ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" листопада 2020 р. справа № 300/2032/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень від 23.01.2020 за №0002083306 та №0002103306, -
ОСОБА_1 (надалі також по тексту - позивач, ОСОБА_1 , платник податків) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі також по тексту - відповідач, контролюючий орган, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень 23.01.2020 за №0002083306 та №0002103306 (надалі по тексту також - оскаржувані рішення).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на підставі необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки від 03.12.2019 за №330/09-19-33-06/ НОМЕР_1 протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та помилково віднесено до додаткового блага суми різниці за основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом та сумою такого боргу, визначеного за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року. За доводами позивача перевірка проведена з порушенням її організації і виконання, зокрема, ОСОБА_1 не було у встановленому порядку вручено наказ про проведення документальної невиїзної перевірки, що є самостійною підставою вважати оскаржуваної рішення протиправними. Окрім цього, як вважає позивач, при формуванні відповідачем висновків щодо визнання податку на доходи фізичних осіб і військового збору, перевіряючи протиправно не враховано положення підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (надалі по тексту також - ПК України) в частині включення 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати до розміру вказаного податку і збору.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 відкрито провадження у даній справі, та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.20-21).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 03.09.2020 (а.с.26-30). У відзиві щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 представник відповідача заперечив, вказав, що платником податків не подано декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, та не сплачено податку на доходи фізичних осіб і військового збору з отриманого в 2016 році доходу у вигляді додаткового блага (суми боргу, прощеного АТ «Креді Агріколь Банк» - 8 827,35 доларів США або 221 545,21 гривень), а тому, у відповідності до положень пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України позивачу правомірно нараховано штрафні санкції та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Крім цього, представник вважає посилання ОСОБА_1 на протиправність проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки безпідставними, оскільки останній належним чином повідомлявся про проведення такої перевірки та про її результати.
На адресу суду 21.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.57-58 та зворотна сторона), за змістом якої ОСОБА_1 із запереченнями представника ГУ ДПС в Івано-Франківській області не погодився. Повторно вказав на неврахування контролюючим органом положення підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України в частині визначення суми доходу, що перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року. Вказане, на переконання позивача, є свідченням неправильності визначеного відповідачем розміру оподатковуваного доходу позивача, у зв'язку із чим має місце завищення розміру грошового зобов'язання та штрафних санкцій. Також зауважив, що відповідачем не досліджено складових прощеного позивачу боргу та про проведення позапланової перевірки у встановлений законодавством спосіб не повідомлено.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.
За результатами проведеної Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області перевірки з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, що оформлено актом від 03.12.2019 за №330/09-19-33-06/ НОМЕР_1 (а.с.6-12 та зворотна сторона), відповідачем встановлено порушення позивачем підпункту 164.2.17 пункту 164.2, статті 164, підпункту 167.1 статті 167, пункту 179.7 статті 179, підпункту 49.18.4, пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179, пункту 1.2, підпункту 1.6, пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України.
У відповідності до тверджень представника контролюючого органу у відзиві на позовну заяву, на підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, наявних в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області щодо інформації про отримані доходи, відповідачем встановлено, що громадянином ОСОБА_1 у 2016 році отримано дохід у вигляді додаткового блага - анулювання суми кредитної заборгованості в розмірі 221 545 гривень 21 копійки.
З метою підтвердження даної інформації відповідачем до АТ «Креді Агріколь Банк» направлено запит від 17.09.2019 за №158/10/09-19-33-01-18, у відповідь на який отримано листа від 01.10.2019 за №10451/3329, яким підтверджено те, що ОСОБА_1 у 2016 році отримано дохід у вигляді часткового прощення боргу, на підтвердження чого надано копію Договору про внесення змін та доповнень №1 (про часткове прощення боргу) від 02.06.2016 до Кредитного договору №654/07ФК від 14.11.2007 (а.с.15, 37, 43).
З огляду на те, що позивачем на час перевірки декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік не подано, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не сплачено, відповідачем прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення №0002083306 та №0002103306 від 23.01.2020 (а.с.50-51).
Згідно зі змістом вказаних податкових повідомлень-рішень, відповідачем:
- збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи з фізичних осіб» на суму 39 878,14 гривень, та нараховано штрафні санкції в розмірі 9 969,50 гривень;
- збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» на суму 3 323,18 гривень та нараховано штрафні санкції в розмірі 830,79 грн.
Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення та проведення відповідачем перевірки протиправними, позивач з метою захисту своїх порушених прав та інтересів звернувся із позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, враховує приписи Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано положеннями Податкового кодексу України.
За приписами підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (абзац 2 пункту 164.1 статті 164 ПК України).
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу ) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом укладення відповідного договору про прощення (анулювання) боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
З наявної у матеріалах справи копії Договору про внесення змін та доповнень №1 (про часткове прощення боргу) до Кредитного договору №654/07ФК від14.11.2007, укладеного між позивачем (Позичальник) та АТ «Креді Агріколь Банк» (Банк) 02.06.2016, вбачається, що враховуючи погашення Позичальником заборгованості за кредитом у розмірі не менше 50 % від суми заборгованості по кредиту, що становить 8 827,35 доларів США, Банк, у відповідності до статті 605 Цивільного кодексу України, припиняє зобов'язання Позичальника щодо погашення кредиту у 50 % від суми заборгованості по кредиту, що становить 8 827,35 доларів США шляхом прощення боргу Позичальнику. Підпунктами 1.1 та 1.2 вказаного Договору встановлено, що штрафи, нараховані відповідно до Кредитного договору та несплачені на момент укладення угоди скасовуються, а пеня становить 1 гривню, яка підлягає сплаті Позичальником (а.с.15).
Разом з цим, відповідно до пункту 3 договору про внесення змін та доповнень, позивача повідомлено про те, що сума анульованого боргу буде включена банком до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивача, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг анульовано (прощено). Позивачу також роз'яснено, що на нього покладається обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб та інших зборів і платежів з суми анульованого (прощеного) основного боргу та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованого боргу у річній податковій декларації.
Позивач ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив не заперечує обставину виконання ним за коментованим вище Договором від 02.06.2016 своїх зобов'язань в частині:
- погашення Позичальником заборгованості за кредитом у розмірі не менше 50 % від суми заборгованості по кредиту, що становить 8 827,35 доларів США;
- оплаті пені в сумі 1 гривня.
Крім цього, позивач також не заперечує обставину прощення Банком йому боргу за кредитом у розмірі 50 % в сумі 8 827,35 доларів США.
Не заслуговують на увагу і аргументи ОСОБА_1 про не з'ясування контролюючим органом складу суми прощеного боргу за кредитом, так як пункт 1, підпункти 1.1 і 1.2 Договору про внесення змін та доповнень №1 від 02.06.2016 (про часткове прощення боргу) до Кредитного договору №654/07ФК від14.11.2007, чітко свідчать, що сума прощення є половина від суми боргу за кредитом, при цьому, усі штрафи скасовуються, а пеня становить 1 гривню, яка не входить до складу прощеного боргу в сумі 8 827,35 доларів США (а.с.15).
Стосовно посилання позивача на приписи пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Виходячи з аналізу наведеної норми, суд зазначає, що з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.
Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб. Таким чином, з огляду на те, що прощена (анульована) сума боргу позивача є саме основною сумою боргу (кредиту), не стосується скасованих штрафних санкцій та пені, застосування положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України до даних правовідносин є помилковим, а тому, доводи позивача в стосовно відсутності підстав для включення до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу суми прощеного (анульованого) боргу суд відхиляє.
Більше того, основною умовою врахування положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України є його застосування до правочинів між боржником і кредитором за фінансовими кредитами в іноземній валюті, щодо яких відбулася зміна валютних зобов'язань у гривню, чого не мало місце у досліджуваних судом спірних правовідносинах.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд, зокрема, у рішеннях по справі №826/6896/17 (адміністративне провадження №К/9901/57674/18) від 24.10.2018, №821/2104/16 від 03.03.2020.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 також посилається на те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Так, позивач вказує на не врахування контролюючим органом вищевказаних положень, у зв'язку із чим неправильно визначено розмір додаткового блага в частині визначення суми доходу, що перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2016 року. На переконання ОСОБА_1 , включення відповідачем 50 однієї мінімальної заробітної плати до розміру податку на доходи з фізичних осіб, військового збору вплинуло на розмір штрафних санкцій та є протиправним.
Суд із таким висновком позивача не погоджується, та зазначає, що встановлена підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України умова невключення до загального місячного (річного) доходу платника основної суми боргу (кредиту) останнього, прощеного кредитором у сумі 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати підлягає застосуванню виключно у разі прощення (анулювання) кредитором такого боргу у загальному розмірі, який не перевищує встановлені законодавцем 50 відсотків мінімальної заробітної плати. В даному випадку, доводи позивача ґрунтуються на довільному тлумаченні змісту правової норми, при цьому ОСОБА_1 не взято до уваги приписів підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, якими встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням у разі, якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Таким чином, якщо прощена (анульована) сума боргу платника перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, така підлягає оподаткуванню як дохід платника податку, отриманий як додаткове благо. Зменшення, чи звільнення платника від сплати податку на 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (станом на 01 січня 2016 року - 689 гривень) жодною нормою ПК України не передбачено.
Підсумовуючи наведене, і враховуючи те, що прощена сума боргу (кредиту) позивача у розмірі 221 545,21 гривень перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня звітного 2016 року та у розумінні підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, а також, підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, суд вважає правомірними дії відповідача щодо винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення від 23.01.2020 за №0002083306.
Стосовно правомірності збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача зі сплати військового збору, суд зважає на таке.
Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вищевказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в позивача обов'язку зі сплати військового збору з такої суми.
Разом з цим, правильним є і здійснений відповідачем розрахунок сум грошового зобов'язання позивача зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Так, у відповідності до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 123.1. статті 123 ПК України передбачено у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1 , 54.3.2 , 54.3.4 , 54.3.5 , 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, встановлено накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Зі змісту оскаржених податкових повідомлень-рішень судом встановлено, що відповідачем правомірно, у відповідності до вимог вищенаведених правових положень збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 39 878,14 гривень (221 545,21*0,18) та військового збору у розмірі 3 323,18 (221 545,21*1,5) та нараховано штрафні санкції, суми яких становлять 9 969,50 (39 878,14*0,25) та 830,79 (3 323,18*0,25).
Щодо тверджень ОСОБА_1 про допущені відповідачем порушення порядку проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.
У відповідності до пункту 79.2 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що повідомлення №36 від 21.10.2019 про проведення перевірки, повідомлення про запрошення №36 від 21.10.2019 та копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 №235 від 18.10.2019 направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, наявною в інформаційних базах даних ГУ ДПС в Івано-Франківській області та згідно даних Відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області ( АДРЕСА_1 ) (а.с.32-36, 38). Однак, рекомендований лист із повідомленням про вручення (76018 6374648 4), яким позивачу направлялися вищевказані документи, повернувся на адресу ГУ ДПС в Івано-Франківській області із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.36).
Згідно із пунктом 42.4 статті 42 ПК України у разі, якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини не вручення.
Отже, з урахуваннями приписів статті 42 ПК України, ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про проведення щодо нього невиїзної позапланової документальної перевірки. З цих підстав суд також відхиляє доводи позивача з приводу початку проведення відповідачем перевірки за день до повернення на адресу останнього такого поштового відправлення. Відтак, будь-яких ознак протиправності у діях відповідача в частині проведення перевірки суд не вбачає.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, презумпція винуватості відповідача в жодному разі не звільняє позивача від обов'язку підтвердження усіх доводів, на яких ґрунтуються його позовні вимоги належними доказами, що в межах даної справи ОСОБА_1 не здійснено.
Враховуючи висновок суду про правомірність віднесення відповідачем прощеної суми боргу позивача за кредитним договором до річного оподатковуваного доходу ОСОБА_1 , а також невиконання останнім обов'язку сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та не відображення суми доходу у річній податковій декларації, складення Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідає вимогам чинних правових норм, а тому, підстав для задоволення позивних вимог суд не вбачає.
З огляду на відмову суду у задоволенні позову, та відсутність доказів про понесення відповідачем будь-яких витрат, пов'язаних з розглядом справи, в силу вимог статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код юридичної особи 43142559.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.