся