П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 листопада 2020 р.м. ОдесаСправа № 815/1851/18
Головуючий в І інстанції: Бжассо Н.В.
Дата та місце ухвалення рішення: 11.09.2020 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не перерахунку невірно обчисленого розміру пенсії при її призначенні з підстав надання нових документів та не виплаті позивачу пенсії з 03.03.2017 року в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, винагороди за безперервну службу, винагороди за участь в АТО в розмірах, зазначених у довідці Військової академії м. Одеса про виплачене грошове забезпечення від 18.12.2017 року № 6/66/439; зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з 03.03.2017 року в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, винагороди за безперервну службу, винагороди за участь в АТО в розмірах, зазначених у довідці Військової академії м. Одеса про виплачене грошове забезпечення від 18.12.2017 року № 6/66/439; зобов'язати відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не перерахунку та не виплати пенсії з грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, винагороди за безперервну службу, винагороди за участь в АТО, з яких утримувався єдиний соціальний внесок, розмір яких зазначений у довідці Військової академії м. Одеси від 18.12.2017 року № 6/66/439 про виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 03 березня 2017 року перерахувати пенсію ОСОБА_1 з грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, винагороди за безперервну службу, винагороди за участь в АТО, з яких утримувався єдиний соціальний внесок, розмір яких зазначений у довідці Військової академії м. Одеси від 18.12.2017 року № 6/66/439 про виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 та здійснити виплату перерахованої пенсії, починаючи з 03 березня 2017 року. Відмовлено у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю про виконання судового рішення.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року залишено без змін.
30.06.2020 року засобами поштового зв'язку представником ОСОБА_1 подана до Одеського окружного адміністративного суду заява, в якій заявник просив встановити спосіб виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року у даній справі шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату перерахованої пенсії з 03.03.2017 року без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018 року), які надають боржнику можливість відстрочення чи розстрочення виплат.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення заявлених вимог, вийти за межі заявлених вимог з метою надання позивачу ефективного способу захисту прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушенні норм процесуального права.
Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з розрахунком на доплату пенсії від 11.11.2018 року, за період з березня 2017 року по грудень 2017 року відповідач повинен сплатити позивачу 42118,58 грн. недоотриманої пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року.
Суд першої інстанції зазначив, що вказана сума заборгованості виплачена позивачу 14.07.2020 року на підставі додатку № 1 до Протоколу від 08.07.2020 року № 26 засідання Комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, тобто, станом на час розгляду заяви представника позивача про встановлення способу виконання рішення, відповідачем вчинено дії щодо виконання такого рішення та сплачено позивачу суму недоотриманої пенсії.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява представника позивача про встановлення способу та порядку виконання рішення до задоволення не належить.
Вирішуючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, ч. 1 та ч. 2 статті 5 КАС України містять формулювання позовних вимог, що може використати позивач, звертаючись до суду про захист прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними. Перелік позовних вимог не є вичерпним.
Стаття 245 КАС України визначає, які рішення суд може прийняти, вирішуючи такі вимоги.
Так, частиною 2 статті 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Досліджуючи матеріали справи, колегією суддів встановлено, що у резолютивній частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року, чітко визначено, які дії має вчинити відповідач у зв'язку із задоволенням заявленого позову.
Також, аналіз резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача судом, є позовними вимогами, як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин, в даному випадку заявник просить встановити не спосіб виконання рішення суду, а змінити судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цього рішення, хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст.ст. 315, 349 КАС України).
Колегія суддів наголошує, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Проте, звертаючись із заявою про встановлення способу виконання рішення, заявник не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою, як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, від способу виконання судового рішення, як одного з його заходів, та фактично заявник просить змінити рішення суду по суті, проте на стадії виконання судового рішення, що вже прийнято, у суду відсутні такі повноваження.
За таких обставин, оскільки встановлення/зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, колегія суддів приходить про відсутність підстав для задоволення поданої заяви.
Вимоги представника позивача в поданій апеляційній скарзі на необхідність виходу за межі заявлених вимог з метою надання позивачу ефективного способу захисту прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при вирішенні заяв щодо встановлення/зміни способу і порядку виконання судового рішення на підставі статті 378 КАС України суд не наділений повноваженнями виходу за межі позовних вимог, які вже вирішені судом.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що частинами 1, 3 статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Системний аналіз наведеної правової норми дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для встановлення чи зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять його неможливим, при цьому, судове рішення не може бути змінено по суті.
За вимогами статті 246 КАС України рішення суду мають бути чіткими і однозначними, процедура їх виконання має відрізнятись також однозначністю, тому рішення суду має виконувати в безспірному порядку і відповідно до вимог Закону. Відповідні зміни у виконанні рішення мають обумовлюватись обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.
Як вже зазначалось колегією суддів, зі змісту резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року, вбачається, що у ньому чітко сформульований висновок по справі про задоволення позовних вимог та визначено, які дії має вчинити відповідач, на виконання цього рішення суду.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у даній справі або роблять його виконання неможливим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для задоволення заяви про встановлення способу виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року відсутні, оскільки сторонами не наведено та судом не виявлено обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що вирішуючи подану заяву про встановлення способу виконання судового рішення, суд першої інстанції помилково не надав оцінки наявності, визначених КАС України, підстав для встановлення способу виконання судового рішення, при цьому, пославшись виключно на здійснення позивачу виплати перерахованої пенсії за період з березня 2017 року по грудень 2017 року у сумі 42118,58 грн. без надання оцінки питанню щодо виконання рішення суду у повному обсязі.
Водночас, діючи у порядку, що встановлений законом, колегія суддів приходить до висновку про неможливість встановлення способу виконання рішення суду у даній справі, як того просить заявник.
При цьому, доходячи вказаних висновків та відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення способу виконання судового рішення, апеляційний суд не ставить під сумнів чинність, обов'язковість самого судового рішення.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки судом першої інстанції вірно вирішено подану заяву по суті її вимог, проте, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції зміні із виключенням мотивів, з яких виходив суд першої інстанції, та визначенням мотивів за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року змінити, виключивши мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, та визначити мотиви за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції.
В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судове рішення складено у повному обсязі 19.11.2020 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька