Спра Справа № 752/18539/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3559/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
12 листопада 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
потерпілого - ОСОБА_12 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисників обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , на вирок Голосіївського районного суду м.Києва від 28 серпня 2020 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ірпінь Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,-
визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. З ст. 189, ч. 2 ст. 187 КК України та призначено йому покарання:
за ч. 2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки,
за ч. 3 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією всього майна,
за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років і конфіскацією всього майна.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шапанівка Крижопільського р-ну Вінницької обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,-
визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 187 КК України та призначено йому покарання:
за ч. 2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, за ч. 3 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією всього майна,
за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна.
Стягнуто солідарно з обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_12 22 616 (двадцять дві тисячі шістсот шістнадцять) гривень на відшкодування матеріальних збитків та 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.
Судом вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку суду, 13.06.2018 року приблизно о 19 год. 20 хв. ОСОБА_7 за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_8 і двома невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, з метою незаконного викрадення ОСОБА_12 та позбавлення його волі з корисливих мотивів, на автомобілі «Daimler-Benz316 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибули слідом за ОСОБА_12 на автомобільну стоянку ТЦ «Епіцентр», що розташована за адресою: м. Київ, вул.Кільцева дорога, 1-Б.
Реалізуючи свій спільний злочинний намір, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та дві невстановлені досудовим розслідуванням особи, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, дочекавшись поки ОСОБА_12 вийде з приміщення ТЦ «Епіцентр», застосувавши фізичну силу, заштовхали останнього до салону вказаного вище автомобіля та, насильно утримуючи, при цьому застосовуючи до останнього насилля, яке виразилося в нанесені ряду ударів кулаками і ногами в різні частини тіла, чим заподіяли потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки та гематом обох стегон, відвезли потерпілого до лісосмуги, що розташована поблизу с. Данилівка Васильківського району Київської області, де утримували приблизно до 21 год. ЗО хв. 13.06.2018 року.
Крім того, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та двома невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, 13.06.2018 року приблизно о 19 год. 20 хв. під час незаконного утримання потерпілого ОСОБА_12 в салоні автомобіля «Daimler-Benz316 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , узгоджено застосовуючи до потерпілого фізичне насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, а саме зв'язали руки та почали наносити удари кулаками та ногами в різні частини тіла потерпілого ОСОБА_14 , чим заподіяли останньому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, діючи узгоджено, коли потерпілий лежав обличчям до низу, руки його були зв'язані і він не міг чинити опір, в результаті раптово виниклого спільного умислу, безперешкодно заволодіти майном ОСОБА_12 , а саме витягнули з його лівої кишені грошові кошти у розмірі 15000 грн. 00 коп., якими в подальшому розпорядилися на власний розсуд, чим завдали матеріальної шкоди потерпілому на суму 15000 грн. 00 коп.
Крім того, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та двома невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, без розподілу ролей 13.06.2018 року приблизно о 21 год. 30 хв. під час вчинення кримінального правопорушення, а саме незаконного утримання та застосування фізичного насильства до потерпілого ОСОБА_12 в лісосмузі, що розташована поблизу с. Данилівка, Васильківського району Київської обл., почали телефонувати рідним та знайомим останнього з метою незаконного отримання грошових коштів, шляхом вимагання. Так, останні спершу зателефонували сину потерпілого ОСОБА_15 , вимагаючи у останнього за не заподіяння життю та здоров'ю потерпілому шкоди, яке виразилося у погрозі відрізання пальців та надсилання їх близьким та родичам, грошові кошти у розмірі 20000 доларів США. Потім зателефонували дружині потерпілого ОСОБА_16 та знайомому ОСОБА_17 з аналогічними вимогами. Після того як останні пообіцяли, що знайдуть грошові кошти та обумовили час і дату передачі грошових коштів у розмірі 20000 доларів США, ОСОБА_12 відпустили, але отримати неправомірні кошти ОСОБА_7 з ОСОБА_8 та двома невстановленими особами, матеріали відносно, яких виділені в окреме кримінальне провадження, не змогли так як на наступний день були затриманні працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст.146 КК України, а саме незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинені з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, ч. 2 ст. 187 КК України, а саме розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, ч. З ст. 189 КК України,a саме вимагання y великих розмірах, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 146 КК України, а саме незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинені з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, ч. 2 ст. 187 КК України, а саме розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, ч. З ст. 189 КК України, а саме вимагання у великих розмірах, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просить вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд по справі в суді першої інстанції, змінити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на будь-який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтуванні вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що під час судового розгляду обвинувачені неодноразово просили провести перевірку на предмет законності їх затримання та застосування щодо них фізичного і психічного насилля, однак суд проігнорував подане клопотання та належним чином не встановив справжні обставини, на які посилались обвинувачені, вказує на необґрунтованість показань потерпілого в частині того, що його поклали на підлогу в автомобілі, оскільки зазначений транспортний засіб обладнаний для перевезення мотоциклів, і його салон всередині не розрахований для того, щоб дорослий чоловік зростом вище 180 см, яким є потерпілий, зміг лягти на підлогу, звертає увагу, що пояснення потерпілого про нанесення йому тілесних ушкоджень не стосуються обвинувачених, так як він в своїх виступах прямо не вказував на те, що саме ОСОБА_8 чи ОСОБА_7 наносили йому удари, вважає також, що протокол впізнання від 15.06.2018 року, не може бути покладений в основу вироку.
Звертає увагу, що в судовому засіданні було допитано свідків сторони обвинувачення, зокрема ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , однак судом першої інстанції необґрунтовано було взято до уваги їх покази, оскільки не перевірено їх зміст іншими доказами.
Зазначає також, що з метою виявлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, завданих потерпілому, сторона обвинувачення в незаконний спосіб здійснила вилучення медичної документації потерпілого, тому висновок судово-медичного експерта від 20 липня 2018 року №1201/Е, який було зроблено на підставі цієї медичної документації, не може визнаватись належним і допустимим доказом по справі.
Вказує, що судом першої інстанції необґрунтовано не прийнято до уваги показання свідків сторони захисту, які надавались під час судових засідань, зокрема свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , котрі підтверджують алібі обвинувачених.
Вважає, що відеозапис з камер відеоспостереження ТЦ «Епіцентр» на Кільцевій, слід було визнати недопустимим доказом, оскільки з його неможливо ідентифікувати осіб, які на ньому знаходяться, у зв'язку з чим потрібно було призначити експертне дослідження.
Також, апелянт звертає увагу, що 27.08.2018 року судом було надано обвинуваченим право звернутись до суду із останнім словом, разом з тим, суд не надав можливості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належним чином підготуватись та висловитись на стадії останнього слова в тій формі, в якій просили обвинувачені.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 в апеляційній скарзі просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження, так як не були встановлені достатні докази для доведення їх винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати, звільнити обвинувачених з-під варти, міру запобіжного заходу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на період розгляду справи, до моменту відкриття апеляційного провадження змінити з тривання під вартою на інший запобіжний захід, що не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтуванні вказує, що судом першої інстанції у вирок фактично перенесено зміст обвинувального акту, в якому взагалі відсутнє обґрунтування об'єктивної та суб'єктивної сторони, як основних ознак складу злочину, та як наслідок, при формулюванні обвинувачення судом першої інстанції допущено аналогічних недоліків та неповно викладено обставини вчинення кримінальних правопорушень, що інкримінуються ОСОБА_24 та ОСОБА_8 , необгрунтованою залишилася позиція щодо кількості осіб, які вчинили кримінальні правопорушення в рамках даного кримінального провадження, стороною обвинувачення не надано належних доказів, які б підтверджували час вчинення злочину, вважає, що вказаний в обвинувачені час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України є невірним та не відповідає фактичним обставинам справи.
Судом першої інстанції не з'ясовано які саме дії вчиняв ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , яке саме діяння (дія чи бездіяльність) ОСОБА_7 , ОСОБА_8 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, що настали в результаті вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень, також, не встановлено, хто саме з обвинувачених телефонував родичам та знайомив потерпілого та вимагав грошові кошти, не встановлено знаряддя вчинення злочину, а самі лише покази потерпілого та свідків, які різняться в часі отримання дзвінків, змісту вимог та погроз, і суми грошових коштів, не можуть бути покладені в основу обвинувачення та не підтверджують факт вимагання взагалі.
Звертає увагу, що у вироку нерозкритою та не доведеною залишилась суб'єктивна сторона, так як відсутні будь-які доведені докази про вину, наявність корисливих мотивів, прямого умислу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вчинення кримінальних правопорушень, не доведено наявність у обвинувачених умислу заволодіти майном потерпілого чи його родичів, умислу на вимагання з метою незаконного збагачення, судом не враховано непослідовність, неточності та розбіжності в показах потерпілого та свідків, неспівпадіння показань потерпілого з доказами наданими стороною обвинувачення.
Зазначає, що суд першої інстанції в основу обвинувального вироку поклав покази свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , які є родичами потерпілого, свідка ОСОБА_18 , яка працює на підприємстві, власником якого є потерпілий та перебуває в його підпорядкуванні, не зважаючи на те, що покази даних свідків мають суттєві розбіжності, натомість, суд не взяв до уваги покази свідків сторони захисту, мотивуючи тим, що ОСОБА_25 та ОСОБА_26 є близькими родичами обвинувачених, а свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_27 знаходяться в дружніх стосунках з обвинуваченими, однак покази свідка ОСОБА_28 судом покладено в основу обвинувального вироку, не дивлячись на те, що останній також перебуває в дружніх стосунках з обвинуваченими, що свідчить про упереджене ставлення до обвинувачених та вибірковість, однобічність під час судового розгляду, що істотно впливає на обґрунтованість та всебічність судового рішення.
Вказує також на недопустимість висновку експерта №1201/Е та необгрунтоване покладення його в основу вироку.
Звертає увагу, що суд першої інстанції, в порушення вимог закону, не дослідив факти порушення вимог кримінального процесуального законодавства під час проведення процесуальних дій - пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, які на думку захисту є недопустимим засобом доказування.
Судом першої інстанції не покладено в основу вироку та не враховано показання, які надавали свідки сторони захисту ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_26 , ОСОБА_31 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_32 , та суд дійшов хибного висновку про те, що останні не спростовують доведеності вини обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , однак свідки вказують на обставини, що свідчать про перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на час вчинення кримінальних правопорушень в іншому місці, що безпосередньо доводить їх непричетність до інкримінованих їм злочинів.
Крім того, апелянт відмічає, що в ході судового розгляду судом першої інстанції було необгрунтовано відмовлено стороні захисту в задоволенні ряду клопотань про додаткові допити свідка ОСОБА_15 , ОСОБА_33 , про одночасний допит свідка ОСОБА_33 та обвинувачених, свідка ОСОБА_34 .
Звертає увагу, що показання, які обвинувачені надали суду після повернення для з'ясування нововиявлених обставин, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку та не повинні бути враховані, так як вони не були перевірені під час судового розгляду, не підтверджені жодним належним доказом та свідчать лише про те, що обвинувачені себе обмовили, перебуваючи в стані сильного психологічного стресу.
Вважає, що в ході судового розгляду було допущено істотне порушення прав обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , оскільки під час судового засідання 27.08.2020 року, після виступу всіх учасників в дебатах, суддя запропонувала виступити обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з останнім словом, однак, останні вказали, що просять оголосити перерву та надати їм час для підготовки до останнього слова, однак судом було відмовлено обвинуваченим в задоволені клопотання та з власної ініціативи оголошено, що обвинувачені відмовилися від останнього слова.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_11 в апеляційній скарзі просить вирок скасувати та справу направити на новий судовий розгляд у суд першої інстанції у новому складі суду, у зв'язку з суттєвим порушенням процесуального Закону, які неможливо усунути в суді апеляційної інстанції, з моменту відкриття апеляційного провадження змінити міру запобіжного заходу обвинуваченим з тривання під вартою на інший запобіжний захід, що не пов'язаний з арештом.
В обґрунтуванні вважає висновок судово-медичної експертизи про встановлення тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому неналежним та недопустимим доказом, так він зроблений на підставі суперечливих документів.
Звертає увагу, що суд першої інстанції, в порушення вимог закону, не дослідив факти порушення вимог кримінального процесуального законодавства під час проведення процесуальних дій - пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, які на думку захисту є недопустимим засобом доказування.
Судом першої інстанції не покладено в основу вироку та не враховано показання, які надавали свідки сторони захисту ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_26 , ОСОБА_31 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_32 , та суд дійшов хибного висновку про те, що останні не спростовують доведеності вини обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , однак свідки вказують на обставини, що свідчать про перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на час вчинення кримінальних правопорушень в іншому місці, що безпосередньо доводить їх непричетність до інкримінованих їм злочинів.
Зазначає, що судом залишено поза увагою той факт, що з показів свідка ОСОБА_35 підтверджується факт доступу до автомобіля «Daimler-Benz 316 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , як найменше 70 осіб, тобто ним могли користуватися велика кількість осіб.
Крім того, апелянт відмічає, що в ході судового розгляду судом першої інстанції було необгрунтовано відмовлено стороні захисту в задоволенні ряду клопотань про додаткові допити свідка ОСОБА_15 , ОСОБА_33 , про одночасний допит свідка ОСОБА_33 та обвинувачених, свідка ОСОБА_34 .
Звертає увагу, що показання, які обвинувачені надали суду після повернення для з'ясування нововиявлених обставин, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку та не повинні бути враховані, так як вони не були перевірені під час судового розгляду, не підтверджені жодним належним доказом та свідчать лише про те, що обвинувачені себе обмовили, перебуваючи в стані сильного психологічного стресу.
Вважає, що в ході судового розгляду було допущено істотне порушення прав обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , оскільки під час судового засідання 27.08.2020 року, після виступу всіх учасників в дебатах, суддя запропонувала виступити обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з останнім словом, однак, останні вказали, що просять оголосити перерву та надати їм час для підготовки до останнього слова, однак судом було відмовлено обвинуваченим в задоволені клопотання та з власної ініціативи оголошено, що обвинувачені відмовилися від останнього слова.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження щодо нього та ОСОБА_7 , на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, звільнити обвинувачених з-під варти.
В обґрунтуванні вказує, що судом першої інстанції не розкрито об'єктивної сторони вчинених злочинів, всі докази сторони обвинувачення щодо причетності до злочину обвинувачених не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, вони містять грубі порушення вимог кримінального процесуального закону та є недопустимими.
Звертає увагу, що він не вчиняв кримінальні правопорушення та до їх вчинення немає ніякого відношення, показання, що ним були надані під час останніх засідань не відповідають дійсності, оскільки він їх надавав в стані сильного душевного хвилювання.
Зазначає про порушення права на захист судом першої інстанції, оскільки йому не було надано часу для підготовки та виступу з останнім словом, також судом необґрунтовано обвинуваченим було змінено запобіжний захід на тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та їх захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які підтримали апеляційні скарги; прокурора, потерпілого та його представника, котрі просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається із матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у незаконному позбавлення волі та викраденні людини, вчинені з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та вимаганні у великих розмірах, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, ґрунтується на зібраних у справі доказах, які всебічно, повно та об'єктивно перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну юридичну оцінку.
Судом першої інстанції, відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження, дії обвинувачених правильно кваліфіковані за ч. 2 ст.146 КК України, ч. 2 ст. 187 КК України та ч. 3 ст. 189 КК України, а тому доводи апеляційних скарг обвинувачених та їх захисників про те, що в діях обвинуваченихвідсутній склад кримінального правопорушення - безпідставні та спростовуються наявними в матеріалах справи та дослідженими під час судового розгляду доказами, зокрема:
- показаннями потерпілого ОСОБА_12 відповідно до яких, 13.06.2018 року приблизно о 18 год. 30 хв., він виїхав на автомобілі Ланос до магазину «Епіцентр» на Кільцевій дорозі в м.Києві. На парковці поставив авто та пішов у магазин. Приблизно о 18 год. 45 хв. телефонував дружині та сину, хотів їх забрати після покупок. При собі він мав 15000 грн., які взяв вдома, що може підтвердити його дружина, для купівлі плитки. Коли повертався до автомобіля, побачив, що біля його авто стоїть білий мікроавтобус Мерседес, він стояв не рівно, затискаючи його авто та дверцята машини. За кермом сидів чоловік, на сьогодні він впізнає, що це був ОСОБА_36 . Коли він вставив ключ у дверний замок, ОСОБА_37 обійшов автобус з переду, почав заламувати йому руку, у мікроавтобусі відчинились з боку двері. ОСОБА_38 підійшов до нього ззаду та вони разом з ОСОБА_39 скрутили його, третій чоловік був в мікроавтобусі і вони разом запхнули його всередину вперед головою та поклали на підлогу. За кермом був ще один чоловік, ОСОБА_37 спочатку сів на переднє пасажирське сидіння, потім пересів в салон, а ОСОБА_40 і ще один чоловік зразу були з ним в салоні, сиділи зверху на ньому. В автобусі йому наносили тілесні ушкодження, він намагався чинити опір, але чоловіки казали, що буде гірше. Коли лежав, у нього забрали телефон, документи, гроші 15000 грн. та картки. Хто саме і що витягав, він не бачив, але його телефон був у Лихошви С. Потім йому зв'язали ноги та руки назад, потім ноги розв'язали. Поки рухались йому наносили постійно удари. На питання за що, сказали йому згадувати кому і що він винен, поки їдемо. Їхали приблизно 20 хв., чув як вони комусь телефонували та питали, куди саме їм їхати. Коли прибули на перше місце, його вивели на вулицю, били по ногам, вимагали, щоб повернув гроші, казали згадувати, кому винен і як буде віддавати. До нього частіше говорили саме ОСОБА_37 та ОСОБА_41 . Потім вони знову говорили з кимось по телефону, сказали, що не туди приїхали, його знову погрузили в мікроавтобус і поїхали далі. Проїхавши приблизно 20 хв., знову зупинились, його вивели, був ліс, приєднались ще двоє осіб, які приїхали на іншому авто, вони всі знову його били приблизно 20-30 хв. по ногам, в тому числі дерев'яною битою, вимагали, що він віддав борг. Оскільки грошей в нього не було, згадав, що може попросити допомоги у брата своєї дружини, попросив дати йому телефон. Подзвонивши брату, просив йому допомогти віддати його борг, що складає 19500 доларів США, крім того, вони вимагали за їх роботу заплатити 10000 доларів США. Нападники теж з ним говорили, казали, що є тиждень, щоб знайти гроші. Родич погодився допомогти. В цей же час він говорив з сином, але хто йому дзвонив, не пам'ятає. Потім вони сказали набрати ОСОБА_42 , якому він був винен ці гроші згідно рішення судів та повинен їх сплатити. Він йому пообіцяв заплатити борг, аби вони його тільки відпустили. Тоді він віддав слухавку нападникам і вони ще самі з ОСОБА_43 поговорили. Потім вони посадили його знов в мікроавтобус, дали телефон, щоб подзвонив дружині і сказав, щоб забрала його біля Плесецької лісопосадки. Перед цим вони самі говорили з його дружиною, також вимагали гроші, погрожували. Коли вони його висадили, він сів, оскільки дуже погано себе почував, тоді нападники підвезли його до с. Данилівка та висадили, віддавши йому документи і картки, а гроші - ні. Він підійшов до охоронця кооперативу та чекав дружину. Приблизно о 21-21.30 хв. приїхала поліція, швидка, яку напевно викликав охоронець, потім приїхала на таксі його дружина, його відвезли в лікарню у м.Васильків, приблизно опівночі. Там його обстежували, робили узі, рентген, певний час був у реанімації. В подальшому у присутності понятих йому показували фото, серед яких він впізнав обох обвинувачених, на скільки пригадує, це було 15.06., потім його ще тричі допитували і в лікарні, і в поліції в м. Києві.Прізвище впізнаних ним осіб йому повідомив слідчий, на сьогодні як і в момент впізнання він переконаний, що це саме присутні в залі обвинувачені ОСОБА_40 та ОСОБА_37 , він їх добре роздивився і запам'ятав. Тоді вони були одягнуті, на скільки пам'ятає, ОСОБА_40 у шорти та футболку, ОСОБА_37 - у спортивному костюмі, інші двоє - здається також були в спортивних костюмах. Всі чотири особи одягали на себе чорні маски, коли виходили з авто, але в машині вони їх знімали. Також вони одягали йому на голову чорний пакет, коли виводили з машини. Після лікарні місцевої, він ліг у військовий госпіталь в м. Києві. В нього були зламані ребра, побиті ноги, багато гематом на ногах та обличчі. Били його довго, всі четверо, хто і скільки наніс ударів, сказати не може, крім того, били битою. З приводу взаємовідносин з ОСОБА_43 повідомив, що між ними склалися цивільно-правові відносини, було багато судових проваджень, згідно кінцевого рішення суду він повинен йому заплатити 500 000 грн., що складало 19 500 доларів США. Він вважає, що він йому не винен, але борг планує повернути, бо є рішення суду, проте грошей таких у нього немає. Вважає, що останній неодноразово вчиняв відносно нього та його сім'ї, їх майна, неправомірні дії, але вироків суду не має. Так, в 2018 році його побили біля роботи, спалили автомобіль сина, підпалили кафе, яке в оренді у його дружини. Про всі ці факти вносити відомості до ЄРДР, але справи до суду не направлялись. Крім того, потерпілий вказав, що ще одного нападника він впізнав і триває відносно нього слідство, четверту особу не знайшли. Він переконаний щодо участі та причетності ОСОБА_7 і ОСОБА_44 у його викраденні, побитті, вимаганні та заволодіння його грошима. Раніше він вказаних осіб не знав, будь-яких причин оговорювати їх у нього немає.
- показаннями свідка ОСОБА_16 , з яких вбачається, що 13.06.2018 року, вона передала своєму чоловіку ОСОБА_12 гроші в сумі 15 000 грн., оскільки він мав купити плитку і вони роз'їхались по роботам. Приблизно о 17 год. чоловік зателефонував їй та запитав чи не бажає вона з ним поїхати в магазин «Епіцентр», проте вона відмовилась. В подальшому, значно пізніше, вже на вулиці темніло, з номеру мобільного чоловіка зателефонував невідомий чоловік, запитав чи вона дружина ОСОБА_12 та сказав, що якщо хоче побачити його живим, то згадуйте кому він винен гроші та робіть висновки, інакше надішлють відрізані пальці поштою. Після цього вона зателефонувала сину, вони зустрілися на ВДНГ, потім він поїхав до «Епіцентру», оскільки сказали, що машина чоловіка лишилась там. Потім їй знову подзвонили і сказали їхати за чоловіком, вона взяла таксі та поїхала, куди їхати їй говорив її чоловік по телефону. Коли під'їхала на місце, було біля 22 год., там вже була швидка допомога, яка надавала допомогу на місці приблизно 20 хв., потім приблизно 30 хв. їхали до лікарні. З чоловіком вона поїхала до лікарні, він спочатку лежав в реанімації. В цій лікарні вони були два дні - 14-15.06.2018 року. Потім чоловіка перевезли у госпіталь. У чоловіка були сильно побиті ноги, скаржився на біль в боку. Їй відомо про борг чоловіка ОСОБА_45 , інших боргів у чоловіка немає. ОСОБА_46 їм неодноразово погрожував. Крім того, мали випадки підпалу її кафе, автомобіля.
- показаннями свідка ОСОБА_15 , відповідно до яких, він 13.06.2018 року був на роботі, приблизно о 19-19.20 год. йому зателефонував його батько ОСОБА_12 та запропонував забрати з роботи, на що він погодився. Батько був у ОСОБА_47 . Домовились зустрітися о 20 год. на ВДНГ. Коли він приїхав на місце, почав телефонувати батьку, але той не брав слухавку, так тривало приблизно 30-40 хв. Телефон був то виключений, то був відсутній зв'язок, то абонент розмовляв. Приблизно о 20 год. 40 хв. з номеру телефону його батька подзвонив невідомий чоловік, на задньому фоні він чув стогін. Чоловік запитав, чи знає він, що батько винен 20 000 доларів США, якщо хочеш, щоб він залишився живим, віддай гроші, інакше пришлють поштою відрізані пальці батька. Крім того, сказали ще віддати 10000 доларів США за їх роботу. Після цього він зателефонував мамі та в поліцію і повідомив про викрадення його батька. Приблизно о 21 год. він додзвонився до батька, голос в того був слабий, і сказав йому приїдьте і заберіть мене. В той вечір він говорив зі своїм дядьком ОСОБА_48 , який також сказав, що йому телефонували та вимагали гроші. Він з поліцією поїхав до ОСОБА_49 , де знайшли батькову машину, ключі знаходились у замку дверцят. Огляд проводили приблизно о 22 год. В цей же час він вже знав, що батько знаходиться у лікарні. В лікарню він приїздив 15.06.2018 року до батька, з ним в той день проводили впізнання, він з палати виходив, в палаті була поліція і поняті. Батько був дуже побитий, ноги були майже чорного кольору від синців, руки побиті, пальці порізані. Свідок також підтвердив факт наявності інших кримінальних проваджень, де їх сім'я є потерпілою, по факту підпалу його авто.
- показаннями свідка ОСОБА_17 , з яких вбачається, що 13.06.2018 року ввечері між 18-19 год. він знаходився у м. Кривий Ріг, до нього зателефонував ОСОБА_12 - це чоловік його сестри, по інтонації голосу, зрозумів, що щось трапилось. Він сказав йому, що сьогодні потрібні 20000 доларів США, на його питання що трапилось, де ти, він відповів, що він ( ОСОБА_17 ) все розуміє і знає. Він, знаючи про попередні події, коли підпалювали кафе, авто, напади на ОСОБА_50 , знову запитав де ти, що з тобою, на що потерпілий важко дихав і сказав з тобою зараз поговорять. Невідомий чоловік у телефон сказав йому, що він все знає і сьогодні мають віддати 20 000 доларів США. Він сказав, що сьогодні це неможливо, потрібен час, невідомий, в свою чергу, пригрозив проколоти ОСОБА_51 легені, відрізати пальці. Він намагався заспокоїти невідомого чоловіка та сказав, що знайде гроші, але треба час, на що невідомий повідомив, що час є до середини наступного тижня. Крім того, невідомий сказав, щоб до поліції не звертались, інакше буде гірше. Після цього зв'язок перервався. Потім він намагався дзвонити ОСОБА_51 , але декілька годин зв'язку не було. Він дзвонив племіннику, сестрі, питав що трапилось, та повідомив про розмову. Пізніше на його черговий дзвінок ОСОБА_52 відповів і сказав місце свого перебування, також повідомив, що йому дуже погано, просив його забрати. Йому також відомо що потім ОСОБА_50 відвезли до лікарні. Йому було відомо про ситуацію між ОСОБА_53 та ОСОБА_54 і про цей спірний борг. ОСОБА_50 раніше вже били за цей борг. Про інші борги, йому нічого невідомо.
- показаннями свідка ОСОБА_18 з яких вбачається, що 13.06.2018 року вона бачила ОСОБА_12 на роботі, оскільки вони спільно працювали, та також підтвердила факт наявності у нього того дня 15 000 грн., які він повинен був витратити на плитку у будівельному магазині. Ввечері вона з ним говорила по телефону приблизно о 18 год., радились з приводу різновиду плитки, але так і не визначились, вирішили, що він візьме акти на плитку з собою, порадяться з робітниками і коли визначаться, то придбають та оплатять безготівково.
- показаннями свідка ОСОБА_28 , відповідно до яких, він працює на ТОВ «Біак», автомобіль «Мерсекас Daimler-Benz 316 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 належить йому на праві власності, але використовується в роботі товариства. Зазвичай автомобіль знаходиться на території СТК Сон, за адресою: Буча, вул.Промислова, 3, територія огороджена. Авто беруть за потреби робітники, вказаний факт ніде не фіксується, взяти його можуть і в день і в ночі. Охоронець ідентифікує людей по обличчю, які виїжджають на авто. Техпаспорт та ключі знаходяться в авто. ОСОБА_37 та ОСОБА_40 також мали доступ до даного авто і мали право ним керувати. 13.06.2018 року дане авто також було на вказаній вище території, їздило на об'єкти будівництва, по місту. Чи брали автомобіль в той день обвинувачені, він не знає. ОСОБА_40 користується авто як працівник фірми, а ОСОБА_37 - як його давній друг.13.06.2018 року ОСОБА_40 був на роботі, коли саме він його бачив, не пам'ятає, робочий день у них закінчується о 17-18 год. ОСОБА_55 того дня він не бачив. Про те, що автомобіль затримали він дізнався, коли 15.06. не побачив на роботі ОСОБА_7 . Його родичі повідомили, що його затримали. Про затримання автомобіля, який належить йому, поліція його не повідомляла. Про те, що автомобіль на штраф майданчику дізнався від слідчих, писав заяву про його повернення. Авто повернули приблизно через місяць, в салоні були пошкоджені меблі, слідів крові не було. Державний номерний знак на автомобілі лишився лише один. Вказане авто було вантажним, але його переобладнали для пасажирів. Є місця для водія та двох пасажирів - це один відсік, в салоні - другий відсік, обладнані два спальні місця, є тумби, шафки, розкладний стіл зліва за водієм, сидіти можна на тумбах, але зверху шафки, тому сидіти важко, стіл трансформується в ліжко, і третій відсік - вантажний. Дверцята з боку у другий відсік зсувні, а у вантажному відділенні відкриваються в різні боки. Переміститися з другого відсіку у третій через салон неможливо, стоїть перегородка.
- даними протоколу огляду місця події від 13.06.2018 року з фото таблицею (т. 2 а.с. 6-10), згідно якого на парковці за адресою: м. Київ, вул. Велика Кільцева 1б виявлено автомобіль Део Ланос, в передніх лівих дверцятах якого вставлені ключі, як встановлено судом першої інстанції, вказане авто належить потерпілому і підтверджує його показання в частині обставин його викрадення та незаконного позбавлення волі 13.06.2018 року.
- даними протоколу прийняття заяви про вчинення злочину від 14.06.2018 року від потерпілого ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 11-13).
- даними медичної довідки від 3.06.2018 року (т. 2 а.с. 15), даними виписних епікризів № 15490 (т. 2 а.с. 23, 24), даними висновку судово-медичної експертизи №1201/Е (т. 2 а.с. 16-22), згідно яких у ОСОБА_12 на момент звернення за медичною допомогою 13.06.2018 року о 22 год. 40 хв. мали місце закрита травма грудної клітки - перелом 6,7 ребер справа, підшкірна емфізема, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, та підшкірні обширні гематоми обличчя, поперекової ділянки справа, правого та лівого стегна, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але менш ніж 21 добу. Характер та морфологія виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворились внаслідок п'яти травматичних дій тупими предметами, характерні властивості яких в ушкодженнях не відобразились, за давністю можуть відповідати терміну травми. Можливість їх утворення при падінні потерпілого з вертикального чи близького до вертикального положення тіла на поверхню виключається.
- даними протоколів впізнання від 15.06.2018 року (т. 2 а.с. 49-56), згідно яких потерпілий ОСОБА_12 впізнав на пред'явлених йому фотокартках обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_55 як осіб, які 13.08.2018 року о 19 год. 50 хв. за адресою м. Київ, вул. Кільцева дорога 1б із застосуванням сили посадили його до автомобіля. Ще одну особу, яка була затримана з обвинуваченими, він не впізнав і його відпустили. В подальшому він впізнав і ще одного чоловіка, провадження відносно якого розслідується.
- протоколом огляду компакт-диску та перегляд відеозапису та речовий доказ - диск (т. 2 а.с. 58-61), який був безпосередньо досліджений судом. Згідно даних вказаних доказів чітко вбачається як відбулось незаконне позбавлення волі та викрадення потерпілого ОСОБА_12 13.08.2018 року о 19 год. 50 хв. на парковці Епіцентр в м. Києві по вул. Кільцева дорога 1б.
Щодо посилань апеляційних скарг про неправдивість та недопустимість показань потерпілого, то на переконання суду, його показання є послідовними та узгоджуються з іншим зібраними стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими судом першої інстанції доказами, колегія суддів вважає, що стороною захисту не наведено обґрунтованих та вмотивованих підстав, які б дозволяли суду визнати такі показання неправдивими чи недопустимими, показання потерпілого узгоджуються і з показаннями, наданими обвинуваченими, зокрема, щодо обставин його викрадення, місця, куди його відвезли вперше, та місця, де його висадили, щодо одягу обох обвинувачених в момент їх першої зустрічі, обвинувачені в суді першої інстанції підтвердили, що потерпілого не знали, про те, що він винен гроші саме їм, останній також не знав, оскільки боргові стосунки має із третьою особою.
Вказівки сторони захисту на суперечливі дані у висновку експерта та відповідно суперечливість висновку експерта, зокрема, в частині наявності у потерпілого перелому ребер суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними та надуманими, оскільки допущена у висновку експерта в т. 2 на а.с. 22 неточність щодо різновиду переламаних ребер при описанні медичної карти №15490/256 є опискою, що підтверджується долученою до справи копією виписного епікризу до даної карти, крім того, наявність вказаних у висновку експерта переломів 6-7 ребер з права підтверджується іншими проаналізованими медичними документами, а також проаналізованою експертом рентгенографією органів грудної порожнини потерпілого ОСОБА_14 , посилання захисту на не відкриття їм медичної документації, покладеної в основу експертизи, як на ще одну підставу для визнання вказаного доказу недопустимим також є надуманою, оскільки сторона захисту не надала суду доказів того, що таке їх право було обмежено під час досудового розслідування, крім того, сторона захисту не використала своє право на ознайомлення з такими документами і під час судового розгляду.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку дані протоколів впізнання від 15.06.2018 року (т. 2 а.с. 49-56), згідно яких потерпілий ОСОБА_12 впізнав на пред'явлених йому фотокартках обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_55 як осіб, які 13.08.2018 року о 19 год. 50 хв. за адресою м. Київ, вул. Кільцева дорога 1б із застосуванням сили посадили його до автомобіля, оскільки потерпілий в суді першої інстанції підтвердив факт проведення вказаних слідчих дій за його участі, вказавши, що перед впізнанням його допитували, все це відбувалось у лікарні в м. Васильків. Також потерпілий вказав, що як під час проведення вказаних слідчих дій, так і в суді першої інстанції, що саме ОСОБА_40 та ОСОБА_37 вчинили інкриміновані злочини по відношенню до нього. Жодних підстав їх оговорювати в нього немає.
Суд першої інстанції вмотивовано відхилив доводи сторони захисту про недопустимість вказаних вище протоколів впізнання, оскільки судом не встановлено допущення істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону під час їх проведення.
Судом першої інстанції також визнано належними та допустимими доказами протокол огляду компакт-диску та перегляд відеозапису та речовий доказ - диск (т. 2 а.с. 58-61), який був безпосередньо досліджений судом, з яких вбачається як відбулось незаконне позбавлення волі та викрадення потерпілого ОСОБА_12 13.08.2018 року о 19 год. 50 хв. на парковці «Епіцентр» в м. Києві по вул. Кільцева дорога 1б, дані відображені на диску в повній мірі узгоджуються з показаннями потерпілого щодо обставин його незаконного викрадення та позбавлення волі і ще раз підтверджують відсутність у суду будь-яких підстав вважати показання потерпілого неправдивими, стороною захисту не наведено переконливих доказів щодо недопустимості вказаних доказів.
Надані стороною обвинувачення та захисту документи, а саме: постанови, заява, квитанція, протоколи (т. 2 а.с. 1-5, 25-27, 34-36, 45-48, 57, т. 3 а.с. 179-180), які були досліджені судом, не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України, тому обґрунтовано не були покладені в основу обвинувального вироку.
Крім того колегія суддів також погоджується з доводами суду першої інстанції про не взяття до уваги показання свідка захисту ОСОБА_29 , оскільки його показання не підтверджують невинуватість обвинувачених в інкримінованих їм злочинах,
Судом також було відмовлено у клопотанні захисту, пов'язаного із наданням показань обвинуваченими, про повторний допит свідка ОСОБА_29 та у одночасному допиті вказаного свідка та обвинувачених, оскільки питання, які захист мав намір з'ясувати були з'ясовані судом під час первинного допиту даного свідка, та в показах останніх відсутні протиріччя і розбіжності, які б було доцільно усунути під час одночасного допиту осіб відповідно до вимог ч.ч. 14, 15 ст. 352 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Враховуючи те, що свідку ОСОБА_32 нічого невідомо про події 13.06.2018 року його показання в основу вироку судом першої інстанції вмотивовано не покладено, крім того, показання останнього жодним чином не спростовують доведеність вини обвинувачених у вчиненні викладених у вироку злочинів.
Судом першої інстанції обгрунтовано визнано недопустимим доказом протокол обшуку від 15.06.2018 року (т. 2 а.с. 28-33), оскільки, із його змісту не можливо зрозуміти, на підставі чого останній було проведено, чи в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України чи на підставі ухвали суду, яку, суду першої інстанції стороною обвинувачення надано не було, крім того, слідча дія була проведена за участю ОСОБА_44 та ОСОБА_7 , які фактично були затримані, проте їх статус процесуально був не визначений, право захисту затриманих осіб на момент проведення обшуку, в тому числі і їх особистого обшуку, забезпечено не було, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Крім того, є незрозумілим де та яким чином зберігався предмет обшуку - автомобіль Мерседес з 14.06.2018 року до моменту його обшуку 15.06.2018 року. Також заслуговують на увагу і доводи захисту щодо відсутності підпису ОСОБА_7 у вказаному вище протоколі, незаконності проведення особистого обшуку обвинувачених без ухвали суду. Крім того, у протоколі обшуку вказано про здійснення фіксації даної слідчі дії, проте жодні фото таблиці чи відеозаписи суду не надані, що також вказує на недопустимість вказаного доказу.
Протоколи оглядів від 14.08.2018 року (т. 2 а.с. 37-44) також обґрунтовано визнані судом першої інстанції недопустимими доказами, оскільки оглянуті предмети, визнані речовими доказами, були здобуті під час проведення обшуку 15.06.2018 року, тобто під час проведення слідчої дії, яка визнана судом недопустимою, також слідчі дії проведені не уповноваженою особою, за участю, як вказано у протоколі, понятих, дані про яких до протоколу в порушення вимог закону не внесені, крім того, вказані протоколи містять виправлення дати їх складання, що ставить під сумнів дійсну дату їх складання та присутність при цьому понятих, вказаних у зазначених документах, з чим погоджується і колегія суддів.
Щодо позиції апелянтів про застосування недозволених методів слідства під час затримання, про які надавали показання обвинувачені, та на які звертали увагу захисники, виходять за межі обвинувачення, яке розглядається в рамках даного кримінального провадження, та суду не були надані будь-які докази, зокрема, медичні документи, на підтвердження вказаних фактів, тому колегія суддів не може з ними погодитись.
Також стороною захисту під час судового розгляду справи в суді першої інстанції до моменту надання показів обвинуваченими, було заявлено клопотання про допит ряд свідків з метою підтвердження алібі обвинувачених, проаналізувавши які суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вони не спростовують доведеність вини обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів за викладених у вироку обставин.
Крім того, в своїх показаннях обвинувачені в суді першої інстанції фактично підтвердили обставини справи та детально розповіли про викрадення потерпілого ОСОБА_12 , і дали з цього приводу детальні показання, які детально викладені у вироку суду, що спростовує показання вищезазначених свідків.
Що стосується доводів захисту ненадання обвинуваченим останнього слова, то як вбачається із матеріалів справи, всудовому засіданні 27.08.2020 року судом першої інстанції було закінчено проведення судових дебатів та надано обвинуваченим право звернутися до суду із останнім словом, однак обвинувачені, в черговий раз зловживаючи своїми процесуальними правами просили суд надати час для підготовки до останнього слова, не дивлячись на те, що такий час у них був в період з 12.02.2020 року, коли клопотання аналогічного змісту було задоволено судом, крім того, судом 26.08.2020 року було задоволено клопотання сторони захисту про надання часу для підготовки до судових дебатів та останнього слова у зв'язку із наданням обвинуваченими показів і судове засідання було відкладено до 27.08.2020 року. Визнаючи такі дії сторони захисту, в тому числі, обвинувачених як зловживання своїми процесуальними правами судом було відмовлено у надані часу для підготовки до останнього слова та обґрунтовано визнано такі дії обвинувачених після декількох пропозицій звернутися до суду із останнім словом, як відмова від останнього слова.
За таких обставин, із врахуванням принципу верховенства права, який включає права не лише обвинувачених, а і потерпілих у кримінальних провадженнях, рівності перед законом і судом як сторін, так і інших учасників процесу, в тому числі потерпілого, принципу розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи не було допущено порушень права на захист обвинувачених, в тому числі, не було порушено вимог ст. 365 КПК України, тому не вбачає підстав для задоволення в цій частині апеляційних вимог.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , захисників обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 - залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м.Києва від 28 серпня 2020 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді