18 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/2711/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року
у справі № 280/2711/20
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просив:
- визнати неправомірними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у (м. Дніпро) Половнікова Р.С. щодо закінчення виконавчого провадження № 60937655 з виконання виконавчого листа від 05.11.2019 року № 280/3535/19;
- зобов'язати відповідача поновити виконавче провадження № 60937655 з виконання виконавчого листа від 05.11.2019 року № 280/3535/19.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем передчасно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 60937655 з виконання виконавчого листа за № 280/3535/19, ураховуючи що боржником рішення суду виконано не було.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказане рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції до спірних правовідносин помилково застосовано формулу, за якою обчислюється пенсія по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначену пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок № 1210). На думку позивача, показник п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до ч. 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинен застосовуватися у формулах, передбачених ст. 27, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи слідує, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2019 у справі №280/3535/19, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та серед іншого зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на підставі ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням фактичної дати звернення позивача після 25.04.2019 із відповідним зверненням та приписів ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням раніше виплаченої суми.
На виконання указаного рішення, Запорізьким окружним адміністративним судом 05.11.2019 видано виконавчий лист, який пред'явлений позивачем до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Державним виконавцем ВПВК УДВС ГТУЮ у Запорізькій області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого листа. Боржнику (ГУ ПФУ в Запорізькій області) надано строк для виконання рішення суду 10 робочих днів.
Листом від 15.01.2020 за вих. № 0800-0802-8/114 боржник повідомив відповідача про виконання рішення суду у справі № 280/3535/19 у повному обсязі, проведено перерахунок пенсії стягувачу. У листі також містяться відомості щодо того, що згідно із проведеного перерахунку розмір пенсії позивача зменшився, у зв'язку з чим, пенсія виплачується у раніше встановленому розмірі. До листа долучено відповідні докази із ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії.
З метою додаткової перевірки виконання рішення боржником та отримання більш детальної інформації стосовно перерахунку, виконавцем направлено вимоги державного виконавця №3031-3-03.1 від 04.02.2020 та № 4072-7-03.1 від 10.03.2020.
Листами від 27.02.2020 за № 0800-0802-6/6372 та від 16.03.2020 за № 0800-0802-8/9958 боржником повторно повідомлено про виконання рішення суду, згідно виконавчого листа № 280/3535/19 від 05.11.2019, наведено детальний розрахунок пенсії та надано відповідні копії документів на підтвердження вчинених дій.
30.03.2020 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, яка і є предметом розгляду у вказаному спорі.
Вирішуючи спірні правовідносини та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що приймаючи оскаржену постанову про закінчення виконавчого провадження відповідач порушень вимог законодавства не допустив.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду та з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Виконання судового рішення є кінцевою стадією судового захисту.
Законом України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404), чинним на час виникнення правовідносин між сторонами, визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону №1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2, ч. 4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Порядок виконання рішень немайнового характеру передбачений розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження» та розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень.
За приписами статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
При цьому, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником та у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виконавче провадження підлягає закінченню відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404.
Як встановлено судом та слідує із матеріалів справи, підставою для прийняття оскарженої постанови відповідачем стали посилання останнього на приписи пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404 - фактичне виконання боржником рішення суду.
Такі висновки слідують виходячи із змісту самої постанови, відповідно до якої, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі 280/3535/19 пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача. Однак, згідно із проведеного перерахунку розмір пенсії суттєво зменшується, тому відповідно до п.4 Розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
При цьому, у листі від 27.02.2020 року № 0800-0802-6/6372 боржник повідомив, що пенсія позивача розраховувалася відповідно до пункту 9-1 Порядку № 1210. Цією нормою передбачено застосування для обчислення пенсії трьох складових: середнього показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014, 2015 та 2016 роки, середньомісячного коефіцієнта заробітної плати та розміру відшкодування фактичних збитків. При цьому, для обчислення середньомісячного коефіцієнта заробітної плати у розрахунок береться п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року та розмір середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу в цілому по Україні за рік, що передує відповідному року, тобто за попередній рік.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок № 1210, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Так, відповідач при обчисленні пенсії виходив з того, що для розрахунку середнього коефіцієнта заробітної плати враховується п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року та розмір середньої заробітної плати (доходу) за попередній рік.
Основний розмір пенсії позивача обчислено за формулою, визначеною пунктом 9-1 Порядку № 1210, з таких складових:
1) Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески (визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки)
2) Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, розрахований шляхом ділення п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, на розмір середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу в цілому по Україні за рік, що передує відповідному року;
3) Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Перерахунок пенсії позивача проведений за формулою, що передбачена п. 9-1 Порядку № 1210 і наведені вище положення Порядку не скасовані та є чинними.
Колегія суддів зазначає, що застосування формули, передбаченої Порядком № 1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується також зі змістом ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Тобто, за Законом 796-XII умови, порядок призначення пенсії по інвалідності визначаються актами Кабінету Міністрів України (ч. 3 ст. 54), і розмір пенсії може бути обчислений, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, Закон 796-XII та Закон № 2262 не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи № 520/12609/19.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи оскаржену постанову про закінчення виконавчого провадження відповідач порушень вимог законодавства не допустив, ураховуючи фактичне виконання боржником рішення суду.
З підстав викладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування, у межах доводів апеляційної скарги позивача, не вбачається.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року у справі № 280/2711/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко