проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"19" листопада 2020 р. Справа № 922/1352/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.
за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ інвест груп" (вх. №2257 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1352/20 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Бринцевим О.В., повний текст рішення складено та підписано 17.08.2020)
за позовом Харківської міської ради, м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ інвест груп", м.Дніпро,
про стягнення 2 103 975,27 грн,
В травні 2020 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ інвест груп", з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 2 103 975,27 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ інвест груп" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 2 103 975,27 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 31 559,63 грн.
Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з того, що зі змісту Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2019 №662/0/45-19, наданого позивачем- Харківською міською радою, вбачається, що у земельної ділянки площею 1,4468 га, кадастровий номер 6310136900:02:005:0046 по вул. Вишневій, 40 у м. Харкові відсутній код класифікації видів цільового призначення земель. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0., в зв'язку з чим Харківською міською радою було обґрунтовано застосовано за період з 01.12.2018 по 31.12.2019 коефіцієнт Кф із значенням 3.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ інвест груп" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1352/20, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Скарга обґрунтована тим, що апелянту не зрозуміло про яке «майно» говорить суд в рішенні: про майно -«кошти», чи про майно- «земельна ділянка». Позивач же в позові зазначає, що відповідач зберіг майно- грошові кошти у розмірі орендної плати. Позивачем надано до позовної заяви лист ГУ Держгеокадастру в м.Харкові від 22.11.2019 №2999-116-19, в якому зазначено, що відділ у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством тільки на час звернення заявників. Відповідно витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі від 03.04.2019 відображає дані станом на 2019 рік та не може використовуватися для підтвердження бази нарахування за 2018 рік.
Крім того, зазначає, що здійснюючи розрахунки, позивач зобов'язаний керуватися іншим діючим нормативно-правовим актом - «Порядок добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м.Харкова з порушенням вимог законодавства». Враховуючи наявність такого порядку, логічним, на думку скаржника, є те, що позивач мав би спочатку звернутися до відповідача з пропозицією про добровільне відшкодування коштів, як зазначено в даному порядку.
15.09.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8685), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що відсутність укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "АВ інвест груп" договору оренди земельної ділянки за позовний період виключає договірні зобов'язання. Враховуючи те, що між сторонами склалися позадоговірні правовідносини, безпідставно вказувати на застосування ст.377 ЦК України, оскільки в силу ст.125 ЗК України не відбулося державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку. Також зазначає, що оскільки відсутній нормативно-правовий документ, який регулює порядок стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, позивач керується рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 за аналогією закону для здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Посилається на те, що розрахунок Харківської міської ради є належним та допустимим доказом, який підтверджений нормативним обґрунтуванням. Водночас, відповідач не обмежений у праві надання контррозрахунку. Однак, останній не скористався цим правом для підтвердження та доведення своєї позиції в силу ст.74 ГПК України.
У судовому засіданні 19.10.2020 було оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 19.11.2020 до 10 год. 45 хв.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Харківської міської ради 20 сесії 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 24.10.2012 №896/12 надано ТОВ "ІЛК "Рента" в оренду строком до 01.10.2017 земельну ділянку загальною площею 1,4468 га за рахунок земель промисловості по вул. Вишневій, 40 у Комінтернівському районі (кадастровий номер 6310136900:02:005:0046) в межах, які визначені актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості, реєстраційний №514/12 від 08.06.2012.
01.10.2015 між ТОВ "ІЛК "Рента" та ТОВ "АВ інвест груп" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є., зареєстрований в реєстрі за №637, згідно з яким ТОВ "АВ інвест груп" набуто право власності на нежитлові будівлі: літ. АЕ-1, загальною площею 26,6 кв.м, літ. Ю-1, загальною площею 2597,9 кв.м, літ. Я-2, загальною площею 119,7 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Вишнева, 40. Право власності на вказані будівлі 01.10.2015 зареєстровано за ТОВ "АВ інвест груп" в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.10.2015 №44885892.
Рішенням Харківської міської ради 11 сесії 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 22.02.2017 №559/17 надано ТОВ "АВ інвест груп" в оренду строком до 01.03.2022 земельну ділянку площею 1,4468 га (кадастровий номер 6310136900:02:005:0046) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що належить територіальній громаді м. Харкова для експлуатації та обслуговування виробничих та допоміжних будівель і приміщень по вул. Вишневій, 40.
Рішенням Харківської міської ради 25 сесії 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд від 27.02.2019 №1467/19 внесено зміни у додаток 4 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №559/17, а саме, скасовано абзац перший п.7, яким було надано ТОВ "АВ інвест груп" в оренду земельну ділянку площею 1,4468 га (кадастровий номер 6310136900:02:005:0046) вул. Вишнева, 40 у м.Харкові.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 №НВ-0004418262020 земельна ділянка площею 1,4468 га з кадастровим номером 6310136900:02:005:0046 по вул. Вишневій, 40 у м. Харкові має категорію земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання - для експлуатації та обслуговування виробничих та допоміжних будівель і приміщень. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 27.09.2005.
07.02.2020 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Бойчуком Т.М. здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: м.Харків, вул. Вишнева, 40 (кадастровий номер 6310136900:02:005:0046), за результатами якого складено акт обстеження, в якому зафіксовано, що в період з 14.11.2018 по теперішній час ТОВ "АВ інвест груп" використовує земельну ділянку площею 1,4468 га (кадастровий номер 6310136900:02:005:0046) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по вул. Вишневій, 40 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.
Позивач зазначає, що право користування (оренди) чи інші речові права на земельну ділянку по вул. Вишневій, 40 у м. Харков, за будь-якими юридичними або фізичними особами не зареєстровано, тому земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Крім того, посилається на те, що ТОВ "АВ інвест груп", набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законом порядку не оформило речового права на вказану земельну ділянку.
Відповідно до листа Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру Харківській області від 22.11.2019 № 2999/116-19, рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 № 1209/13 була затверджена Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, яка застосовується з 01.01.2014 і по теперішній час. Базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова становить 291,18 грн.
Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 № 22-28-0.22-125/2-19 нормативну грошову оцінку земель міста Харкова станом на 01.01.2019 необхідно індексувати на коефіцієнт 1.8920602, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2014 рік - 1,249, 2015 - 1,433,2016- 1,06, 2017 - 1,0 та 2018 рік- 1,0.
Наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури та УААН від 27.01.2006 № 18/15/21/11 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 року за № 388/12262, згідно якого коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) визначався відповідно до додатку 1, таблиці 1.1 цього Порядку. Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням проводилась згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.98 № 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.98 за № 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489 від 25.11.2016 затверджено новий Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777, який застосовується з 01 січня 2017 року.
Відповідно до цього Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1 Порядку).
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 162 від 27.03.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.04.2018 за № 432/31884, що набрав чинності з 17.07.2018, внесено зміни до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489, а саме: в примітках 1 додатку Порядку цифри « 2,0» замінено цифрами « 3,0».
В примітках Додатку 1 цього Порядку визначено застосування коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки (Кф) із значенням 3.0, у разі: якщо інформація про земельні ділянки не внесена -до відомостей Державного земельного кадастру (земельні ділянки, на які обліковуються правовстановлюючі документи до 2004 року, але не пройшли державну реєстрацію в державному земельному кадастрі) та якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель (згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопаду 2010 р. за № 1011/18306.
Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2019 №662/0/45-19 Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру Харківській області, у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель.
Згідно наявних у справі розрахунків розмір орендної плати нарахованої за володіння і користування земельною ділянкою за період 01.12.2018 по 31.12.2018 складає 173 869,19 грн, за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 складає 2 086 430,28 грн.
08.07.2020 позивачем до суду надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 2 103 975,27 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, посилаючись на те, що відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області від 18.05.2020 №18747/10/20-40-58-04-21 ТОВ "АВ інвест груп" значиться платником земельного податку у Слобідському районі м.Харкова. Загальна сума сплати земельного податку за 2015 рік - 9244,62 грн, за 2016 рік - 77478,39 грн, за 2017 рік - 45097,48 грн, за 2018 рік - 79033,78 грн, за 2019 рік - 149738,05 грн, з 01.01.2020 по 30.04.2020 рік - 38504,07 грн. В зв'язку зі сплаченим ТОВ "АВ інвест груп" земельним податком у період з 01.12.2018 по 31.12.2019 у розмірі 156324,20 грн, позивач просить стягнути з відповідача 2 086 430,28 грн.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю- обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
З урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі № 922/2417/19.
Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений.
Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Про необхідність застосування статті 791 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Як свідчать матеріали справи, відповідач є власником нерухомого майна, а саме, нежитлових будівель: літ. АЕ-1, загальною площею 26,6 кв.м, літ. Ю-1, загальною площею 2597,9 кв.м, літ. Я-2, загальною площею 119,7 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Вишнева, 40, та розташовані на земельній ділянці площею 1,4468 га (кадастровий номер 6310136900:02:005:0046).
Земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти нерухомості, є сформованою з 27.09.2005, має кадастровий номер 6310136900:02:005:0046 та чітко визначені межі і площу 1,4468 га. Відповідні дані містяться в Державному земельному кадастрі, тобто зазначена земельна ділянка є окремим об'єктом цивільних прав.
ТОВ "АВ інвест груп" набувши 01.10.2015 право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на спірну земельну ділянку. А, отже, відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Таким чином, ТОВ "АВ інвест груп" у період з 01.12.2018 по 31.12.2019 (заявлений позивачем період) не сплачувало за користування спірною земельною ділянкою по вул. Вишнева, 40, у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міськради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.
Враховуючи те, що відповідачем право оренди земельної ділянки, на якій розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомості, не оформлено, відносини з фактичного користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що він неодноразово звертався до позивача, з заявами про оформлення договору оренди земельної ділянки, проте позивач не зацікавлений у наданні в оренду земельних ділянок, на підтвердження чого надав, зокрема: заяви до Харківського міського голови про надання дозволу на оформлення договору земельної ділянки від 20.10.2015, від 05.07.2016, лист звернення до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 18.01.2017, лист до Головного управління Держгеокадасту у Харківській області, рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/8585/18 від 07.02.2020 за позовом ТОВ "АВ інвест груп" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Відділ у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Державного кадастрового реєстратора відділу у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування листа, зобов'язання вчинити певні дії, яким адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вирішити питання про внесення відомостей до Державного земельного кадастру про індекс цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 6310136900:02:005:0046) як "11.02." за письмовим зверненням ТОВ "АВ інвест груп" від 08.08.2018, з урахуванням правової позиції суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Однак, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2020, рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/8585/18 від 07.02.2020 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Як встановлено судом в межах справи №520/8585/18 у відповідача були відсутні підстави для внесення відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру про індекс цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 6310136900:02:005:0046, як "11.02" -для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", за письмовим зверненням № 7-ЮР від 09.08.2018 ТОВ "АВ інвест груп". Для внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про земельну ділянку необхідно звертатися до центрів надання адміністративних послуг і виключно центри надання адміністративних послуг мають розглядати відповідні звернення. Позивач помилково звернувся до державного кадастрового реєстратора з відділу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із відповідною заявою.
Колегія суддів зазначає, що наявність/відсутність вини відповідача, у даному випадку, не має значення. Вина є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Доведення обставин, які наразі і доводить відповідач, необхідне саме в деліктних зобов'язаннях, тому посилання відповідача на недослідження судом доказів, наданих ним до матеріалів справи, є необґрунтованими, з огляду на те, що дані обставини не входять до предмету доказування в межах даної справи.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Щодо здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 було затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (надалі - Порядок), який введений в дію з 01.01.2017.
Пунктом 5 Порядку визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1).
У додатку 1 цього Порядку встановлені коди видів класифікації земель із відповідними коефіцієнтами функціонального використання.
Зі змісту Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2019 №662/0/45-19, наданого позивачем вбачається, що у земельної ділянки площею 1,4468 га, кадастровий номер 6310136900:02:005:0046 по вул. Вишневій, 40 у м. Харкові відсутній код класифікації видів цільового призначення земель.
Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 20.04.2017 №97-20-0.23,08-83/176-17, наданого відповідачем також вбачається, що у земельної ділянки площею 1,4468 га, кадастровий номер 6310136900:02:005:0046 по вул. Вишневій, 40 у м. Харкові відсутній код класифікації видів цільового призначення земель.
Відповідно до примітки 1 Порядку у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0.
За таких обставин, як вірно зазначено судом першої інстанції, Харківською міською радою було обґрунтовано застосовано за період з 01.12.2018 по 31.12.2019 коефіцієнт Кф із значенням 3.
Щодо заперечень відповідача стосовно форми складання розрахунків безпідставно збережених коштів, колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 №7/15 затверджено Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради.
Відповідно до пункту 3.1.14 вказаного Положення, Департамент розраховує розмір безпідставно збережених коштів (у розмірі орендної плати) за використання земель комунальної власності з порушенням вимог законодавства.
Наказом Департаменту територіального контролю Виконавчого комітету Харківської міської ради від 01.11.2019 №12 затверджено форму розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства.
Даним наказом затверджено, що Дорош Г.Г. (головний спеціаліст сектору аналітичної роботи відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради) має право складати розрахунки, а Коваль Г.Ю. (завідуюча сектору правового забезпечення земельного контролю відділу правового забезпечення Департаменту) має право їх погоджувати. Додатком до вказаного наказу є типова форма розрахунків, яка застосовується при здійсненні розрахунків.
Згідно матеріалів справи, саме зазначеними вище особами було складено та погоджено розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м.Харкова з порушенням вимог законодавства.
Враховуючи наведене, Департамент територіального контролю Харківської міської ради має право складати розрахунки за формою, затвердженою відповідним наказом від 01.11.2019 №12, у зв'язку з чим, доводи відповідача є необґрунтованими.
Колегія суддів зазначає, що відповідач мав право у разі незгоди зі здійсненим позивачем розрахунком розміру безпідставно збережених товариством грошових коштів надати контррозрахунок. Натомість матеріали справи не містять жодних доказів подання відповідачем контррозрахунку.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що позивач не надав для розрахунку всіх документів, зокрема інформацію територіальних органів ДФС України в Харківській області щодо здійснення плати за землю, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься лист Головного управління ДПС у Харківській області №18747/10/20-40-58-04-21 від 18.05.2020, який надано самим відповідачем.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Харківській області №18747/10/20-40-58-04-21 від 18.05.2020 щодо нарахування та сплати податкового зобов'язання з плати за землю підприємства ТОВ "АВ інвест груп" за використання земельної ділянки, що знаходиться по вул.Вишневій, 40 у м.Харкові, Східне управління ДПС у Харківській області повідомило, що в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) не передбачено зазначення адреси земельної ділянки, а також відсутній додаток до декларації «Відомості про наявність земельних ділянок». Надання інформації щодо повноти сплати податкових платежів по окремих земельних ділянках не вбачається можливим, оскільки існуючою звітністю Головного управління ДПС у Харківській області формування показників за відповідною адресою не передбачено.
Представником позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції було надано пояснення стосовно здійсненого розрахунку за грудень 2018 року, а саме, було враховано, що відповідачем за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 було сплачено 79033,78 грн земельного податку, тому за один місяць - грудень 2018 грн враховано суму земельного податку у розмірі 6586,15 грн (79033,78 грн / 12 місяців). Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: вул.Вишнева, 40 у м.Харкові, то призначення платежу, зазначене відповідачем в наданих до матеріалів справи платіжних дорученнях (а.с.101-155 т.2) ним не повинні враховуватись. Також зазначив, що в платіжних дорученнях не зазначена адреса та не ідентифіковані земельні ділянки. А надана Головним управлінням ДПС у Харківській області інформація є офіційною та подана компетентним органом.
Позивачем даний лист ДПС враховано при поданні до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, а також враховано судом при прийнятті оскаржуваного рішення. За таких обставин, наведенні посилання скаржника спростовуються матеріалами справи.
Стосовно твердження скаржника про те, що здійснюючи такі розрахунки позивач зобов'язаний керуватися іншим діючим нормативно-правовим актом - «Порядком добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м.Харкова з порушенням вимог законодавства», і останній мав би спочатку звернутися до відповідача з пропозицією про добровільне відшкодування коштів, як зазначено в даному Порядку, колегія суддів зазначає, що наведений нормативно-правовий документ регулює порядок добровільного відшкодування, тобто досудове врегулювання спору, проте в даному випадку позивачем була подана до суду позовна заява, що виключає застосування даного порядку на стадії судового розгляду справи. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено обов'язковість дотримання цього порядку до звернення до суду. Тому зазначені посилання апелянта є необґрунтованими.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1352/20 без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ інвест груп" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №922/1352/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.11.2020.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова
Суддя В.О. Фоміна