ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 листопада 2020 року м. Київ № 640/19899/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус», товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України», про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 ,, позивач) до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві (далі також - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС у м. Києві щодо відмови у реєстрації автомобіля MERCEDES-BENZ, модель GLS 350, рік випуску 2017, тип ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ-В, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2987 см. куб., колір БІЛИЙ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на нового власника - ОСОБА_1
- зобов'язати Регіональний сервісний центр в МВС у м. Києві зареєструвати автомобіль MERCEDES-BENZ, модель GLS 350, рік випуску 2017, тип ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ-В, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2987 см. куб., колір БІЛИЙ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на нового власника - ОСОБА_1 на підставі його заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Також, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» та товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказаний автомобіль був придбаний позивачем на підставі договору купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження, що, на думку позивача, є підставою для припинення всіх існуючих забезпечувальних та публічних обтяжень щодо такого рухомого майна.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на тому, що відповідно до наявних, на момент звернення до нього позивача, відкритих відомостей, вказаний автомобіль є предметом обтяження, а саме, на нього накладено 3 арешти, що унеможливлює здійснення його реєстрації за позивачем.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 29 жовтня 2019 року між ПАТ «Комерційний банк «Глобус» та позивачем було укладено договір купівлі-продажу, за яким до позивача перейшло право власності на автомобіль MERCEDES-BENZ, модель GLS 350, рік випуску 2017, тип ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ-В, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2987 см. куб., колір БІЛИЙ, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Вказаний автомобіль був предметом застави по договору застави транспортного засобу №103/ЮЗК-17МСБ від 23 серпня 2017 року, укладеним між ПАТ «Комерційний банк «Глобус» та ТОВ «Телесистеми України».
06 листопада 2019 року позивач звернувся до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві із зверненням про здійснення перереєстрації транспортного засобу на позивача, як на нового власника автомобіля.
Листом Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 25 листопада 2019 року № 31/26-Б-1405 позивачу було повідомлено, що здійснення перереєстрації даного транспортного засобу на нового власника не виявляється можливим, оскільки вищевказаний автомобіль, зареєстрований за TOB «Телесистеми України», перебуває у заставі, а на майно TOB «Телесистеми України» накладено арешти.
03 березня 2020 року позивач повторно звернувся до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві та до Головного сервісного центру МВС щодо реєстрації на нього, як на нового власника, вказаного автомобіля.
Листами Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 18 березня 2020 року № 31/26-Б-507, Головного сервісного центру МВС від 19 березня 2020 року № 31/Б-528 позивачу повідомлено, що перереєстрація вказаного вище транспортного засобу можлива за умови винесення постанови та зняття обтяження, накладеного органами Державної виконавчої служби, та внесення зазначеної інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначення прав, обов'язків і відповідальності суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань) регулюються Законом України «Про дорожній рух».
У відповідності до статті 34 Закону України «Про дорожній рух», державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Частиною 4 статті 34 Закону України «Про дорожній рух» визначено, державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлена відповідним Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 8 Порядку, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів.
Згідно з пунктом 15 Порядку, під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків реєстрації нових транспортних засобів, перереєстрації транспортних засобів у зв'язку із зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, імені чи по батькові, місця проживання фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, установлення газобалонного обладнання, видачі тимчасового реєстраційного талона під час передачі права користування та/або розпорядження транспортними засобами, вибракування їх у цілому) підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Установлення відповідності конструкції, перевірка за Єдиним державним реєстром транспортних засобів, автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, банком даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірка відомостей про обмеження відчуження за
Державним реєстром обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також про реєстрацію місця проживання за Єдиним державним демографічним реєстром, відомостей про особу за Єдиним реєстром боржників, дійсності довіреності за Єдиним реєстром довіреностей проводяться уповноваженими особами сервісного центру МВС.
Після проведення перевірок на заяві власника транспортного засобу робиться запис щодо наявності або відсутності відомостей про розшук, арешт, заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію, відомостей про обмеження відчуження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відомостей про особу в Єдиному реєстрі боржників, що засвідчується підписом уповноваженої особи сервісного центру МВЄ із зазначенням прізвища, імені, по батькові і дати.
У разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу його реєстрація не проводиться. Реєстрація транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, проводиться за наявності письмової згоди обтяжувача (заставо держателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.
У разі наявності відомостей про особу в Єдиному реєстрі боржників перереєстрація, зняття з обліку транспортного засобу не проводиться.
Також умовами п. 41 Порядку визначено, що забороняється перереєстрація на нового власника транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного виконавця.
Так, згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відомості про що були надані відповідачем і обставини чого не заперечуються позивачем, на транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель GLS, 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , Державною виконавчою службою накладено арешти від 25 січня 2018 року, від 05 вересня 2019 року, від 06 листопада 2019 року, що у відповідності до вказаних положень законодавства, унеможливлює проведення відповідачем із вказаним автомобілем реєстраційних дій.
Щодо посилання позивача на 7.5 договору купівлі-продажу транспортного засобу від 29 жовтня 2019 року, відповідно до якого цей договір є підставою для вилучення обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо транспортного засобу, тобто, це є підставою для зняття всіх арештів та заборон із вказаного автомобіля, суд звертає увагу на те, що у відповідно до вимог ч. 2 статті 31 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», такий договір є лише підставою для припинення всіх існуючих забезпечувальних та публічних обтяжень щодо відповідного рухомого майна.
Відповідно, в даному випадку перереєстрація транспортного засобу на позивача можлива лише після зняття відповідних обтяжень, що відображені у Державного реєстрі обтяжень рухомого майна, Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перереєстрації транспортного засобу, а тому, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані дії відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві (01011, місто Київ, вулиця Арсенальна, будинок 9/11; код ЄДРПОУ 40112076), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» (04073, місто Київ, Куренівський провулок, будинок 19/5; код ЄДРПОУ 35591059), товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (02094, місто Київ, вулиця Червоногвардійська, будинок 27-А; код ЄДРПОУ 34726705), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк