П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1755/20
Головуючий в І інстанції: Гордієнко Т.О.
Дата та місце ухвалення рішення: 10.07.2020 р.
м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача -Шеметенко Л.П.
судді -Стас Л.В.
судді -Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Снігурівської міської ради Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Снігурівської міської ради Миколаївської області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Снігурівської міської ради Миколаївської області 7 скликання від 11.03.2020 року № 47 про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0706 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у грудні 2019 року він звернувся до Снігурівської міської ради Миколаївської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , однак, оскаржуваним рішенням йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 0,0706 га.
Посилаючись на положення ст.ст. 118-122 Земельного кодексу України, позивач вважає прийняте Снігурівською міською радою Миколаївської області рішення від 11.03.2020 року № 47 протиправним та необґрунтованим та просить його скасувати.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що в описовій частині рішення суд першої інстанції вирахував площу землі, що відноситься до комунальної власності шляхом віднімання від загальної площі земельних ділянко будинків АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 (0,7380 га), яка належить власникам будинків на праві власності. Однак, апелянт вважає, що при здійсненні вказаних обчислень судом допущено помилку при зазначенні даних земельної ділянки № НОМЕР_1 , площа, якої згідно державного акту складає 0,10 га, а не 0,1175 га. як вказано у рішенні. На думку позивача, саме з огляду на вказану помилку у розрахунках, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що площа земельної ділянки комунальної власності, на яку міг бути виданий дозвіл на відведення становить лише 0,0706 га.
Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції взагалі не досліджував правовстановлюючі документи на земельну ділянку АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим вважає, що судом безпідставно покладено в основу рішення доводи стосовно вказаної земельної ділянки.
Крім вказаного апелянт зазначив, що площа земельної ділянки, яка була отримана ним у спадок після смерті батька у 2012 році за адресою АДРЕСА_1 має чітко виражені межі та її площа становить 0,33 га. В апеляційній скарзі зазначено, що згідно кадастрової зйомки, площа земельної ділянки, яка знаходиться у його користуванні становить 0,3302 га, а згідно державного акту йому належить земельна ділянка площею 0,25 га. Позивач вважає, що при проведенні замірів земельних ділянок у 1993 році, з використанням сажня, була допущена груба помилка і виготовлено План зовнішніх меж його земельної ділянки на площу 0,23 га. Вказана помилка не була виправлена землевпорядником Василівської сільської ради у 1998 році. Вважає, що жоден з відомих йому Планів зовнішніх меж земельних ділянок, виготовлених в 1993 році землевпорядником Василівської сільської ради, на основі яких видавалися державні акти на право приватної власності на землю не відповідає фактичним розмірам присадибних ділянок. В результаті помилок, допущених при видачі державних актів у 1993 році частина земельних ділянок має фактичну площу меншу, ніж відображено в актах, а інша - навпаки більшу. Позивач посилається на те, що при приватизації земельних ділянок у 1993 році згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року, земельна документація не розроблялась, що унеможливлювало належне вимірювання площі, меж та уточнення місця розташування земельних ділянок, і лише у теперішній час землевпорядники за допомогою сучасних приладів вимірювання мають можливість виконати рішення місцевих органів самоврядування про узаконення по фактичним розмірам присадибних ділянок землі.
Позивач вважає, що при встановленні у лютому 2020 року меж земельних ділянок згідно площ державних актів було порушено вимоги Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 року № 376. На думку апелянта, судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що так звана "земля комунальної власності", яка знаходиться в межах існуючих земельних ділянок, могла з'явитися лише внаслідок допущених помилок при виготовленні Планів зовнішніх меж цих земельних ділянок, і саме встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), відповідно до Інструкції, може виправити вказані помилки.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Снігурівської міської ради Миколаївської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Снігурівської міської ради Миколаївської області від 11.03.2020 року № 47 позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0706 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача в частині розміру земельної ділянки, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої йому було надано, позивач оскаржив його до суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що приймаючи спірне рішення відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки вільна земельна ділянка комунальної власності в бажаному позивачем місці складає саме 0,0706 га.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення поданого позову, вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом частин першої - третьої та п'ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.
Згідно з ч. 2 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до п. 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до Снігурівської міської ради Миколаївської області позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,08 га.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що підставою для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею саме 0,0706 га став той факт, що саме у вказаному розмірі перебуває у розпорядженні Снігурівської міської ради земельна ділянка комунальної власності за визначеною позивачем адресою.
Відповідач також зазначив, що на розгляді постійної комісії з питань містобудування, архітектури, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Снігурівської міської ради перебувало спірне питання стосовно встановлення меж між земельними ділянками по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 за заявами гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Снігурівської міської ради від 11.03.2020 року № 46 "Про встановлення межі між земельними ділянками по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 " було встановлено межу між вказаними земельними ділянками відповідно до запропонованих пропозицій постійної комісії з питань містобудування, архітектури, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Снігурівської міської ради (план кадастрової зйомки з встановленими межами земельних ділянок по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 додається до рішення). Рекомендовано розробникам документації із землеустрою встановити межу між земельними ділянками по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та закріпити її межовими знаками, також вказаним рішенням рекомендовано громадянину ОСОБА_1 добровільно звільнити частину земельної ділянки зайнятої залізобетонними опорами.
В свою чергу, відповідач зазначив, що згідно даних Плану кадастрової зйомки, розробленого ФОП ОСОБА_3 , фактично загальна площа земельних ділянок по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 складає 0,6206 га, з яких 0,15 га належить ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 згідно державного акту на право приватної власності на землю, виданого 03.03.1995 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 177; 0,15 га належить ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 згідно державного акту на право приватної власності на землю, виданого 03.02.1995 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 28; 0,25 га належить ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 згідно державного акту на право приватної власності на землю, виданого 24.09.1994 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 113; 0,0706 га - землі запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності.
Відповідачем було надано відомості з Державного земельного кадастру про право власності та речові права стосовно земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Також відповідачем був наданий до суду План кадастрової зйомки з встановленими межами земельних ділянок по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , який є додатком до рішення Снігурівської міської ради від 11.03.2020 року № 46, згідно з яким площа земельних ділянок по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 складає 0,6206 га.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням рішення Снігурівської міської ради від 11.03.2020 року № 46 "Про встановлення межі між земельними ділянками по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ", яке станом на момент розгляду даної справи не скасовано та є чинним, зважаючи на відомості кадастрової зйомки земельних ділянок по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та даних державних актів на право приватної власності на землю, зареєстрованих в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 177, № 28 та № НОМЕР_2 , розмір земельної ділянки комунальної власності за бажаним для позивача місцем розташування, яка може підлягати безоплатній передачі громадянину складає саме 0,0706 га.
Визначення іншого розміру земельної ділянки для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо її відведення, зокрема, у визначеному позивачем розмірі (0,08 га) може призвести до порушення прав власності інших осіб, що є недопустимим.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем в ході розгляду даної справи належним чином підтверджено доводи щодо перебування у розпорядженні Снігурівської міської ради за бажаним для відповідача місцем розташування земельної ділянки комунальної власності площею саме 0,0706 га, що, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про правомірність та обґрунтованість рішення Снігурівської міської ради Миколаївської області від 11.03.2020 року № 47 про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0706 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи позивача про помилкове вирахування судом першої інстанції при розрахунку площі земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, загальної площі земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не спростовує висновків суду першої та апеляційної інстанції про правомірність оскаржуваного рішення Снігурівської міської ради Миколаївської області від 11.03.2020 року № 47.
В свою чергу, посилання апелянта на допущення помилок у зазначенні розмірів земельних ділянок за вказаними вище адресами при приватизації земельних ділянок, а також на порушення вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 року № 376 при визначенні меж земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 не приймаються до уваги колегією суддів, з огляду на те, що вказані питання не можуть бути предметом дослідження в рамках розгляду даної справи.
В межах предмету розгляду даної адміністративної справи суд надає оцінку відповідності рішення Снігурівської міської ради Миколаївської області від 11.03.2020 року № 47 вимогам ст. 2 КАС України та позбавлений повноважень на вирішення спору щодо меж земельних ділянок, а також позбавлений можливості надавати оцінку правомірності дій уповноважених осіб по визначенню меж земельних ділянок, які перебувають у власності громадян.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ч.5 ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 19.11.2020 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька