Апеляційне провадження № 22-ц/824/10772/2020
18 листопада 2020 року м. Київ
Унікальний номер справи 759/7127/19
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Сидоренко А.Д.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області ухваленого 4 червня 2020 року в приміщенні суду під головуванням судді Дубас Т.В., -
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 9 вересня 2000 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21.06.2018 розірвано.
У період шлюбу сторони набули у спільну сумісну власність 29.12.2008 7/100 частини квартири спільного заселення площею 18,73 м2 по АДРЕСА_1 .
21.07.2017 сторони набули у власність квартиру АДРЕСА_2 та ним 28.07.2017 укладено кредитний договір на придбання вказаної квартири. Вказував, що самостійно сплатив всі платежі за кредитом та заборгованість за кредитом відсутня.
З огляду на викладене, просив припинити право спільної сумісної власності на вказане вище майно та визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/100 частин кімнати 6 квартири АДРЕСА_3 площею 18,73 м2; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_4 площею 35,93 м2.
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Свої вимоги, враховуючи заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду, обґрунтовувала тим, що за період шлюбу вона придбала з відповідачем Ноутбук «Леново» вартістю 5 000,00 грн. та принтер «Епсон» вартістю 1 700,00 грн.
З огляду на викладене, просила визнати за нею право власності на Ноутбук «Леново» вартістю 5000,00 грн та принтер «Епсон» вартістю 1700,00 грн. Стягнути з неї сумарну різницю вартості спільного майна (ноутбук і принтер) на користь ОСОБА_2 у розмірі 3350,00 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4.06.2020 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про поділ майна спільної сумісної власності в частині розподілу нерухомого майна спірної квартири за адресою АДРЕСА_5 залишено без розгляду.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, та вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд у своєму рішенні не зазначив що сторони відмовилися від розподілу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_4 площею 35,93 м2, що на її думку є порушенням норм процесуального права. Судом не здійснено розподіл судових витрат у зв'язку з її відмовою від частини позовних вимог.
Окрім цього, суд не взяв до уваги докази, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, а саме диску носія звукового запису фіксування судового засідання з якого вбачається, що ОСОБА_2 визнав факт того, що ноутбук перебуває у нього на роботі у користування і придбаний за час перебування у шлюбі.
Відзив на позовну заяву до суду апеляційної інстанції не надходив.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.09.2000 року виконавчим комітетом В.Хайчанської сільської ради Овруцького району Житомирської області, актовий запис № 5, було зареєстровано шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2018 року шлюб між сторонами розірвано.
Звертаючись до суду із позовними вимогами позивач ОСОБА_1 зазначала що під час шлюбу сторонами було набуто у спільну власність ноутбук «Леново» вартістю 5000,00 гривень і принтер «Еpsоn» вартістю 1700,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертаючись до суду із вимогами щодо поділу спільного майна подружжя, не надала належних, достовірних, допустимих письмових доказів що спірний ноутбук та принтер були набуті під час шлюбу.
Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені статтею 57 СК України, відповідно до пунктів 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Таким чином, вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (ч. 1, ч.2 ст. 89 ЦПК України).
За змістом ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 визнав наявність спільного майна та перебування ноутбука у нього на роботі не можуть бути безумовною підставою скасування рішення суду першої інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем не було надано гарантійних талонів, товарних чеків, касових ордерів або документів щодо доставки товару що підтвердили б факт набуття сторонами під час шлюбу відповідного майна та його вартість. А отже, встановити факт придбання майна у шлюбі, або набуття власності одним із подружжя за період існування шлюбу не вдається за можливе.
Окрім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що у нього на роботі знаходиться комп'ютер не Леново, а Асус. І вказаний комп'ютер робочий, і ніяким чином не відноситься до спільного майна подружжя.
Доводи щодо неповернення судового збору у зв'язку з залишення частини її позовних вимог без розгляду не ґрунтуються на нормах ЦПК, оскільки ухвала про залишення позовних вимог без розгляду не оскаржена ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, а тому підстав для її перегляду, при розгляді апеляційної скарги на рішення суду, в розрізі процесуального порушення щодо не вирішення повернення судового збору колегією суддів не вбачається.
Таким чином, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону .
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2020 року.
Суддя-доповідач
Судді: