Справа № 643/18122/20
Провадження № 1-кс/643/4822/20
23 листопада 2020 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
за участю законного представника ОСОБА_5 ,
за участю педагога ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові погоджене з прокурором клопотання старшого слідчого Московського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , по кримінальному провадженню за №12020220470004820 від 15.11.2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, учень 1 курсу ПТУ №3, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого: АДРЕСА_2 ,
Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.11.2020, в проміжок часу приблизно з 07.00 год. до 10.00 год., неповнолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своїми знайомими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 вживали спиртні напої за місцем мешкання ОСОБА_8 , а саме на кухні квартири АДРЕСА_3 , після чого ОСОБА_9 пішов до кімнати де ліг спати, залишивши на кухні ОСОБА_8 разом з ОСОБА_10 .
В цей же день, приблизно о 10.00 год. , на ґрунті надмірного вживання спиртних напоїв між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 виникла побутова сварка під час якої у ОСОБА_8 виник злочинний намір спрямований на умисне, протиправне позбавлення життя ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, залишившись на одинці з останнім, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_8 взяв у руку предмет зовні схожій на ніж, який використовував у якості знаряддя злочину, після чого, діючи умисно з метою спричинення смерті ОСОБА_10 , стоячи обличчям до останнього, зі значною силою умисно наніс один удар клинком ножа у життєво важливий орган, а саме в живіт потерпілому ОСОБА_10 , чим заподіяв останньому, згідно довідки лікаря № 5641 від 15.11.2020 року проникаюче колото-різане поранення живота.
Потерпілий ОСОБА_10 , після отримання вищевказаного удару клинком ножа, о 10.06 год. намагався викликати для себе, через оператора «103», лікарів екстреної медичної допомоги, але не зміг з причин які не залежали від його волі.
ОСОБА_8 , бажаючи настання смерті потерпілого ОСОБА_10 ніяких дій, спрямованих на збереження життя останнього не вчинив, з місця вчинення злочину втік, залишивши в безпорадному стані потерпілого ОСОБА_10 помирати в квартирі АДРЕСА_3 .
15.11.2020 року, приблизно о 10.45 год., потерпілий ОСОБА_10 перебуваючи за вищевказаною адресою, звернувся за допомогою до ОСОБА_9 , останній спав в сусідній кімнаті та попросив викликати екстрену медичну допомогу.
В цей же день, потерпілий ОСОБА_10 бригадою екстреної медичної допомоги був доставлений до медичній установі НАМНУ ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМН України» де йому була надана своєчасна медична допомога та таким чином збережене життя.
Таким чином, ОСОБА_8 виконав до кінця всі дії, які вважав за необхідне для завершення свого злочинного умислу, спрямованого на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , однак кримінальне правопорушення не було завершено з причин, що не залежали від його волі, а саме у зв'язку з тим, що о 10.55 год., матір потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_11 зі свого мобільного телефону викликала лікарів екстреної медичної допомоги, чим зберегла життя потерпілому ОСОБА_10 , останній був своєчасно доставлений до медичної установи НАМНУ ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМН України», де проведеними операційними заходами врятовано життя останнього.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України - як закінчений замах на умисне вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Слідчий в клопотанні посилався на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, та вказував, що він вчинив особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, вчинив особливо тяжкий злочин проти життя особи.
Беручи до уваги, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні суспільно-небезпечного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я, у органу досудового розслідування є підстави вважати що у підозрюваного ОСОБА_8 існують ризики, передбачені п.п. 1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які вказують на те, що підозрюваний може:
- переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_8 вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, усвідомлює незворотність уникнення покарання, на теперішній час не має стійких міцних соціальних зв'язків;
- знищити або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Оскільки на даний час не проведено усіх необхідних слідчих дій;
- незаконно впливати на свідків або потерпілого у кримінальному провадженні, оскільки вищевказані особи є з кола спілкування підозрюваного ОСОБА_8 . Крім того, підозрюваному ОСОБА_8 вручені додатки до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, де вказані персональні дані свідків та потерпілого, а також їх свідчення на які спирається орган досудового розслідування.
Згідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
- до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, на підставі ст. 12 КК України вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, орган досудового слідства вважає, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України.
Враховуючи викладене, у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що до підозрюваного ОСОБА_8 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
З метою запобігання переліченим ризикам слідчий просив застосувати до ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Прокурор в судовому засіданні наполягала на задоволенні клопотання та обранні стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 на судовому засіданні посилався на свої заперечення, викладені у письмовому вигляді, та долучені до матеріалів справи, в яких він вказав на відсутність достатньої вагомості доказів, щодо вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України; відсутність ризиків, зазначених у ч.1 ст.177 КПК України; слідчим не доведено необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до неповнолітнього, проти задоволення клопотання слідчого заперечував, вважав існування зазначених в клопотанні слідчого ризиків жодним чином не доведені. Захисник вказував, що ОСОБА_8 має стійкі соціальні зв'язки, працює на будівництві, у зв'язку з викладеним просив слідчого суддю обмежитись передачею ОСОБА_8 під нагляд його матері ОСОБА_5 .
Підозрюваний ОСОБА_8 та його законний представник ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю підтримали захисника адвоката ОСОБА_4 , просили обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши учасників кримінального провадження, встановив наступне.
20.11.2020 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України.
Надані стороною обвинувачення докази, на думку слідчого судді, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, що підтверджується:
- оглядом місця події від 15.11.2020 року, під час проведення якого в квартирі АДРЕСА_3 , де виявлені та вилучені: предмет схожій на ніж (об?єкт №1) загальною довжиною 30 см., предмет схожій на ніж (об?єкт №2) загальною довжиною 29 см., дві пачки з-під цигарок «Парламент» (об?єкт №3); 6 штук недопалків цигарок «Парламент» (об?єкт №4); сліди папілярних ліній на 12 ВЛС (об?єкт №5); джинси синього кольору (об?єкт №6).
- оглядом місця події від 15.11.2020 року, під час проведення якого на відкритій місцевості біля б. 63 по пр-ту Тракторобудівників в м. Харкові вилучена кофта сірого кольору зі смугами синього кольору зі слідами речовини бурого кольору;
- показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який вказав на ОСОБА_8 як на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення ;
- протоколом пред'явлення для впізнання особи за фотознімками потерпілому ОСОБА_10 , останній впізнав ОСОБА_8 як особу, яка нанесла йому ножове поранення;
- показаннями свідка ОСОБА_9 ;
- показаннями свідка ОСОБА_11 ;
- медичною довідкою № 5641 від 15.11.2020 року, згідно якої у потерпілого ОСОБА_10 встановлений діагноз-проникаюче колото-різане поранення живота.
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків або потерпілого у кримінальному провадженні.
Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, українець, громадянин України, з середньою освітою, навчається на 1 курсі в ПТУ №3, неодружений, працює підсобним працівником на будівництві, раніше не судимий.
Згідно вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
Суд у рішенні по справі "Белчев проти Болгарії" наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Таран проти України від 17 жовтня 2013 року зазначено, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи "за" і "проти" звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове увязнення (рішення від 4 жовтня 2005 року у справі "Бекчєв проти Молдови" (Becciev v. Moldova).
Також слід зауважити, що відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.60 рішення від 06.11.2008 у справі "Єлоєв протиУкраїни") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого. Обмеження розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, лише переліком законодавчих підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011).
Надані слідчим докази, з погляду на практику Європейського суду з прав людини, можна вважати такими, що на теперішній час достатньо обґрунтовують підозру ОСОБА_8 на даному етапі розслідування, а перелічені ризики - переховування від органу розслідування та суду; знищити або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та потерпілого - виключати не можна, однак прокурором не доведено переконливого обґрунтування застосування запобіжного заходу до ОСОБА_8 , пов'язаного з триманням під вартою.
Так, слідчий суддя не може погодитись з тим, що інший, більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним у клопотанні ризикам, оскільки підозрюваний є неповнолітнім, раніше не судимий, навчається, має постійне місце мешкання та міцні соціальні зв'язки, з огляду на що, та враховуючи норми ч. 4 ст. 194 КПК України, вважає можливим застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження та зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 181, 193, 194, 196, 197, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12020220470004820 від 15.11.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк два місяці та покласти на нього такі обов'язки:
- цілодобово не залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
- прибувати до слідчого Московського ВП ГУНП в Харківській області, прокурора Харківської місцевої прокуратури №4 чи до Московського районного суду м. Харкова за першою вимогою;
- не виїжджати за межі населеного пункту, де мешкає без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала діє протягом 2-х місяців з моменту її постановлення, але не більше строку досудового розслідування і може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1