Справа № 456/4509/20
Провадження № 3/456/2730/2020
12.11.2020 року суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н. М. , розглянувши матеріали, розглянувши матеріали, які надійшли від Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого водієм «Стрийське АТП», українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,-
- за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №709059 від 30.10.2020р. вбачається, що 30.10.2020р. близько 07:30 год. на автодорозі Київ-Чоп 611 км., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ А 07» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів по маршруту Кавсько- Стрий у кількості 34 осіб, що на 8 чоловік більше кількості місць для сидіння згідно технічних характеристик вказаного автобуса, що дозволяють 26 пасажирів, чим порушив вимоги п. 11 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020р., вчинивши правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, приходжу до висновку, що даний протокол разом з долученими до нього матеріалами підлягає поверненню для належного оформлення з наступних підстав.
За змістом ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положення ст. 44-3 КУпАП передбачає порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
В статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 визначено, що санітарно-протиепідемічні правила і норми це нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб. Карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
Відповідно до ст. 41 «Про захист населення від інфекційних хвороб», особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Законом України №530-1Х від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)» внесені зміни до КУпАП, який доповнено ст. 44-3, наступного змісту: «стаття 44-3. Порушення правил щодо карантину людей. Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Таким чином, адміністративна відповідальність за ст.44-3 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені вказаного правопорушення надано такі докази як: протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №709059 від 30.10.2020р., пояснення надані ОСОБА_1 від 30.10.2020р., протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу №01119-00990-20, полісом обов'язкового страхування наземних
транспортних засобів від 21.10.2020р., паспортом автобусного маршруту регулярних перевезень, маршрут № 472 Стрий АС-3-Кавсько від 01.09.2016 року.
Слід звернути увагу на той факт, що ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Згідно з визначенням, наданим у ч.1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі-Закон ) перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі - перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху. Також у ст. 1 Закону дано визначення нерегулярних і регулярних пасажирських перевезень. Зокрема, нерегулярні пасажирські перевезення перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт. Регулярні пасажирські перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів на, зокрема, надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами.
У ч. 1 ст. 1 Закону зазначено, що автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев'ять з місцем водія включно.
Перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, встановлений ст. 39 Закону.
Зокрема, згідно з абзацом 3 ч. 4 ст. 39 Закону документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Суд також вважає за доцільне зауважити, що правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. за № 176. Зокрема, розділом ІІ зазначених Правил визначено, що перевезення пасажирів автобусами залежно від режиму їх організації можуть бути: регулярними, регулярними спеціальними та нерегулярними. Відповідно, надано регламентацію здійснення таких перевезень.
Крім того, визначення суб'єкта господарювання наведене у ст. 55 Господарського кодексу України. Зокрема, зі змісту ч.1 ст. 55 ГК випливає, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому п. 2 ч.2 ст. 55 ГК визначено, що суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно з ч.1 статті 58 ГК суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Однак, з наданих до суду матеріалів випливає, що відповідні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання або найманим працівником суб'єкта господарювання, який здійснює пасажирські перевезення автомобільним транспортом, відсутні.
Відсутні також відомості про те, що такого у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності без реєстрації було притягнуто до юридичної відповідальності.
Також, суду не надано доказів того, на кого і яким нормативно-правовим актом покладено обов'язок організації та контролю кількості пасажирів в транспортному засобі.
Крім цього, в порушення ст. 256 КУпАП складений протокол у відповідних графах не містить відомостей щодо свідків правопорушення, їх пояснення не додані до протоколу.
В той же час відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06листопада 2015року №1376 (із змінами) до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
В порушення вищевикладеного, в протоколі відсутні відомості про підстави незалучення або відсутність свідків правопорушення.
Відсутність вищенаведених даних позбавляє суд повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи та винести обґрунтовану постанову.
Крім того, відомості про те, яким чином була встановлена кількість пасажирів в транспортному засобі, будь-яким чином не оформлені.
При цьому на відеозаписі, який долучений до протоколу працівник патрульної поліції повідомляє водієві про перевезення ним пасажирів понад встановлену норму місць для сидіння у кількості 8 осіб. В той же час долучений відеозапис з фіксацією частини вмісту транспортного засобу та уривчастого зображення частини пасажирів, за відсутності повного чіткого зображення його салону та всіх пасажирів, або письмових доказів (пояснень свідків, рапортів) не дозволяє суду самостійно встановити кількість пасажирів, що перевозились в транспортному засобі, зокрема понад визначену технічною характеристикою транспортного засобу кількість місць для сидіння.
Будь - яких інших належних та допустимих доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 зокрема до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено.
Суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання про правильність складеного протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Вищевикладені недоліки, допущені при складенні та оформленні адміністративного матеріалу є суттєвими, оскільки не дозволяють встановити наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до відповідальності, що, в свою чергу, позбавляє можливості достовірно встановити обставини правопорушення, і, як наслідок, здійснити розгляд справи про адміністративне правопорушення та прийняти рішення по ній.
Відтак враховуючи, що складення та оформлення даної справи про адміністративне правопорушення виконано неналежним чином, а вказані вище недоліки та неповнота не можуть бути усунені в суді, а тому протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП разом з долученими до нього матеріалами слід повернути в Стрийський відділ поліції ГУ НП у Львівській області для належного оформлення.
Керуючись ст.ст. 245, 254, 256, 268, 278, 283 КУпАП,
Протокол про адміністративне правопорушення серії складений відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, разом з долученими до нього матеріалами повернути до Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області для належного оформлення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Н. М. Янів