Справа № 760/19543/20 Головуючий у 1 інстанції Букіна О.М.
Провадження № 33/824/4446/2020 Доповідач у 2 інстанції Семенцов Ю.В.
іменем України
12 листопада 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Семенцов Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 18.09.2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Туреччини, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн., а вилучену відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1322/10000/20 від 30 липня 2020 року іноземну валюту в сумі 8300,00 доларів США повернуто громадянину Туреччини ОСОБА_1 , -
Відповідно до протоколу № 1322/10000/20 про порушення митних правил від 30 липня 2020 року, 30.07.2020 року о 20 год. 10 хв. для проходження митного контролю в зону митного контролю залу «Відліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» поступив громадянин Турецької Республіки ОСОБА_1 , який мав намір виїхати з України до Туреччини авіарейсом № ТК 460 авіакомпанії «Турецькі Авіалінії».
Для проходження митного контролю громадянин ОСОБА_1 самостійно обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення.
На підставі положень п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України в якості використання однієї з форм митного контролю, співробітниками митниці було проведено усне опитування гр. ОСОБА_1 . На запитання співробітників митниці гр. ОСОБА_1 повідомив, що переміщує через митний кордон України приблизно 5000 доларів США. Після проведення опитування гр. ОСОБА_1 було запропоновано пред'явити всю готівку в службовому приміщенні митниці. Громадянином Туреччини було видано готівку в розмірі 20000 доларів США, що знаходились у рюкзаку. Готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів гр. ОСОБА_1 переміщувана готівка належить йому особисто. Готівка була перерахована в службовому приміщенні митниці в присутності гр. ОСОБА_1 .
З виявленої суми готівки ОСОБА_1 пропущено 11700 доларів США.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн., а вилучену іноземну валюту в сумі8300,00 доларів США повернуто громадянину Туреччини ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з постановою суду, представник Київської митниці Держмитслужби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду відносно ОСОБА_1 в повному обсязі та постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, застосувати стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. з конфіскацією товарів безпосередніх предметів порушення митних правил - грошових коштів у сумі 8 300 доларів США. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у справах про адміністративні правопорушення за ст. 471 МК України при вирішенні питання про конфіскацію, слід надавати перевагу загальному, «знеособленому» висновку ЄСПЛ, наведеному в п. 33 згаданого рішення (Ісмайлов проти Російської Федерації - А.З.) про те, що декларування запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства. Також, апелянт вказує на те, що санкція ст. 471 МК України як у частині основного, так і додаткового стягнення, виконує не лише каральну функцію щодо власне порушника, а і превентивну функцію як до самого правопорушника, так і до невизначеного кола інших осіб. На переконання представника митниці, звільнення громадянина-порушника від конфіскації безпосередніх предметів правопорушення можливе лише в тому випадку, якщо конфіскація буде для конкретного порушника (або іншої особи - власника грошей) «індивідуальним і надмірним тягарем». У кожному окремому випадку при розгляді конкретної справи про адміністративне правопорушення за ст. 471 МК слід приділяти максимальну увагу особі правопорушника, походженню й характеристиці безпосередніх предметів правопорушення, з'ясовувати певні факти, обставини й робити на їх підставі висновки. Крім того, апелянт вважає, що Солом'янський районний суд м. Києва в оскаржуваній постанові не встановлює рівень майнового становища порушника, не оцінює його щорічний прибуток, джерело доходів, рівень витрат, не зазначає факт наявності на утриманні громадянина ОСОБА_1 малолітніх дітей або інших утриманців, не бере до уваги те, що громадянин ОСОБА_1 не позбавлений можливості продовжувати отримувати певний прибуток в результаті систематичної трудової діяльності, що вказує на передчасність висновків суду про покладання «індивідуального надмірного тягара» на правопорушника в результаті конфіскації предметів правопорушення.
Заслухавши доповідача, пояснення представника Київської митниці Держмитслужби - Грабчака П.В., який підтримав апеляційну скаргу, адвоката Іскоростенського Д.А. - захисника ОСОБА_1 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України, ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з дотриманням закону.
Згідно ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього кодексу, а в частині, що не регулюється ним - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення повинно бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Представленими матеріалами справи встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України підтверджується протоколом про порушення митних правил, доповідною запискою, описом вилучених предметів, копією переліку купюр затриманої валюти, розрахунком еквіваленту.
Положеннями ст. 471 МК України визначено, що відповідальність настає за порушення встановленого МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
Об'єктивна сторона правопорушення, за ст. 471 МК України полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в зеленому коридорі, тобто в зоні спрощеного митного контролю.
Відповідно до п. 4, п. 5 ст. 366 Митного кодексу України громадянин самостійно обирає «зелений коридор» або «червоний коридор» для проходження митного контролю.
Обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території, та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Частиною 3 ст. 197 МК України та Постановою Правління Національного банку України №148 від 27 травня 2008 року, якою затверджено «Інструкцію про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» встановлено порядок переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню.
Так, розділом 2 «Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», затвердженої Постановою правління Національного банку України №148 від 27 травня 2008 року встановлено, що фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу, а готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 полягало у переміщенні через митний кордон України не задекларованих митному органу коштів в сумі 20000 доларів США, що підлягає обов'язковому декларуванню.
Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну в принципі не обмежена, обмежена лише сума, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, яка може бути ввезена без письмового декларування.
Об'єктивна сторона правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 , полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в «зеленому коридорі», тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.
Відповідальність за порушення митних правил настає для громадянина, який обрав форму проходження митного контролю "зелений коридор", - з моменту перетину останнім "білої лінії", що позначає закінчення зони спрощеного митного оформлення «зелений коридор».
Згідно зі ст. 471 МК України за дане правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації не задекларованої валюти.
Разом з тим, при вирішенні питання про конфіскацію певного предмета правопорушення мають значення, зокрема: характеристика безпосереднього предмету правопорушення чи загалом можливе його законне переміщення через митний кордон України, у тому числі чи підлягають сплаті митні платежі, інші податки, у зв'язку з переміщенням предмета правопорушення через митний кордон; джерело походження безпосереднього предмета правопорушення; причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю; мета переміщення порушником предмета через митний кордон України; наявність завданої державі шкоди; вартість безпосереднього предмета правопорушення; майновий стан порушника.
Крім того, санкцією ст. 471 МК України передбачено основне адміністративне стягнення - штраф та додаткове стягнення - конфіскація товарів заборонених або обмежених законодавством України. Законодавством України не заборонено та не обмежено переміщення грошових коштів у будь-якому розмірі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції на те, що обтяжуючих відповідальність особи обставин, не встановлено. Також в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про незаконність походження вказаних коштів, а навпаки є відомості, які свідчать про легальне походження такої валюти.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи характер скоєного, виходячи із ч. 3 ст. 462 МК України, матеріалів справи, встановлені судом обставини, зазначені норми закону, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн. Підстав для застосування конфіскації вилученої валюти у суду немає, яке вказане в санкції ст. 471 МК України.
Таке стягнення є достатнім для виправлення та належної поведінки ОСОБА_1 .
Таким чином, апеляційні вимоги представника Київської митниці Держмитслужби, є безпідставними та необґрунтованими.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку наявним у справі доказам і обґрунтовано дійшов висновку про визнання ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, із накладенням адміністративного стягнення в межах санкції статті та без застосування додаткового стягнення у виді конфіскації товарів, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги представника Київської митниці Держмитслужби відсутні.
Керуючись ст. 529 МК України, ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн., а вилучену відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1322/10000/20 від 30 липня 2020 року іноземну валюту в сумі 8300,00 доларів США, повернуто громадянину Туреччини ОСОБА_1 , - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Ю.В.Семенцов