Київський апеляційний суд
9 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12019110210000037 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця смт. Макарів Київської області, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Макарівського районного суду Київської області від 12 серпня 2020 року,
Вироком Макарівського районного суду Київської області від 12.08.2020 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.309 КК України і йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Судом прийнято рішення щодо речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції змінити і пом'якшити призначене ОСОБА_6 покарання до штрафу в мінімальному розмірі, який становить 850 гривень.
Захисник не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_6 і правильність кваліфікації його дій, однак вважає, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через суворість.
З огляду на принцип індивідуалізації покарання просить врахувати, що його підзахисний вину у вчиненні кримінального правопорушенні визнав, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся і зробив для себе відповідні висновки, а тому вже перебування під слідством та судом стало фактором, який сприяв його виправленню, і покарання у виді штрафу буде цілком достатнім.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що 18 січня 2019 року близько 22 години ОСОБА_6 , знаходячись на зупинці громадського транспорту “Кочубея”, що на вул. Ярослава Мудрого в смт. Макарів Київської області, знайшов психотропну речовину амфетамін, яка містилася у згортку з фольги та поліетиленовому циліндрі з трьома такими ж згортками, яку поклав у кишеню куртки і тим самим незаконно придбав та зберігав без мети збуту. Після цього ОСОБА_6 сів за кермо свого автомобіля “ВАЗ-21150” д/н НОМЕР_1 та почав рухатись по вул. Ярослава Мудрого в напрямку вул. Харківської, здійснюючи незаконне перевезення психотропної речовини без мети збуту. В подальшому на вимогу поліцейських про зупинку ОСОБА_6 намагався втекти, однак був затриманий шляхом переслідування на польовій дорозі між смт. Макарів та с. Калинівка Макарівського району Київської області, і в ході особистого огляду під час адміністративного затримання та пізніше в ході огляду місця події поліцейські виявили та вилучили у нього психотропну речовину амфетамін загальною масою 0,788 г.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.1 ст.309 КК України - незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропних речовин без мети збуту - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття та відсутність обставин, що його обтяжують, і правильно призначив ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на мінімальний строк, передбачений санкцією відповідного закону України про кримінальну відповідальність. Належним чином мотивував суд і висновки про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, а тому звільнив його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, також визначивши мінімальний іспитовий строк.
У вироку суд оговорив неможливість призначення покарання у виді штрафу ОСОБА_6 , який не працював і проживав за рахунок випадкових заробітків.
В суді апеляційної інстанції стороною захисту було долучено довідку про те, що ОСОБА_6 з 20.08.2020 року працює в ТОВ “Юрземсервіс” на посаді консультанта-діловода і на період іспитового строку йому встановлено заробітну плату в розмірі 3 100 гривень.
Оцінюючи цей доказ з огляду на апеляційні вимоги про призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, колегія суддів зауважує, що довідка не містить такого реквізиту, як дата її видачі, і остаточне питання про працевлаштування ОСОБА_6 не вирішено, оскільки встановлено випробувальний термін. Ніяких спроб сплатити судові витрати у загальному розмірі 11 222 гривні 83 копійки, які підлягають сплаті незалежно від призначеного покарання, обвинувачений не робив, що додатково свідчить про нестабільність його матеріального становища.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на обставини затримання ОСОБА_6 , які знайшли своє відображення у вироку, а саме, намагання втекти від поліцейських, що було поєднано з вчиненням адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.1222, 124 КУпАП, відсутність у нього міцних сімейних та соціальних зв'язків, а тому вважає, що процес виправлення обвинуваченого має контролюватися уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до усталеної судової практики заміна покарання, до якого застосовано положення ст.75 КК України, покаранням, яке належить відбувати реально, в тому числі штрафом, є погіршенням становища обвинуваченого. А згідно з ч.1 ст.421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник. Отже, навіть незважаючи на те, що покарання у виді штрафу є більш м'яким від покарання у виді обмеження волі, у цьому кримінальному провадженні захисник порушує питання про погіршення становища ОСОБА_6 , що згідно з вимогами кримінального процесуального закону є неприпустимим.
Тому підстави для задоволення апеляційної скарги захисника відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Макарівського районного суду Київської області від 12 серпня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3