ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 листопада 2020 року 14:27 № 826/12637/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Меблісам»
до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення
за участі представників сторін:
від позивача - Любін О.І.,
від відповідача - не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Меблісам» (далі по тексту - позивач, ПрАТ «Меблісам») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0482971209 від 31 липня 2018 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у відповідності до акту від 05 липня 2018 року №301/26-15-12-09-19/31901105 «Про результати камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік Приватного акціонерного товариства «Меблісам» позивачу донараховано податкове зобов'язання на підставі пункту 5.4 Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Київської міської ади від 23 червня 2011 року №242/5629, яке не відповідає нормам Податкового кодексу України та є ідентичним нормам пункту 5.6 Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Київської міської ади від 23 червня 2011 року №242/5629, яке визнано нечинним та протиправним постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року у справі №826/10434/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компас» до Київської міської ради, третя особа - Департамент містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації про скасування рішення та яка набрала законної сили 27 червня 2017 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Заперечуючи проти задоволення позову у відзиві на позов представник відповідача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0482971209 від 31 липня 2018 року прийнято, оскільки перевіркою встановлено, що сума грошового зобов'язання, зазначена позивачем в уточнюючій податкові декларації за 2018 рік з плати за землю №9120547103 від 15 червня 2018 року, є нижчою ніж визначено за результатами камеральної перевірки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року зупинено провадження у справі №826/12637/18 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/13819/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Меблісам» до Київської міської ради про визнання протиправним та нечинним пункту 5.4. Положення про плату за землю в місті Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 29 вересня 2020 року замінено відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову. Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справу. В судовому засіданні з урахуванням приписів статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про розгляд справи без участі відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року в задоволенні клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про зупинення провадження у справі №826/12637/18 відмовлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представник позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, згідно порядку, встановленого статтею 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік Приватного акціонерного товариства «Меблісам», за результатом якої складено акт від 05 липня 2018 року №301/26-15-12-09-19/31901105 (далі - акт перевірки).
Так, камеральною перевіркою встановлено, що сума податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, зазначена позивачем в уточнюючій податковій декларації за 2018 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 9120547103 від 15 червня 2018 року, є нижча ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки відсоткова ставка податку, застосована платником, не відповідає вимогам пункту 5.4 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у місті Києві» із змінами та доповненнями.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0482971209 від 31 липня 2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 785101,33 грн.
Незгода позивача із податковим повідомленням - рішенням №0482971209 від 31 липня 2018 року зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтями 269, 270, 271 Податкового кодексу України встановлено, що платниками земельного податку є власник землі, земельних часток (паїв) і землекористувачі, об'єктом оподаткування земельним податком є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, базою оподаткування є нормативно грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.
Пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України встановлено, що ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Згідно пунктом 12.4 статті 12 Податкового кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад щодо податків та зборів належить: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок визначених цим Кодексом; до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення про встановлення місцевих податків і зборів, зміну розміру їх ставок об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Положення про плату за землю в місті Києві», пунктом 5.4 якого встановлено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності па які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності) встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі визначеному п. 5.3 цього Положення.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою встановленою у порядку, передбаченому ст.. 46 Податкового кодексу з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Рішенням Київської міської ради від 03 липня 2014 року №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» у складі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва затверджено нормативну і ротову оцінку земель міста Києва.
Відповідно до вимог статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, витяг з бази даних «Кадастр» по юридичних особах містить відомості про земельну ділянку (кадастровий номер 79:348:0004) як таку, що використовується позивачем без оформлення права власності, права постійного користування або права оренди цієї земельної ділянки.
Позивачем отримано Довідку №1004935 під 09 липня 2015 року, згідно якої розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 79:348:0004) по вул. Онуфрія Трутенка, 10 у Голосіївському районі м. Києва площею 19912 кв.м. складає -70808103,33 грн. з урахуванням коефіцієнтів індексації грошової оцінки 1.433 та 1,06.
Розрахунок розміру земельного податку за січень-травень 2018 року такий: 70808103,33 грн (НГО земельної ділянки) х 3% (ставка податку) = 2124243,10 грн. (річна сума земельного податку за січень-грудень 2018 року): 12 (міс.) х 5 (міс.) 885101,30 грн. (сума земельного податку за січень-травень 2018 року).
З акту перевірки вбачається, що позивачем в уточнюючій податкові декларації за 2018 рік з плати за землю №9120547103 від 15 червня 2018 року зазначено ставку земельного податку 1% замість розміру ставки земельного податку 3%, встановленого пунктом 5.4 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» та визначено в сумі 295033,75 грн.
З урахуванням того, що позивачем застосовано ставку земельного податку нижчу ніж визначено пунктом 5.4 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв відповідно до норм чинного на момент прийнятті такого податкового повідомлення-рішення законодавства.
Щодо доводів позивача про протиправність пункту 5.4 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», суд зазначає таке.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/13819/18 задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Меблісам» до Київської міської ради, визнано протиправним та нечинним пункт 5.4. Положення про плату за землю в місті Києві та таке рішення набрало законної сили 09 червня 2020 року.
Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, пункт пунктом 5.4 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» втратив чинність 09 червня 2020 року.
Суд наголошує, що станом на час виникнення спірних правовідносин пункт 5.4 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» був чинним та підлягав застосуванню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування виконано та доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зважаючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Меблісам» відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко
Повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2020 року.