Єдиний унікальний № 946/6742/20
Провадження № 3/946/2162/20
Іменем України
20 листопада 2020 року м.Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигулін С.М., розглянувши матеріали адміністративного провадження про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого
до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 ч.3 КУпАП
Протоколом про адміністративне правопорушення № 21 від 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за те, що після зобов?язання рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_2 23 вересня 2011 року боржник ухиляється від сплати аліментів, в результаті чого заборгованість складається понад 40 місяців на загальну суму 33780,56 грн.
Дії кваліфіковані за ст. 183-1 ч.3 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з?явився.
За результатами дослідження визнається доведеним наступне.
Диспозицією ст. 183-1 ч.3 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті.
Примітка. Під повторним вчиненням правопорушення у цій статті слід розуміти невжиття особою заходів щодо сплати аліментів протягом двох місяців з дня відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, призначеного з підстав, передбачених цією статтею.
Між тим до матеріалів не долучені докази щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 ч.1, 2 КУпАП.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Гурепка проти України» від 08 липня 2010 року визначено, що адміністративні правопорушення через суворість санкцій, слід відносити до фактично кримінальних правопорушень, з усіма гарантіями статті 6 Конвенції та, відповідно, й статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції; з урахуванням чого Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, в справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02) провадження в справі про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Рішенням Конституційного суду України від 20 жовтня 2011 року №12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вимогою ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до узагальнення Верховним Судом судової практики застосування судами України законодавства про відповідальність за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення (статті 2127-21221 Кодексу України про адміністративні правопорушення), та злочини проти виборчих прав і свобод (статті 157-160 Кримінального кодексу України) визначено, що судам необхідно звертати увагу на те, що ст. 284 КпАП не передбачено ухвалення таких постанов, як направлення для усунення недоліків або для доопрацювання протоколу про адміністративне правопорушення.
Правильною слід вважати таку судову практику, коли у разі неналежно оформленого протоколу про адміністративне правопорушення та порушення положень статей 254, 256, 268 КпАП, зокрема відсутності даних на підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 284 КпАП), провадження у справі підлягяє закриттю із звільненням особи від адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 247 ч.1. п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушенням підлягає закриттю.
Керуючись ст. 284 КУпАП
Виправдати ОСОБА_1 за ст. 183-1 ч.3 КУпАП через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Провадження у справі закрити.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя