Справа № 202/6994/19
Провадження № 2-з/202/143/2020
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
19 листопада 2020 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Бєсєди Г.В., за участю секретаря: Голобородько О.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору дарування земельної ділянки удаваним, визнання земельної ділянки та садового будинку спільною сумісною власністю подружжя, стягнення 1/2 вартості земельної ділянки та садового будинку,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору дарування земельної ділянки удаваним, визнання земельної ділянки та садового будинку спільною сумісною власністю подружжя, стягнення 1/2 вартості земельної ділянки та садового будинку.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий №1210100000:04:263:0904, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею : 0.061 га, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_4 , та забороною її відчуження та будь - яке інше розпорядження; забороною будь - яким особам вчиняти певні дії з земельною ділянкою та безпосередньо на земельній ділянці, передавати в оренду, заставу, користування або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання на час розгляду справи в суді.
Підставою забезпечення позову позивачем зазначено про те, що відповідач ОСОБА_2 здійснила продаж спірної земельної ділянки та незастосування заходів забезпечення позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили.
Ознайомившись із змістом заяви про забезпечення позову та доданими до заяви документами, суд приходить до такого.
Згідно приписів ч.1 ст. 153 ЦПК України вказана заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Тож метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення судуі повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів учасників справи чи інших осіб.
Згідно з ч. 1 п. 1-10 ст. 150 ЦПК України забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В пунктах третьому та четвертому Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року судам роз'яснено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просить суд накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:263:0904 та заборонити вчиняти певні дії.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 230792575 від 03.11.2020 року земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:04:263:0904 належить ОСОБА_4 .
Судом враховується, що відповідно до п. 5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам, що застосування саме такого засобу забезпечення позову як арешт позивачем належним чином не вмотивовано, і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку не підлягає задоволенню.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд повинен був перевірити: наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу; розумність, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.
Враховуючи предмет позовних вимог, судом не встановлено, а заявником не доведено, реальної необхідності вжиття заходів забезпечення позову в заявлений ОСОБА_1 спосіб, а саме: заборони будь - яким особам вчиняти певні дії з земельною ділянкою та безпосередньо на земельній ділянці, передавати в оренду, заставу, користування або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання, у зв'язку із чим заява в цій частині не підлягає задоволенню.
Разом із тим, згідно договору дарування від 14.08.2017 року відповідач ОСОБА_2 була власником земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:263:0904.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір, предметом якого є земельна ділянка, яку відповідачем ОСОБА_2 під час розгляду цивільної справи вже відчужено на користь третьої особи - ОСОБА_4 .
Таким чином встановивши, що між сторонами справи дійсно виник спір стосовно земельної ділянки, приймаючи до уваги, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач на час розгляду справи в суді вже розпорядився майном, що не виключає можливість подальшого відчуження спірного майна новими власниками, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчужувати у будь-який спосіб земельну ділянку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-154, 157, 260-261, 263, 354 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору дарування земельної ділянки удаваним, визнання земельної ділянки та садового будинку спільною сумісною власністю подружжя, стягнення 1/2 вартості земельної ділянки та садового будинку - задовольнити частково.
Заборонити відчужувати у будь-який спосіб земельну ділянку кадастровий №1210100000:04:263:0904, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею : 0.061 га, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_4 .
В іншій частині вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя Г.В. Бєсєда