Справа № 462/1957/15-ц
19 листопада 2020 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:
головуючої судді Галайко Н. М.,
з участю секретаря Любінець В. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» Шурової Марії Петрівни про заміну сторони виконавчого провадження, -
встановив:
Представник заявника Шурова М. П. звернулася до суду із заявою, у якій просить замінити стягувача ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» на його правонаступника ТОВ «ФК Довіра та гарантія» у справі № 462/1957/15-ц.
Заяву мотивує, тим що у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебувала справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10.06.2015 року позов задоволено повністю. Зазначає, що 06.02.2018 року було укладено Договір № 103 між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «ФК Довіра та гарантія» відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором, у тому числі і за кредитним договором № ICKGMCU.10674.002 від 14.09.2011 року.
Представник заявника у судове засідання не з'явилася, однак звернулася до суду із клопотанням про розгляд справи за її відсутності, а тому згідно ст. 442 ЦПК України, суд вважає, що справу можна вирішити у її відсутності, на підставі наявних у ній даних та доказів.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах заяви, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити за її безпідставністю.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Залізничного районного суду м. Львова від 10.06.2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено. Ухвалено стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості за кредитним договором в розмірі 25217,17 грн. (двадцять п'ять тисяч двісті сімнадцять гривень 17 коп.). Стягнуто із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь держави 252,17 грн. судового збору (а.с. 126-128).
06.02.2018 року 06.02.2018 року було укладено Договір № 103 між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «ФК Довіра та гарантія» відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором, у тому числі і за кредитним договором № ICKGMCU.10674.002 від 14.09.2011 року (а.с. 129, 134-137).
Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
У відповідності до п. 1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України та ч. 5 ст. 5 Закону України «Про банки та банківську діяльність» суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга ст. 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя ст. 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.
У відповідності до ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. У пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, зазначено, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов'язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону вказано, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.
Дана позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16.
Крім того, згідно правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові № 815/5279/13-а від 15.05.2018 року вирішальними для з'ясування питання щодо заміни сторони виконавчого провадження обставинами є факт відкриття виконавчого провадження у встановленому законодавством порядку, набуття сторонами у справі, рішення в якій підлягає примусовому виконанню, статусу сторін виконавчого провадження (стягувача, боржника), а також факт вибуття сторони (смерть громадянина, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу) та перехід її прав і обов'язків до іншої фізичної або юридичної особи. Сторону виконавчого провадження замінити її правонаступником суд може лише у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, у зв'язку з чим заміна сторони виконавчого провадження можлива після видання судом виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження.
Однак, представником заявника не надано суду жодних доказів відкриття виконавчого провадження у встановленому законодавством порядку, набуття сторонами у справі, рішення в якій підлягає примусовому виконанню, статусу сторін виконавчого провадження (стягувача, боржника).
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги заявника не знайшли свого ствердження в судовому засіданні, а тому не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 442 ЦПК України, -
постановив:
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» Шурової Марії Петрівни про заміну сторони виконавчого провадження - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду, згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України через Залізничний районний суд м. Львова.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя/підпис/ Н.М. Галайко
З оригіналом згідно.
Суддя: