Справа № 496/3686/20
Провадження № 2/496/1757/20
10 листопада 2020 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пасечник М.Л.
за участю секретаря - Мединської К.І.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить суд визнати за собою, ОСОБА_1 , в порядку спадкування на спадкове майно, а саме земельну ділянку яка належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РІ №499580 виданого громадянину України ОСОБА_3 на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації від 17.09.2002 року №635/2002, про передачу їй у приватну власність земельної ділянки площею 3,59 гектарів, яка розташована на території Мирненської сільської ради, ділянка № 78 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №58 від 19.07.2003 року.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 яка по день смерті мешкала в АДРЕСА_1 . Зі спадкоємців після смерті матері ОСОБА_3 , залишилися син, ОСОБА_1 та його рідна сестра ОСОБА_4 . Спадковим майном є житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1 та земельна ділянка 3,59 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту. Після смерті матері, по домовленістю з сестрою ОСОБА_4 , питання користування та розпорядження земельною ділянкою займався позивач, ОСОБА_1 , тому вважає, що фактично вступив в спадщину на вказану земельну ділянку. Згідно листа Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку 3,59 гектарів, що розташована на території Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області, ділянка № 78 , та було запропоновано звернутись до суду, з питань спадкування, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Позивач та його представник в підготовче судове засідання не з'явились. В матеріалах справи наявна заява від представника позивача про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з'явилась, надавши до суду відзив на позовну заяву в якій зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає, та просить задовольнити позов ОСОБА_1 , а також просила розглянути справу у її відсутність.
Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого засідання.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч.3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про серії НОМЕР_2 від 18.03.2010 року зареєстрованого Мирненською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис №17.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме на ј частину квартири під АДРЕСА_2 , земельна ділянка 3,59 гектарів, що розташована на території Мирненської сільської ради, Біляївського району Одеської області, ділянка № 78 .
До Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до п.4.15 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Виходячи з наведеного, нотаріус постановив відмовити ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,59 гектарів, що розташована на території Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області, ділянка № 78 , у зв'язку із тим, що спадкоємцями за законом є син померлої ОСОБА_1 та донька померлої ОСОБА_2 , а тому все спадкове майно, яке належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони спадкують в рівних частках кожному, а, тому, було рекомендовано звернутись до суду з питань спадкування.
Факт володіння померлою ОСОБА_3 спірною земельною ділянкою, підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії РІ №499580 виданого на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації ради народних депутатів від 17.09.2002 року №635/2002 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №58 від 14.08.2003 року.
Згідно до спадкової справи №316/2010, інших спадкоємців, крім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку, немає.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
Таким чином, визнання права власності є самостійним майновим правом та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову зареєструвати вказане майно, не може бути захищене в інший спосіб.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до ст. 1258 ЦК України - спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 1261, 1262 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; - у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Так, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Як роз'яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому порядку.
Згідно із вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 доведено обставини викладені у позовній заяві, а обраний ним спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а також враховуючи те, що ОСОБА_2 позов визнала та просила його задовольнити, такимчином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 316-319, 328, 392, 1216-1218, 1261, 1268 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування, право власності на спадкове майно, а саме земельну ділянку яка належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РІ №499580 виданого ОСОБА_3 на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Ради народних депутатів від 17.09.2002 року №635/2002, про передачу їй у приватну власність земельної ділянки площею 3,59 гектарів, яка розташована на території Мирненської сільської ради, ділянка № 78 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №58 від 14.08.2003 року.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 20 листопада 2020 року.
Суддя М.Л. Пасечник