ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 листопада 2020 року м. Київ № 640/18735/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі також - Департамент, відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 11 січня 2020 року №21, про застосування до позивача дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;
- поновити позивача на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 11 січня 2020 року по день поновлення на роботі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю застосування до позивача такого суворого дисциплінарного заходу як звільнення. Крім того, позивач зазначає про неналежне документальне підтвердження обставин його перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння, порушення порядку проведення службового розслідування.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятого ним рішення, з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.
Такі доводи відповідача були заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
Відповідачем подано до суду заперечення на та у відповідь позивача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, позивач займав посаду інспектора взводу № 1 роти № 2 Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
За результатами службового розслідування відносно позивача, які оформлені висновком від 15 листопада 2019 року, затвердженим Начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Жуковим Є. 13 грудня 2019 року, встановлено, що ОСОБА_1 було порушено службову дисципліну, що виразилось у перебуванні на службі у стані алкогольного сп'яніння, що мало місце 13 листопада 2019 року.
Оскаржуваним наказом відповідача № 21 від 11 січня 2020 року вирішено застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 20 січня 2020 року № 48 о/с позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Матеріалами службового розслідування підтверджується, що 13 листопада 2019 року близько 07 год. 20 хв. після проведеного цільового інструктажу особовому складу роти № 2 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП, в кімнаті для отримання зброї т.в.о. заступника командира роти № 2 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП сержант поліції ОСОБА_2 виявив у позивача ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота.
В подальшому, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, на що останній відмовився та забажав пройти огляд на території БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП за допомогою приладу Drдger Alcotester 6810.
Результат огляду на стан сп'яніння позивача показав позитивну пробу у 0,69 проміле.
Вказані обставини були підтверджені також опитаними під час проведення службового розслідування т.в.о. заступника командира роти № 2 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ОСОБА_2 та командиром роти № 4 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП майором поліції ОСОБА_3 , заступником командира роти № 1 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4
Крім того, вказані обставини підтверджені актом про перебування на службі (роботі) в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , складеним т.в.о. начальника ВМАЗ БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Світайлом О.В.
Також, проведений огляд позивача було зафіксовано на відеореєстратор, диск з відеозаписом з якого долучено до матеріалів справи.
Причиною вищевказаного стану позивач вважає той факт, що напередодні був день народження його батька, на святкуванні якого він дійсно вживав алкоголь у кількості приблизно 100-200 грамів. Враховуючи особливості свого організму та час відпочинку, виявилось що з порожнини рота все таки було чутно запах алкоголю який було вжите напередодні, хоча сам інспектор вважав, що все добре та відчував себе як звичайно тому й направився на службу, де й було виявлено запах алкоголю.
Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
При цьому, відповідно до вимог п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року, вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим.
Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
Разом з тим, відповідно до приписів ч. 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з вимогами статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є, зокрема, вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення.
Водночас, відповідно до вимог п. 2 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказ Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено, у тому числі, перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Враховуючи наведені вище обставини та відповідні їм положення законодавства вбачається, що позивачем було допущено порушення службової дисципліни, що виразилось у перебуванні на службі в стані алкогольного сп'яніння, що мало місце 13 листопада 2019 року.
Суд звертає увагу на те, що вказана обставина не заперечується і самим позивачем у поданому позові, в якому він вказує на наявність у нього станом на час виходу на службу 13 листопада 2019 року лише «залишкових ознак» алкогольного сп'яніння. Разом з тим, чинне законодавство не ставить ступінь вчиненого проступку в залежність від ступень алкогольного сп'яніння порушника.
Крім того, суд приймає до уваги те, що 05 вересня 2019 року наказом відповідача № 612 на позивача вже накладалось дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. А оскільки відповідно до вимог статті 23 Дисциплінарного статуту строк дії дисциплінарного стягнення такого виду становить шість місяців, така обставина є обтяжуючою при оцінці нового проступку позивача.
Також, необхідно враховувати, що обставина утримання позивачем малолітньої дитини, відповідно до вимог Дисциплінарного статуту, не є обставино, що пом'якшує відповідальність поліцейського, а тому не може безумовно враховуватись при вирішенні питання про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення.
Щодо питання дотримання строку проведення службового розслідування, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 статті 16 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції № 2115 Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії, службове розслідування було розпочато 13 листопада 2019 року, а завершено, відповідно до висновку службового розслідування, 13 грудня 2019 року.
Таким чином, суд вбачає необґрунтованими протилежні доводи позивача.
Позиція позивача з приводу того, що стан алкогольного сп'яніння може встановити тільки лікар нарколог не знаходить свого підтвердження матеріалами справи. Так, нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів. Відсутність медичного висновку не свідчить про неналежну фіксацію такого факту.
Аналогічна правова позиція міститься постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 640/17224/15.
Крім того, доводи позивача про те, що у прилад Drдger Alcotest 6810 на наступний день мав пройти повірку жодним чином не впливають на встановлені у даній справі обставини, оскільки станом на 13 листопада 2019 року мав чинне свідоцтво про повірку, копія якого містить в матеріалах справи.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Горовенки та Бугара проти України» зазначив, що уряди та правоохоронні органи забезпечують те, щоб усі посадові особи з підтримання правопорядку мали відповідні моральні, фізичні та психологічні якості для ефективного виконання своїх функцій і проходили безперервну та ретельну професійну підготовку. Необхідно періодично здійснювати перевірку їхньої придатності для виконання таких функцій.
Суд повторив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 17 червня 2008 року у справі «Абдулла Їлмаз проти Туреччини».
У статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» наведено текст присяги працівника поліції: «усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв'язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Під порушенням присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Застосування дисциплінарного стягненні у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Даний правовий висновок зазначено і у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 824/227/17-а.
В контексті наведеного та за наслідком аналізу наведених вище обставин, суд доходить висновку про те, що позивач своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, який з урахуванням загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов'язків на службі в органах поліції.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3; код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк