вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 759/22606/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12320/2020Головуючий у суді першої інстанції - Кириленко Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
23 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просив: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі - 3000 грн. 00 коп. щомісяця та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 вказував, що він та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, після розірвання шлюбу між сторонами відповідач переїхав жити до Іспанії, а дитина залишилася проживати разом із позивачем.
Разом з тим, позивач, зазначав, що, незважаючи на встановлений Сімейним кодексом України обов'язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, відповідач не надає матеріальної допомоги для забезпечення потреб дитини.
В свою чергу, як зауважував позивач у своєму позові, дитина потребує значних коштів на її утримання як у зв'язку із навчанням, так і через необхідність всебічно розвиватися та оздоровлюватися.
За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що відповідач має задовільні матеріальне становище та стан здоров'я,позивач звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.06.2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 03.12.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (а.с. 85. 86).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Так, в обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував факту надання відповідачем допомоги дитині шляхом надіслання з-за кордону одягу, засобів гігієни та їжі.
При цьому, вказує, що при встановленні майнового стану сторін суд не враховував того, що він фактично знаходиться за кордоном на навчанні та особистого стабільного доходу не має (а.с. 88-91).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.09.2020 року апеляційну скаргу залишено без руху (а.с. 108, 109).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.09.2020 року поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 118, 119).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.10.2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.04.2004 року по 12.12.2019 року, від якого мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, судом вірно встановлено як факт окремого проживання позивача разом із дитиною від відповідача, так і факт проживання останнього за кордоном.
Обставини щодо проживання в Іспанії та неможливості проживання за своїм місцем реєстрації, а саме в квартирі, де проживає разом з дитиною позивач, не заперечується й самим апелянтом в його апеляційній скарзі.
Разом з тим, доказів, які б свідчили як про безумовну відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини, так і про те, що він є непрацездатною особою, матеріали справи не містять.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, зазначав, що, незважаючи на встановлений Сімейним кодексом України обов'язок відповідача утримувати свою дитину до досягнення ними повноліття, він одноособово здійснює вказані обов'язки, в той час як дитина потребує значних коштів на її утримання як у зв'язку із навчанням, так і через необхідність всебічно розвиватися та оздоровлюватися.
Так, відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Тлумачення положень статті 180 СК України свідчить, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні,чи їх шлюб розірвано.
При цьому, аналіз глави 15 СК України дозволяє зробити висновок, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першою статті 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача аліментів визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною другою статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, як передбачено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 01.01.2020 року для дітей віком від 6 до 18 років прожитковий мінімум становить 2 218 грн. 00 коп.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 3 000 грн. 00 коп., у повній мірі врахував вимоги ст. 182 СК України, адже матеріалами справи підтверджується відсутність перешкод для виконання відповідачем обов'язку по утриманню власної дитини у повному обсязі і сплати аліментів в розмірі, достатньому для забезпечення дитині можливості нормального розвитку.
Доводи апелянта стосовно неврахування судом першої інстанції того, що він передає дитини одяг та їжу та не має можливості сплачувати аліменти у розмірі 3 000 грн. 00 коп., є необгрунтованими та не можуть вплинути на правомірність ухваленого судом рішення, оскільки у даній категорії справ суд зобов'язаний враховувати інтереси дитини та ухвалювати судові рішення, спрямовані на їх захист шляхом стабільного забезпечення утримання дитини тим з батьків, який не проживає з нею, до досягнення останньою повноліття.
Водночас, слід зазначити, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я сторін та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.
Таким чином, встановивши вищевказані фактичні обставини справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та проаналізувавши означені вище норми права, які регулюють виниклі правовідносини сторін, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про обов'язок та наявність у відповідача можливості утримувати власну дитину.
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення спрямоване на захист інтересів дитини.
Натомість, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а відтак не впливають на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
Г.В. Крижанівська