П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3914/20
Головуючий в І інстанції: Потоцька Н.В.
Дата та місце ухвалення рішення:07.07.2020 р.
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача -Шеметенко Л.П.
судді -Стас Л.В.
судді -Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012145105 від 24 лютого 2020 року, яким до нього застосовано штраф у сумі 5000,00 грн. та податковий борг у вигляді пені в сумі 10729,45 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 09.10.2019 року ним було отримано завірену копію податкового повідомлення-рішення форми "ф" №22367-13 від 19.07.2016 року про сплату транспортного податку за 2016 ріку у сумі 25000,00 грн. на транспортний засіб Toyota Land Cruiser 200, 2013 р. із супровідним листом ГУ ДПС в Одеській області № 15-32-51-05-09 від 09.10.2019 року. Визначене у вказаному податковому повідомленні-рішенні податкове зобов'язання було повністю сплачено ним 11.11.2019 року. Однак, в подальшому йому стало відомо, що за несвоєчасну сплату транспортного податку податковим органом було нараховано йому штраф у розмірі 20 % суми заборгованості, а саме, у розмірі 5000,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення №0012145105 від 24 лютого 2020 року. Також позивачу стало відомо про нарахування відповідачем пені за прострочення сплати податкового зобов'язання у розмірі 10729,00 грн.
Не погоджуючись із правомірністю застосування податковим органом штрафних санкцій, а також із нарахуванням пені, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом. Позивач вважає, що оскільки він у межах визначеного статтею 267 ПК України строку після отримання податкового повідомлення-рішення від 19.07.2016 року, сплатив визначену у ньому суму податкового зобов'язання, у податкового органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0012145105 від 24 лютого 2020 року Головного управління ДПС в Одеській області, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 5000,00 грн.
Визнано протиправним нарахування Головним управлінням ДПС в Одеській області в інтегрованій картці платника пені в сумі 10729,45 грн.
Зобов'язано Головне управління ДПС в Одеській області відкоригувати дані інтегрованої картки ОСОБА_1 , шляхом виключення пені у сумі 10729,45 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що за наслідками проведення камеральної перевірки щодо своєчасності сплати суми податкового зобов'язання з транспортного податку ОСОБА_1 , було встановлено, що останнім у порушення вимог п. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України допущено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з транспортного податку із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. У зв'язку з вказаним до позивача і були застосовані штрафні санкції у розмірі 5 000 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0012145105 від 24.02.2020 року. Крім того, у зв'язку із здійсненням сплати транспортного податку лише 11.11.2019 року у розмірі 25 000 грн. в інтегрованій картці платника податків автоматично було нараховано суму пені у загальному розмірі 10729,45 грн. за період затримки сплати з 04.03.2017 року по 11.11.2019 року.
Апелянт вважає, що при прийнятті вказаного податкового повідомлення-рішення та нарахування пені Головне управління ДПС в Одеській області діяло правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.07.2016 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області відносно ОСОБА_1 винесено податкове повідомлення-рішення №22367-13, яким йому визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн., яке підлягало сплаті протягом 60 днів з дня вручення.
Позивач зазначив, що вказане податкове повідомлення-рішення ним було отримано лише 09.10.2019 року згідно листа Головного управління ДПС в Одеській області № 15-32-51-05-09, направленого у відповідь на його запит від 02.10.2019 року. Також у вказаному листі було повідомлено позивача про те, що податкове повідомлення-рішення №22367-13 від 19.07.2016 року було надіслано на його адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення Укрпоштою та 06.10.2016 року повернуто до ГУ ДПС в Одеській області з причин закінчення встановленого строку зберігання.
В подальшому, посадовою особою відповідача була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати суми податкового зобов'язання з транспортного податку, за наслідком якої складено акт від 24.02.2020 року №000572/15-32-51-05/ НОМЕР_1 , в якому зазначено, що строк сплати позивачем податкового зобов'язання 25000,00 грн. - 03.12.2016 року, тоді як вказане податкове зобов'язання сплачено 04.12.2019 року. У зв'язку із вказаним до позивача застосовано штраф у розмірі 20% - 5000,00 грн.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області 24.02.2020 року винесено податкове повідомлення-рішення №0012145105, яким до позивача, за затримку на 1073 календарних дні сплати грошового зобов'язання у сумі 25000,00 грн., застосовано штраф у 20% від суми вказаного податкового зобов'язання, а саме - у сумі 5000,00 грн.
Також встановлено, що у зв'язку із несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання з транспортного податку, в інтегрованій картці платника податків позивачу нараховано пеню у розмірі 10729,45 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Згідно п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до п.п 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції, що діяла станом на час прийняття спірних рішень), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 267.4 ст. 267 ПК України визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України).
Згідно п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Обчислення суми податку з об'єкта оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 ст. 267 ПК України визначено строки сплати податку, а саме, транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
У пункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що узгоджене грошове зобов'язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки визначені законодавством набуває статусу податкового боргу.
Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, він притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, що настають за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, що настають за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З наведених норм податкового законодавства вбачається, що у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, податкового зобов'язання із транспортного податку, за винятком початку процедури оскарження такого податкового повідомлення-рішення, таке податкове зобов'язання вважається узгодженим. Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.
В даному випадку при зверненні з позовом до суду ОСОБА_1 посилався на те, що до 09.10.2019 року податкове повідомлення-рішення від 19.07.2016 року №22367-13, яким йому визначено податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку за 2016 рік у сумі 25000,00 грн., він не отримував, а після його отримання саме 09.10.2019 року здійснив сплату визначеного податкового зобов'язання в межах встановленого законодавством 60-денного строку з моменту отримання податкового повідомлення-рішення.
Відповідач, заперечуючи проти поданого адміністративного позову, посилався на те, що податкове повідомлення-рішення №22367-13 від 19.07.2016 року було надіслано на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення Укрпоштою та 06.10.2016 року повернуто до ГУ ДПС в Одеській області з причин закінчення встановленого строку зберігання.
Слід зазначити, що згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Згідно приписів пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
В ході розгляду даної справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, відповідачем не надано жодного доказу у підтвердження направлення у встановлені чинним законодавством строки на адресу позивача податкового повідомлення-рішення №22367-13 від 19.07.2016 року. Не надано відповідачем і доказів повернення рекомендованого листа, яким би на адресу позивача направлялось податкове повідомлення-рішення 22367-13 від 19.07.2016 року, з причин закінчення встановленого строку зберігання.
В свою чергу, з наданих позивачем доказів вбачається, що копію податкового повідомлення-рішення форми "ф" № 22367-13 від 19.07.2016 року отримано позивачем 09.10.2019 року. Таким чином, до моменту підтвердженого факту отримання позивачем податкового повідомлення-рішення, а саме, до 09.10.2019 року, визначені у ньому суми податкового зобов'язання не були узгодженими.
З наявних в матеріалах справи доказів, а саме, квитанції АТ «УКРСИББАНК» (документ №20530974), судом встановлено, що сплата визначеного податкового зобов'язання із транспортного податку у сумі 25 000 грн. була сплачена позивачем 11.11.2019 року, тобто у межах 60-денного строку, встановленого п.п. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій згідно п.126.1 ст.126 ПК України за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 5000 грн., а тому прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2020 року№0012145105 є протиправним та підлягає скасуванню.
З аналогічних підстав безпідставним є нарахування податковим органом позивачеві пені в сумі 10729,45 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання із транспортного податку.
Так, згідно з пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що нарахування пені фізичним особам - платникам транспортного податку розпочинається від першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Податковим кодексом.
Пеня, визначена пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Нацбанку України, що діє на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з цих ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п.129.4 ст.129 ПК України).
З огляду на те, що податковим боргом, в силу положень 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визнається несплачена у встановлений цим Кодексом строк, сума узгодженого грошового зобов'язання, в даному випадку у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачеві пені на суму податкового зобов'язання із транспортного податку, оскільки узгодженою вказана сума податкового зобов'язання вважається саме з 09.10.2019 року, а позивачем не допущено порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок), інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Згідно пункту 1 розділу 2 Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Відповідно до змісту пункту 5 розділу I Порядку № 422, у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
Судом першої інстанції встановлено, що наявність в ІКП позивача відомостей щодо несплати пені у розмірі 10729,45 грн. має негативні наслідки для позивача, оскільки саме у зв'язку із наявністю вказаної заборгованості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відомості щодо заборони відчуження належного позивачеві автомобіля легкового Toyota Land Cruiser 200, рік випуску 2013.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що встановлення факту неправомірності нарахування позивачеві пені є, в даному випадку, підставою для зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області відкоригувати дані інтегрованої картки позивача шляхом виключення пені у сумі 10729,45 грн.
Вказаний спосіб захисту порушених прав є, на думку колегії суддів, належним та ефективним, таким, що призводить до відновлення порушених прав позивача. Застосування такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 19.02.2019 року по справі №825/999/17 та від 26.02.2019 року по справі №805/4374/15-а.
В даному випадку відповідачем в поданій апеляційній скарзі не наведено жодного доводу стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Вказаних обставин не встановлено і судом апеляційної інстанції в ході розгляду даної справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до положень п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
З урахуванням того, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судове рішення складено у повному обсязі 19.11.2020 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька