Справа № 161/21162/19
Провадження № 2/161/38/20
19.11.2020 Луцький міськрайонний суд Волинської областіу складі:
головуючого - судді Пушкарчук В.П.
з участю секретаря судового засідання - Фурман Ю.В.
представників відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та застосування наслідків недійсності правочину, -
Позивач ОСОБА_3 через свого представника звернулася до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та застосування наслідків недійсності правочину.
У судові засідання призначені на 21.10.2020 року та 19.11.2020 року позивач та його представник не з'явилися, про день час, місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що у матеріалах справи містяться відповідні розписка та поштове повідомлення.
У судовому засіданні на вирішення учасників процесу судом ставиться питання про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Представники відповідачів у судовому засіданні просили залишити позов без розгляду, оскільки позивач та його представник повторно не з'являлися в судове зсідання без поважних причин.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судове засідання у даній справі було призначено на 21.10.2020 року о 10:00 год.
Про вищевказану дату представника позивача було повідомлено під його особистий підпис, про що свідчить відповідна розписка, яка міститься в матеріалах справи.
До початку вищевказаного судового засідання представником позивача ОСОБА_8 було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому провадженні в Київському апеляційному суді.
Однак, до зазначеного вище клопотання будь-яких доказів долучено було.
При цьому, позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань від неї на адресу суду не надходило.
Враховуючи наведене, розгляд справи було відкладено на 19.11.2020 року о 14:00 год.
Про вищевказану дату позивача та представника позивача було повідомлено за допомогою судової повістки, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про її своєчасне вручення, яка міститься в матеріалах справи.
До початку вищевказаного судового засідання представником позивача ОСОБА_8 було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому провадженні в Рожищенському районному суді Волинської області.
Разом з тим, до зазначеного вище клопотання будь-яких доказів, у тому числі й щодо поважності неявки у призначене на 19.11.2020 року о 10:00 год судове засідання, долучено не було.
У свою чергу, позивач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від неї на адресу суду не надходило
Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадків, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки? крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускаються. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, яка кореспондується із положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення).
Із вищенаведеного слідує, що сторона, яка заявляє клопотання, зобов'язана надати докази, які обгрунтовують наявність зазначених у ньому обставин.
Як вбачається з матеріалів справи судові засідання у даній справі неодноразово відкладалися у зв'язку з неявкою позивача та його представника.
Однак, представником позивача жодне із поданих клопотань про відкладення розгляду справи, будь-якими доказами не обгрунтоване. Зокрема, останнім не було надано ані судових повісток про виклик його в судові засідання в інших судах, ані договорів про надання правової допомоги та відповідних витягів із веб-сайту Судової влади України.
За наведених обставин, суд приходить до переконання, що неявка позивача та його представника в судові засідання, які були призначені судом на 21.10.2020 року та 19.11.2020 року відбулися без поважних на те причин.
На переконання суду, позивач та його представники зловживають наданими їм процесуальними правами.
За таких обставин та відповідно до зазначених норм процесуального права, а також з метою забезпечити виконання завдань цивільного судочинства, дотримання засад і принципів міжнародного права, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та застосування наслідків недійсності правочину підлягає залишенню без розгляду.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 257, ст. ст. 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та застосування наслідків недійсності правочину - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення ухвали відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала у повному обсязі складена 20 листопада 2020 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.П. Пушкарчук