Справа № 459/3095/20
Провадження № 6/459/149/2020
19 листопада 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:
головуючого судді Дем'яновської Ю.Д.,
при секретарі Піскляк Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Червонограді заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
встановив:
05.11.2020 року заявник звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Вимоги заяви мотивує тим, що на виконанні у ВДВС Червоноградського МУЮ перебувало виконавче провадження ВП №52257009 з виконання виконавчого листа №2-4191/02, виданого 01.11.2002 року Червоноградським міським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини зі всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 22.10.2002 року і до досягнення повноліття. В межах даного виконавчого провадження, за поданням державного виконавця ВДВС Червоноградського МУЮ Червоноградським міським судом Львівської області постановлено ухвалу від 28.05.2020 року, якою тимчасово обмежено право виїзду за межі України ОСОБА_1 . Вказує, що згідно постанови державного виконавця від 24.11.2017 року виконавче провадження з виконання зазначеного рішення суду завершено на підставі п.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача від 13.11.2017 року, однак таке обмеження не скасовано. Вважає, що відпали підстави які стали причиною тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України, тому просить скасувати обмеження його у такому праві, застосоване ухвалою суду від 28.05.2015 року.
Заявник у судове засідання не з'явився, подав заяву від 19.11.2020 року про розгляд справи у його відсутності, заяву підтримує та просить задовольнити таку.
Державний виконавець у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.
Оскільки в судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зі ст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами. Розгляд справи проводиться на підставі наявних у справі доказів, які є достатніми для прийняття рішення.
Оглянувши матеріали заяви, матеріали цивільної справи № 2-4191 Червоноградського міського суду Львівської області, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановивши дійсні правовідносини між сторонами ті відповідні їм норми матеріального права, суд приходить до висновку про задоволення заяви виходячи з наступного:
Постановою Червоноградського міського суду від 01.11.2002 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј зі всіх видів заробітку починаю з 22.10.2002 року і до досягнення повноліття (справа № 2-4191 а.с.7).
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 31.10.2012 року видано дублікат вказаного виконавчого листа, на підставі якого Червоноградським міським відділом ДВС ГТУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження постановою державного виконавця від 16.07.2014 року (справа № 2-4191 а.с.11,20).
Із копії постанови державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 24.11.2017 року вбачається, що у зв'язку із подачею стягувачем заяви від 13.11.2017 року про досягнення дитиною повноліття, виконавчий лист № №2-4191/02 на піставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу (а.с.42).
Разом з цим, встановлено, що станом на 2020 рік у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому листу №2-4191/02, щодо сплати якої сторони виконавчого провадження дійшли добровільної згоди, а тому стягувач ОСОБА_2 не заперечує щодо скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, що підтверджується копією заяви ОСОБА_6 від 30.10.2020 року (а.с.43) та копією листа від 30.10.2020 року (а.с.45).
Нормами Конституції України (ст.ст. 124, 129) і ЦПК України (ст. 18) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV втратив чинність 05.01.2017 року на підставі Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016 року № 1404-VIII).
Згідно із п. 7 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016 року № 1404-VIII) виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Зважаючи на те, що дублікат виконавчого листа виданий у 2012 році, виконавче провадження відкрито у 2014 році, тобто на час дії ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, саме такий підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Крім цього, на час звернення державним виконавцем в суд з поданням та розгляду справи судом першої інстанції, ЦПК України також діяв в редакції закону від 18.03.2004, яка з врахуванням відповідних змін була чинною до 15.12.2017.
Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
В свою чергу, згідно із ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судового рішення та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
У травні 2015 року державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 , як боржника, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання останнім своїх зобов'язань (справа № 2-4191 а.с.16).
Ухвалою Червоноградського міського Львівської області від 28.05.2015 року подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України, до моменту повного погашення заборгованості по виконавчому листі №2-4191/02 від 26.11.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі ј частини всіх видів доходів щомісячно, але мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, починаючи з 22.10.2002 року і до повноліття дитини (а.с.29).
В подальшому, як вбачається із копій матеріалів виконавчого провадження, доданих до заяви про скасування ухвали про тимчасове обмеження, постановою державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 24.11.2017 року, у зв'язку із подачею стягувачем заяви від 13.11.2017 року про досягнення дитиною повноліття, виконавчий лист № №2-4191/02 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу (а.с.42).
Разом з цим, ухвала Червоноградського міського суду Львівської області від 28.05.2015 року не скасована.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Разом з цим, статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відтак, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав, зокрема, задоволення подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
З 15.12.2017 ЦПК України діє в редакції закону від 03.10.2017, який закріпив право суду, за заявою боржника скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Зокрема, відповідно до положень ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом за вмотивованою завою боржника.
Оскільки законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду як захід забезпечення виконання судового рішення, та зважаючи на те, що виконавчий документ повернуто стягувачу, вказані обмеження застосовувались до боржника безпосередньо в межах даного виконавчого провадження, на теперішній час, стягувач ОСОБА_7 не заперечує щодо скасування тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 , також не здійснюється примусове виконання судового рішення, тому з врахування дії вказаного обмеження протягом п'яти років, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України на даний час.
Враховуючи наведене, суд вважає, що подана заява є обґрунтованою та слід скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі території України.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, суддя, -
ухвалив:
Заяву задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України, застосоване щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , застосоване ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28.05.2015 року у справі №459/1695/15-ц.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 19.11.2020 року
Суддя: Ю. Д. Дем'яновська