Справа № 320/1254/19 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.
19 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Парінова А.Б.,
Беспалова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року (прийняте за наслідком розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, суддя Брагіна О.Є.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, в якому просило:
- визнати незаконним та скасувати рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 08.08.2018 №3787/10/10-13-11-02;
- зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць-липень 2018 з додатками та доповненнями до неї товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 08.08.2018.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Вітаполіс" подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що рішення контролюючого органу, яким йому відмовлено у прийнятті податкової звітності є незаконним, оскільки будь-яких встановлених законом підстав для відмови не містить. Зокрема, зазначає, що складена податкова звітність з ПДВ має обов'язкові реквізити та подана за формою, що відповідає чинному законодавству на момент подачі документів, тому повинна була бути прийнята податковим органом.
Щодо обставин анулювання реєстрації ТОВ "Вітаполіс" як платника ПДВ зазначає, що стан платника податків, зокрема наявність реєстрації, під час опрацювання податкової звітності і вирішення питання про її прийняття, дослідженню не підлягає.
Крім того, апелянт просить при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №810/1570/16, від 02.04.2019 у справі №826/5496/18 та від 18.12.2019 у справі №320/6849/18.
29.10.2020 до суду апеляційної інстанції від ГУ ДПС у Київській області (як правонаступника відповідача) надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить прийняти рішення, яким апеляційну скаргу ТОВ «Вітаполіс» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 - без змін.
В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Київській області зазначає, що листом від 08.08.2018 №3787/10/10-13-11-02 повідомлено позивача, що згідно 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України ТОВ "Вітаполіс" декларацію з ПДВ подавати не повинно, у зв'язку з тим, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість і тому відповідачем прийнято рішення від 18.11.2016 №63 про анулювання свідоцтва платника ПДВ.
Також, ГУ ДПС у Київській області вказує, що лист від 08.08.2018 №3787/10/10-13-11-02 жодним чином не порушував прав позивача, а вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області просить, також, замінити сторону в порядку процесуального правонаступництва.
Ознайомившись із таким клопотанням, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи із наступного.
Згідно ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання як структурних підрозділів до відповідних територіальних органів Служби за переліком згідно з додатком.
Відповідно до Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, які реорганізуються шляхом приєднання як структурні підрозділи до відповідних територіальних органів Служби, до Головного управління ДФС у Київській області приєднано Києво-Святошинську об'єднану державну податкова інспекція Головного управління ДФС.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.
Відповідно до Переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються утворено Головне управління ДПС у Київській області, а відповідно до Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, до Головного управління ДПС у Київській області приєднано Головне управління ДФС у Київській області.
Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України Головне управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39393260, місцезнаходження юридичної особи: 03151, м. Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5-А) перебуває в стані припинення.
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 43141377, місцезнаходження юридичної особи: 03151, м. Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5А) не перебуває в стані припинення. Зазначена юридична особа створена на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 року.
Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики із адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби із правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань припинено, а контроль за дотриманням таких функцій та повноважень покладено на Державну податкову службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. N 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., N 26, ст. 900).
В контексті вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на Головне управління ДПС у Київській області.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" (ідентифікаційний код 34439389, місцезнаходження: 08152, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, Територія технікуму, буд. 16) зареєстроване як юридична особа 25.05.2006.
Як платник податків позивач взятий на податковий облік в Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області з 30.05.2006 за №2241.
08 серпня 2018 року ТОВ «Вітаполіс» подано до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з ПДВ за липень 2018 року разом з додатками та доповненням до неї в паперовому вигляді (податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2018; додатки до вказаної декларації, а саме: додаток № 2 (розрахунок суми залишку від'ємного значення звітного періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (Д2), додаток № 3 (розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3), додаток № 4 (заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4); додаток № 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5); доповнення до податкової декларації у формі листа від 08.08.2018 № 142/18, складене відповідно до вимог пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України).
Вказана декларація була отримана Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з відміткою «отримано з попередженням про можливість невизнання».
Листом від 08.08.2018 №3787/10/10-13-11-02 Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у повідомила ТОВ «Вітаполіс», що на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Вітаполіс» не є платником ПДВ з 18.11.2016, у зв'язку з чим товариство не повинно подавати податкову декларацію з ПДВ за липень 2018 року згідно з п.184.6 ст.184 ПК України.
Вважаючи відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ за липень 2018 року незаконною та такою, що порушує права та законні інтереси товариства, останнє звернулося з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Вітаполіс" не є платником ПДВ з 18.11.2016, а тому, податковий орган на момент виникнення спірних правовідносин, діяв в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Так, п. 6.1 ст. 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється ст. 49 ПК України.
Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
В свою чергу, відповідно до п. 48.3 ст. 48 цього Кодексу, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Згідно з п. 48.4 ст. 48 ПК України, в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Пунктом 49.9 ст. 49 ПК України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (п. 49.11 ст. 49 ПК України).
Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із:
1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ПК України;
2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.
При цьому, як встановлено п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Таким чином, законодавством визначені виключні підстави для відмови у прийнятті до реєстрації податкової декларації.
У даному випадку, з поданої декларації з ПДВ за липень 2018 року вбачається, що у графі « 4» позивачем зазначено індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 344393810135.
Разом з тим, як свідчать обставини справи, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Вітаполіс» за ІПН 344393810135 було анульоване 18.11.2016 за рішенням Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №63 у зв'язку з ненаданням позивачем декларацій протягом 12 послідовних податкових місяців .
Факт анулювання за рішенням контролюючого органу свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Вітаполіс» за ІПН 344393810135 підтверджується інформацією з офіційного сайту Реєстру платників ПДВ (https://cabinet.tax.gov.ua/registers/pdv), що не спростовується апелянтом.
При цьому, рішення контролюючого органу про анулювання позивачу свідоцтва платника ПДВ чинне та не скасоване у встановленому законом порядку.
В свою чергу, апелянт стверджує, що ним надсилалася скарга до ГУ ДФС у Київській області на рішення ДПІ про анулювання реєстрації платника ПДВ. Після одержання рішення ГУ ДФС у Київській області за результатами розгляду цієї скарги 06.03.2017 позивач надіслав до ДФС України скарги на рішення ДПІ про анулювання реєстрації платника ПДВ та на рішення ГУ ДФС у Київській області за результатами розгляду скарги від 03.01.2017. Апелянт зауважує, що на час складання і подання позовної заяви ДФС України не прийняла і не надіслала позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення ДПІ від 18.11.2016 №63 та на рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.01.2017 №238/10/10-36-12-02-18 про результати розгляду скарги позивача. Відтак, на думку позивача, оскаржуване у порядку адміністративного оскарження рішення ДПІ №63 про анулювання реєстрації платника ПДВ є скасованим, а подана до ДФС України скарга позивача повністю задоволеною.
Втім, як вбачається з характеру спірних правовідносин, предметом даного спору є саме визнання протиправним та скасування рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 08.08.2018 №3787/10/10-13-11-02, а не про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, не визнання бездіяльності контролюючого органу протиправною в частині не прийняття та не надсилання позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення ДПІ від 18.11.2016 №63 та на рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.01.2017 №238/10/10-36-12-02-18 про результати розгляду скарги позивача.
Згідно з п.184.1. ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
Відповідно до п. 184.5., 184.6. ст. 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.
У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Таким чином, подана позивачем податкової декларації з ПДВ за липень 2018 року з додатками до неї не відповідає вимогам п. 48.3 ст.48 ПК України в частині зазначення в ній недостовірних даних щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків, що в силу вимог податкового законодавства є безумовною підставою для відмови у прийнятті податкової звітності.
Отже, враховуючи, що реєстрацію позивача платником ПДВ анульовано 18.11.2016 та інформація щодо відновлення реєстрації ТОВ «Вітаполіс» платником ПДВ відсутня, у позивача не виникло підстав для подання податкової декларації з ПДВ за липень 2018 року, а у контролюючого органу не виникло обов'язку щодо прийняття такої податкової звітності.
Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відтак, анулювання реєстрації особи як платника податку унеможливлює прийняття поданої позивачем в 08.08.2018 податкової декларації з податку на додану вартість, а тому, колегія суддів приходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, у межах своєї компетенції та без порушень законних прав та інтересів позивача, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом з аналогічних питань у постанові від 30.01.2019 у справі № 826/3793/17, та постанові від 18.06.2019 у справі №810/1702/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів підкреслює, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У даному випадку, колегія суддів приходить висновку, що неприйняття контролюючим органом податкової декларації з ПДВ за липень 2018 року з підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, є обґрунтованою та законною, а відтак, позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 08.08.2018 №3787/10/10-13-11-02 та зобов'язання податкового органу прийняти декларацію з ПДВ за звітний (податковий) період - липень 2018 року, задоволенню не підлягають.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що лист Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 08.08.2018 №3787/10/10-13-11-02, на який позивач посилається як на документ, яким йому відмовлено у поданні декларація з ПДВ за липень 2018 року, не відповідає за своїм змістом та формою ознакам рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки носить виключно інформаційний характер, не породжує будь-яких наслідків для позивача, не впливає на обсяг його прав, як платника податків, а тому його скасування не сприятиме відновленню будь-яких прав позивача, що суперечить завданню адміністративного судочинства.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що підставою для не прийняття податкової декларації позивача було рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Вітаполіс», а не спосіб її подання (поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення чи засобами електронного зв'язку в електронній формі), а тому, суд не надає оцінки доводам позивача (апелянта) в цій частині.
На підставі вищенаведеного, колегія судів приходить висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Щодо вимог апелянта про необхідність врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №810/1570/16, від 02.04.2019 у справі №826/5496/18 та від 18.12.2019 у справі №320/6849/18, колегія суддів зазначає, що такі не можуть бути враховані, оскільки висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 31.07.2018 у справі №810/1570/16 сформовані за інших обставин справи (подання податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період - календарний місяць вересень 2015 року, тобто, до прийняття Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області рішення від 18.11.2016 №63 про анулювання свідоцтва платника ПДВ) та при застосування інших норм матеріального права (можливість подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі), а висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №826/5496/18 та від 18.12.2019 у справі №320/6849/18 сформовані за інших спірних правовідносин.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді А. Б. Парінов
О. О. Беспалов