Справа № 580/1578/20 Суддя (судді) першої інстанції: С.М. Гарань
18 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О.,
Кучми А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Транс Сервіс» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
У травні 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик-Транс Сервіс», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару № UA100000/2020/200019/2 від 24.03.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100710/2020/00025 від 24.03.2020 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що прийняте рішення про коригування митної вартості повністю відповідає вимогам чинного законодавства, винесене за встановленою формою, містить усі необхідні відомості із послідовним застосуванням методів визначення митної вартості.
Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 02.03.2020 року позивач придбав у нерезидента (IMPERIUM TRUK MATYSEK JAKUB MATYSEK MATUESZ MATYSEK S.C.) транспортний засіб - автобетономішалка марки RENAULT PREMIUM BETON, VIN НОМЕР_1 , 01.01.2012 року випуску, який був в експлуатації та вартість якого на дату придбання становила 27 455 євро (двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять євро).
14.03.2020 року представником позивача ввезено даний автомобіль на митну територію України через Яготинську митницю. Під час проведення митного огляду автомобіля, складено акт про проведення митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA100710/2020/504007 від 23.03.2020 року, в якому підтверджено заявлені дані про автомобіль.
Для проведення митного оформлення ввезеного автомобіля подано митну декларацію № UA100710/2020/504007 від 20.03.2020 року. Митну вартість автомобіля було задекларовано у сумі 27 455,00 євро, еквівалент 857 575, 25 грн, за основним (першим) методом визначення митної вартості: ціни угоди за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються.
Для підтвердження заявлених даних митниці були подані документи: рахунок (інвойс); акт митного огляду; контракт; сертифікат відповідності; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; інформацію про транспортний засіб; платіжне доручення та інші.?
За ввезення даного товару за митною декларацією № UA100710/2020/504007 від 20.03.2020 року, позивачу, як власнику автомобіля необхідно було сплатити ввізне мито - 85 757,53 грн (10%); ПДВ - 188 666,56 грн (20%).
23.03.2020 року відповідач на підставі ст. 53 Митного кодексу України та у зв'язку з тим, що не надано всіх належних документів, які б підтверджували вартість товару, що сплачена, а саме: надані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності - у рахунку фактурі вказана вартість 27 455 євро, а у платіжному дорученні 27 500 євро; у митній декларації країни експорту зазначений рахунок № FА/41/03/2020, номер, якого відрізняється від номеру рахунку-фактури поданого до митного оформлення; не надано документів, які б містили інформацію щодо вартості страхування, послуг на навантаження, вивантаження, прийняв рішення про надання додаткових документів протягом 10 календарних днів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: 1) договір із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам, пов'язаних з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість, яких визначається; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; 5) ліцензії чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) Каталоги, прейскуранти, специфікації (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару чи сировини.
23.03.2020 року вказане рішення отримав представник позивача.
Того ж дня, представником позивача надано відповідачеві вичерпну інформацію щодо розбіжностей у рахунку фактурі та у платіжному дорученні. Також, представником позивача було надано звіт № 074 від 24.03.2020 про оцінку вартості товару: автобетономішалки марки RENAULT PREMIUM BETON, VIN НОМЕР_1 , 01.01.2012 року випуску.
24.03.2020 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/200019/2.
Згідно з прийнятим рішенням митна вартість товару була визначена митницею у розмірі 37 920, 87 євро за резервним (6) методом із посиланням на джерело визначення митної вартості: митну декларацію від 29.12.2018 року № UA1010070/2018/50457.
У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2020 року за №UA100000/2020/200019/2, відповідачем було відмовлено у митному оформленні товарів за митною декларацією № UA100710/2020/504007 від 20.03.2020 року з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення № UA100710/2020/00025 від 24.03.2020 року.
Причинами відмови у митному оформленні товару зазначено те, що під час декларування митної вартості декларантом не усунуто виявлені розбіжності. Наявні у митниці документи, які надавались декларантом до митного оформлення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів і відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
В подальшому випуск товару у вільний обіг здійснено за митною декларацією №UA100710/2020/504390 від 27.03.2020 року (копія надається) із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом у митній декларації та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови у прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що виявлені митним органом у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності є формальними та несуттєвими, що не впливають на числові значення складових митної вартості товарів. Необґрунтованими є висновки відповідача, у прийнятті оскаржуваних рішень з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк позивачем подано до митниці достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або належить сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не обґрунтована і не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом частини першої статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною першою статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин другої, третьої цієї статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений у частині другій статті 53 МК України.
Згідно частин третьої, п'ятої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких наведений у цій частині статті.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що для цілей підтвердження митної вартості заявленого до декларування товару, декларант або уповноважена ним особа має визначити метод визначення такої вартості, надавши документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.
При цьому, обов'язок декларанта щодо подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України настає лише у випадку, якщо подані відповідно до частини другої статті 53 МК України документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частин першої, третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною шостою статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З системного аналізу наведених вище норм слідує, що митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно частини третьої статті 53 МК України до додаткових документів, які можуть були надані декларантом за їх наявності, віднесено: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості), на момент митного оформлення додані до митної декларації документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митним органом зазначено, що надані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності - у рахунку фактурі вказана вартість 27 455 євро, а у платіжному дорученні 27 500 євро; у митній декларації країни експорту зазначений рахунок № FА/41/03/2020, номер, якого відрізняється від номеру рахунку-фактури поданого до митного оформлення; не надано документів, які б містили інформацію щодо вартості страхування, послуг на навантаження, вивантаження.
Разом із тим, поставку товару, сума 45 євро - це послуги третього банку при перерахунку коштів на рахунок польської фірми, яка їх отримала відповідно до контракту, що було вказано у поясненнях, наданих митному органу.
Щодо розбіжностей у номерах рахунків фактур, суд першої інстанції вірно погодився з доводами позивача, який пояснив, що один пакет документів з рахунком фактурою оформлявся польською фірмою він має № FА/41/03/2020, а інший пакет документів з рахунком фактурою оформлявся позивачем він має № ІТМ 01/03/2020.
Митним органом також вказано про відсутність документів, які б містили інформацію щодо вартості страхування, послуг на навантаження, вивантаження, однак, позивачем було надано відповідачеві належним чином оформленні довідки: № 02/03 від 18.03.2020 року про транспортні витрати позивача та № 04/03 від 23.03.2020 року про те, що страхові витрати по доставці транспортного засобу включені у вартість товару і окремо не сплачувались.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31 травня 2020 року у справі № 804/16553/14.
Щодо розбіжностей вартості товару у комерційному інвойсі № FА/41/03/2020 - 118 605,6 РІLN та у митній декларації країни експорту - 117 571 PLN, то суд першої інстанції вірно вказав, що останні виникли внаслідок різниці комерційного та державного курсу євро по відношенню до польської валюти
Крім того, наявний у матеріалах справи звіт № 074 від 24.03.2020 про оцінку вартості товару: автобетономішалки марки RENAULT PREMIUM BETON, VIN НОМЕР_1 , 01.01.2012 року випуску. Відповідно до висновку звіту станом на дату оцінки ймовірна велчина вартості об'єкту оцінки без врахування вартості доставки та при умові, що фактичний стан об'єкта оцінки та його комплектність співпадає за даними, наведеними в документації, наданій замовником, становить 27 455 євро без включення ПДВ або 830 412,17 грн. згідно з курсом НБУ на дату оцінки. Вартість об'єкту оцінки, отримана в рамках порівняльного підходу, побудована на даних про ціни пропозиції на подібні об'єкти ринку.
Відомості наданих документів узгоджуються між собою та дозволяють ідентифікувати вартість перевезення спірного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі №826/27058/15.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визначена за ціною договору.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції досліджено правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 29.12.2018 № UA101070/2018/050457, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16, від 31 січня 2018 року в справі №813/7272/13-а, від 02 березня 2018 року по справі №804/2997/17.
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваних рішень, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України та спростовує відповідні доводи апелянта про наявність в мережі інтрнет даних щодо ідентичного товару.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган не довів належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, що надані декларантом документи сукупно не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не давали можливості здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і підстав для застосування резервного методу.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийняття ним рішення № UA100000/2020/200019/2 від 24.03.2020 року про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100710/2020/00025 від 24.03.2020 року.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року. До того ж, доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, що вже були викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, та яким судом першої інстанції було надано вірну правову оцінку.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Транс Сервіс» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2020 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма