12 листопада 2020 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 757/43601/17-ц
номер провадження: 22-ц/824/9232/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерськогорайонного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року у складі судді Остапчук Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Тетяни Володимировича про визнання дій незаконними,
У липні 2017 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 квітня 2000 року є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка набута нею за час шлюбу з ОСОБА_2 , а тому є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вказували, що у кінці травня 2015 року їм стало відомо про те, що належна їм квартира відчужена відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 29 липня 2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №2299. Продавцем за даним договором від імені ОСОБА_1 виступала ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої 11 липня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С.П. та зареєстрованої в реєстрі за №672. Зазначали, що ОСОБА_1 цю довіреність не надавала та не підписувала, про що свідчить висновок експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №75/тдд від 11 грудня 2015 року. Крім того, для укладення цього договору купівлі-продажу квартири від 29 липня 2014 року приватному нотаріусу Щербак Т.В. було надано письмову згоду другого з подружжя ОСОБА_2 на продаж квартири, яка 14 липня 2014 року засвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В. та зареєстрована в реєстрі за №626. Вказували, що ОСОБА_2 згоду на продаж квартири не надавав та її не підписував, про що свідчить висновок експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №74/тдд від 24 грудня 2015 року.
Позивачі зазначали, що за фактом заволодіння належною їм квартирою АДРЕСА_1 шахрайським шляхом з використанням підроблених документів 25 травня 2015 року відкрито кримінальне провадження №12015100100005943 та триває досудове розслідування.
Вважали, що приватний нотаріус Щербак Т.В. при посвідченні 29 липня 2014 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 вчинила неправомірні дії.
Так, при вчиненні цього правочину приватним нотаріусом Щербак Т.В. було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності. В той же час, їй було надано довіреність, яка посвідчена 11 липня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С.П. та зареєстрована в реєстрі за №672, на підставі якої діяла уповноважена особа продавця - ОСОБА_3 , з якої вбачається, що вказана квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Однак приватний нотаріус Щербак Т.В. у зв'язку з наявністю сумнів щодо поданих їй документів та сумнів щодо уповноваженого представника, у порушення вимог ст.44 Закону України «Про нотаріат» не зробила запит до продавця квартири, а відібрала у представника продавця - ОСОБА_3 заяву про те, що вказана довіреність є чинною не скасована та не припинила своєї дії у відповідності до чинного законодавства. Вказувала, що ця заява не відповідає вимогам зазначеного вище Закону та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 й зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок). Водночас, на виконання вимог ст.44 Закону України «Про нотаріат» дійсність вказаної вище довіреності нотаріусом перевірено за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.
Зазначали, що для вчинення правочину 29 липня 2014 року приватному нотаріусу Щербак Т.В. було надано письмову згоду чоловіка продавця ОСОБА_2 , засвідчену 14 липня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В. та зареєстровану реєстрі за №626, про що зазначено в тексті договору купівлі-продажу квартири. Однак, в тексті договору не прописано, що цей факт доведено нотаріусом до відома покупця. Вказували, що у листі Міністерства юстиції України від 17 травня 2017 року встановлено, що нотаріус не надала належної правової оцінки згоді ОСОБА_2 на продаж квартири. У зв'язку з цим приватному нотаріусу Щербак Т.В. Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві рекомендовано підвищити кваліфікацію та надати підтвердження щодо проходження навчання. Крім того, у листі Міністерства юстиції України від 27 березня 2017 року вказано, що приватним нотаріусом Скосарєвою В.В. під час засвідчення справжності підпису ОСОБА_2 на заяві про згоду на відчуження майна застосовано форму посвідчувального напису №64 замість форми №44, яка не потребує встановлення факту реєстрації шлюбу, що не відповідає вимогам додатка №25 до Правил. За результатом перевірки діяльність приватного нотаріуса Скосарєвої В.В. тимчасово зупинена на час проходження підвищення кваліфікації. Позивачі вважали, що приватний нотаріус Щербак Т.В. вчинила нотаріальну дію на підставі документа, який не відповідав вимогам чинного законодавства, оскільки у ньому були відсутні реквізити свідоцтва про шлюб та застосовано невідповідну форму посвідчувального напису, яка не потребувала перевірки факту реєстрації шлюбу, а тому вона зобов'язана була відмовити у вчиненні цієї нотаріальної дії на підставі ст.49 Закону України «Про нотаріат».
Також вказували, що приватний нотаріус Щербак Т.В. порушила права та законні інтереси ОСОБА_1 , оскільки надала покупцю квартири - ОСОБА_4 повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей №30637522 від 18 лютого 2016 року щодо неї, який його представник 23 лютого 2016 року подав в судове засідання в якості доказу. Тобто, приватний нотаріус Щербак Т.В. порушила нотаріальну таємницю щодо ОСОБА_1 . Вказували, що на скаргу ОСОБА_1 щодо неправомірних дій приватного нотаріуса Щербак Т.В., Міністерством юстиції України була надана відповідь про те, що повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей №30637522 наданий нотаріусом на запит слідчого СВ Шевченківського УП ГУ Національної поліції в місті Києві. Однак у повідомленні Шевченківського УП ГУ Національної поліції в місті Києві зазначено, що в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження №12015100100005943 відсутні відомості щодо запиту поліції від 18 лютого 2016 року до приватного нотаріуса Щербак Т.В., а також те, що повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей стосовно ОСОБА_1 громадянину ОСОБА_4 слідчим СВ Шевченківського УПГУНП в місті Києві не надавався.
Крім того, вказували, що приватний нотаріус Щербак Т.В. порушила права та законні інтереси ОСОБА_2 , оскільки здійснила державну реєстрацію права особистої приватної власності ОСОБА_1 на квартиру без урахування прав співвласника квартири ОСОБА_2 у порядку, передбаченому для державної реєстрації права щодо нерухомого майна.
З наведених підстав, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14 травня 2018 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. при посвідченні 29 липня 2014 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі за №2299 та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 109 000 грн 00 коп.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди закрито.
Рішенням Печерськогорайонного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні справи судом першої інстанції застосовано ст.27 Закону України «Про нотаріат» та ст.1167 ЦК України, однак позивачі оскаржують виключно дотримання нотаріусом вимог закону при вчиненні відповідної нотаріальної дії та від позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у суду першої інстанції відмовились. Вказує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, надаючи перевагу відповідачу, не розглянув заяву про забезпечення доказів у встановленому процесуальним законом порядку та у порушення вимог процесуального закону з власної ініціативи звернувся до приватного нотаріуса з письмовим запитом щодо надання копій відповідних документів. Зазначає, що суд не поклав в основу рішення обставини, які встановлені рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року у справі №761/39753/16-ц, яким задоволено позов ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Скосарєвої В.В., треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , про визнання дій приватного нотаріуса неправомірними при посвідченні згоди на продаж квартири. Тому незаконність дій приватного нотаріуса Щербак Т.В. при посвідченні 29 липня 2014 року договору купівлі - продажу квартири полягає у тому, що вона вчинила нотаріальну дію на підставі документа, який визнаний рішенням суду неправомірним.
Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідачу не було та не могло бути відомо, що вона вчиняє нотаріальну дію з поданими їй підробленими документами, не підтверджені доказами. Та обставина, що для укладення договору купівлі - продажу квартири нотаріусу були надані усі необхідні документи підтверджується, на думку позивача, недостовірними та суперечливими доказами, які суд не дослідив.
Вказує, що окрема заява ОСОБА_3 не є документом, який необхідний для вчинення нотаріальної дії, а тому витребування її нотаріусом щодо чинності не скасованої довіреності, не відповідає вимогам законодавства. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що відсутні підстави вважати, що відповідачем були порушені вимоги закону щодо дотримання нотаріальної таємниці. Вказує, що відповідач порушила вимоги підпункту 4.6 пункту 4 глави 1 розділу II Порядку, оскільки не витребувала у представника подавця окрему заяву про належність продавцю майна на праві особистої приватної власності та не зазначила про це в тексті договору. Також відповідач не встановила правовий статус майна, що є предметом договору купівлі - продажу, оскільки не врахувала, що відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 глави 1 розділу II Порядку правочини щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, підписуються уповноваженими особами усіх співвласників. Також зазначає, що 29 липня 2014 року приватний нотаріус Щербак Т.В. зобов'язана була відмовити у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вчинення такої дії суперечить законодавству, не подано відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, уповноважений представник не має необхідних повноважень, особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії не внесла плату за її вчинення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Карпенко В.М. зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги про незаконність дій приватного нотаріуса Щербак Т.В. зводяться до намагання позивача ОСОБА_1 зменшити роль своєї дочки ОСОБА_3 у ситуації що склалася. Наголошує, що посвідчення 29 липня 2014 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 відбувалось за участю дочки позивача - ОСОБА_3 та жодних доказів примусу або тиску на неї з боку сторонніх осіб або приватного нотаріуса Щербак Т.В. матеріали справи не містять. В рамках кримінального провадження №12015100100005943 ОСОБА_3 , будучи допитаною як свідок, повідомила, що через скрутне матеріальне становище з метою розрахуватись з боргами, вона вирішила продати квартиру своєї матері ОСОБА_1 , яка не давала їй довіреність на право розпорядження своїм майном. Довіреність на її прохання зробив її знайомий ОСОБА_6 . Вказує, що приватний нотаріус Щербак Т.В. при посвідченні 29 липня 2014 року договору купівлі-продажу квартири діяла в межах своїх повноважень та відповідно до вимоги закону. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач ОСОБА_2 подав письмові пояснення, у яких погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , просить її апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилиись в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, щопозивачами не доведено, що при посвідченні 29 липня 2014 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В.діяла незаконно та внаслідок її дій були порушені права, свободи чи законні інтереси позивачів.
Однак з такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі погодитись не можна, у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно зі ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - сторін нотаріальної дії.
Відповідно до ст.43 Закону України «Про нотаріат» не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.
Згідно зі ст.45 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчені правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса.
Відповідно до приписів ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час розгляду цього спору підлягає доведенню незаконність дій або недбалість приватного нотаріуса при посвідченні договору купівлі-продажу квартири.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. був посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 2299, який укладений між ОСОБА_1 (продавець), від імені якої діяла ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 11 липня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С.П. за реєстраційним номером 672, та ОСОБА_4 (покупець).
Дійсність довіреності від 11 липня 2014 року було перевірено приватним нотаріусом Щербак Т.В. за даними Єдиного реєстру довіреностей згідно повного витягу № 27213450 від 29 липня 2014 року.
Також за даними Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (інформаційна довідка № 83583751 від 29 липня 2014 року) приватним нотаріусом Щербак Т.В. була перевірена справжність спеціального бланку нотаріального документу серія ВТТ № 546418, на якому була викладена довіреність.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 склала заяву від 29 липня 2014 року, в якій повідомила, що довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С.П. 11 липня 2014 року за реєстраційним номером 672, згідно якої нею здійснюється представництво ОСОБА_1 , на час укладення цього договору є чинною, не скасована та не припинала своєї дії у відповідності до чинного законодавства. Оригінал цієї заяви приватний нотаріус Щербак Т.В. долучила до примірника договору купівлі-продажу квартири, що зберігається в справах нотаріуса (а.с.36, т.1).
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що складання ОСОБА_3 такої заяви не свідчить про неправомірність дій відповідача та не суперечить вимогам Закону України «Про нотаріат» та Правил вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув уваги на те, що окрема заява ОСОБА_3 не є документом, який необхідний для вчинення нотаріальної дії, та витребування її нотаріусом, не відповідає вимогам законодавства, як необґрунтовані.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 липня 2014 року під час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири,ОСОБА_3 подала приватному нотаріусу Щербак Т.В. згоду чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на продаж квартири, справжність підпису на якій посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Скосарєвою В.В. 14 липня 2014 року за реєстраційним номером 626 (а.с.27, т.1).
Справжність спеціального бланку нотаріального документу серія НАА № 799263, на якому була викладена заява, приватним нотаріусом Щербак Т.В. було перевірено за даними Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (інформаційна довідка № 83583768 від 29 липня 2014 року).
Встановлено, що по факту незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 розпочате кримінальне провадження № 12015100100005943.
Згідно з висновками експертів від 11 грудня 2015 року №75/тдд, від 24 грудня 2015 року №74/тдд, які складені в межах вказаного вище кримінального провадження №12015100100005943 встановлено, що підписи в довіреності від 11 липня 2014 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, підпис в заяві від 14 липня 2014 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Встановлено, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 09 листопада 2017 року у справі №200/15072/16-ц, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2019 року, задоволено позов ОСОБА_1 та визнано недійсною довіреність, посвідчену 11 липня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С.П. за реєстраційним номером 672 (а.с.31-36, т.3).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року у цивільній справі №761/36451/15-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяла ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №2299 (а.с.67-76, т.3).
Цими судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_3 не мала права підписувати договір купівлі-продажу квартири від 29 липня 2014 року від імені ОСОБА_1 , яка не підписувала довіреність на право відчуження спірної квартири. Тому вказані обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України.
Отже, установивши, що посвідчення приватним нотаріусом Щербак Т.В. договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 призвело до порушення права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на вказану квартиру, яка була відчужена без їх волевиявлення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачі мають право на звернення до суду із вимогою про визнання незаконною нотаріальної дії щодо посвідчення договору, оскільки внаслідок незаконності дій нотаріуса було порушено їх право власності на майно.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанова від 11 грудня 2019 року у справі № 161/18823/14-ц.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також судом вірно враховано, що згідно зі ст.27 Закону України «Про нотаріат» шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов'язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.
Отже, нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії, подала недійсні або підроблені документи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 161/18823/14-ц.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що встановлення на підставі судового рішення відсутності у ОСОБА_3 права підписувати правочин від імені ОСОБА_1 , а також встановлення на підставі експертного дослідження тієї обставини, що підпис в заяві від 14 липня 2014 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, не свідчить про незаконність дій приватного нотаріуса Щербак Т.В. під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 29 липня 2014 року, оскільки зазначені обставини не були та не могли бути їй відомі станом на 29 липня 2014 року.
Відповідно до (абз.2 ) ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія».
Враховуючи, що відповідачем державна реєстрація спірної квартири була проведена на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 квітня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Козярик Н.С. та зареєстрованому в реєстрі за №23-924, за умовами якого титульним власником квартири була ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно відхилив твердження позивачів про те, що відповідачем порушені права та законна інтереси ОСОБА_2 під час здійснення державної реєстрації права особистої приватної власності ОСОБА_1 на спірну квартиру.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції помилково застосовано ст.27 Закону України «Про нотаріат» та ст.1167 ЦК України, оскільки позивачі оскаржують виключно дотримання нотаріусом вимог закону при вчиненні відповідної нотаріальної дії та від позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у суді першої інстанції відмовились, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що суд не вирішував позовні вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди та рішення по цим вимогам не ухвалював.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не розглянув заяву позивачів про забезпечення доказів у встановленому ЦПК України порядку та з власної ініціативи витребував у приватного нотаріуса копії документів, не заслуговують на увагу, оскільки вказане порушення у відповідності до вимог ч.2 ст.376 ЦПК України не може бути підставою для скасування або зміни рішення, так як це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що приватний нотаріус посвідчила правочин за документами, перелік яких викладений у листі Міністерства юстиції України від 04 березня 2018 року, не збігається з переліком документів, поданих нотаріусом до суду першої інстанції, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки вказані обставини самі по собі не свідчать про неправомірність дій приватного нотаріуса Щербак Т.В. при посвідченні 29 липня 2014 року договору купівлі-продажу квартири.
З цих же підстав не заслуговують на увагу й доводи позивачів про порушення приватним нотаріусом Щербак Т.В. прав та законних інтереси ОСОБА_1 при наданні покупцю квартири - ОСОБА_4 повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей №30637522 від 18 лютого 2016 року.
Разом з тим колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ст.47 Закону України «Про нотаріат» для вчинення нотаріальних дій нотаріусами не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року у справі №761/39753/16-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, задоволено частково позов ОСОБА_2 та визнано неправомірними дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Скосарєвої В.В. при засвідченні 14 липня 2014 року справжності підпису на згоді на продаж квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованої в реєстрі за №626 (а.с.217 - 221, т.2; а.с.26-28, т.3). Судами встановлено, що приватним нотаріусом Скосарєвої В.В. при засвідченні справжності підпису ОСОБА_2 на заяві про згоду на відчуження майна, замість форми №44 посвідчувального напису було застосовано форму посвідчувального напису №64, яка не потребує факту реєстрації шлюбу, що не відповідає вимогам додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року №3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за № 1318/18613.
Встановлено, що відповідно до листа Міністерства юстиції України від 17 травня 2017 року № 18712/КО-12025/19 за письмовими скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Міністерством юстиції України була проведена перевірка законності дій приватного нотаріуса Ще рбак Т.В. при посвідченні 29 липня 2014 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований в реєстрі за №2299. В ході перевірки встановлено, що приватним нотаріусом ІЦербак Т.В., зокрема, не надано належної правової оцінки заяві про згоду на відчуження майна від імені ОСОБА_2 , оскільки посвідчувальний напис на заяві не відповідає формі №44, наведеній у додатку 25 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за № 1318/18613.
За наслідками перевірки приватному нотаріусу ІЦербак Т.В. Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві рекомендовано підвищити кваліфікацію та надати підтвердження щодо проходження навчання (а.с.37-39, т.1).
Матеріали справи не містять даних про те, що приватний нотаріус Щербак Т.В. вказані результати перевірки оскаржила у встановленому законом порядку та вони були скасовані, і таких доказів відповідач суду не надала, що є її процесуальним обов'язком відповідно до приписів ст.81 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. при посвідченні 29 липня 2014 року договору купівлі-продажу квартири не надала належної правової оцінки заяві про згоду на відчуження майна від імені ОСОБА_2 від 14 липня 2014 року, посвідчувальний напис на якій не відповідає формі №44, наведеній у додатку 25 Правил ведення нотаріального діловодства, а тому ці дії приватного були неправомірними.
Однак суд першої інстанції у порушення вимог ст.264 ЦПК України наведених вище вимог закону та обставин справи належним чином не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цій частині.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та відповідно до ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконними дії приватного нотаріуса Щербак Т.В. при посвідченні 29 липня 2014 року договору купівлі-продажу квартири щодо ненадання належної правової оцінки заяві про згоду на відчуження майна від імені ОСОБА_2 від 14 липня 2014 року.
Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивач ОСОБА_1 за подання до суду позову сплатила судовий збір у загальному розмірі 2 275 грн 0коп. (а.с.2,3,т.1), а за подання апеляційної скарги - 2 595 грн 00 коп. (а.с.139, т.3).
Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то понесені ОСОБА_1 судові витрати підлягають стягненню з відповідача на її користь пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 435 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерськогорайонного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Тетяни Володимирівни про визнання дій незаконними - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Тетяни Володимирівни при посвідченні 29 липня 2014 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований в реєстрі за №2299 щодо ненадання належної правової оцінки заяві про згоду на відчуження майна від імені ОСОБА_2 від 14 липня 2014 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Тетяни Володимирівнина користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 435 грн 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: