Додаткова постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 127/10189/15-ц
провадження № 61-37993св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів - Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю, Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Виконавчий комітет Вінницької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_5 , діючого в інтересах ОСОБА_4 , про ухвалення додаткового судового рішення у справі,
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВК Вінницької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору дарування; скасування реєстраційного посвідчення; визнання права власності на 1/2 частку квартири в порядку спадкування за законом.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано факт родинних відносин між померлим ОСОБА_6 та позивачем. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Справа переглядалася судами неодноразово.
Останньою постановою Апеляційного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано частково недійсним пункт 1.12 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на спірне житло і скасовано державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_3 на спірну квартиру. Визнано частково недійсним договір дарування від 01 лютого 2006 року №366, за яким ОСОБА_3 подарувала спірний будинок ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спірного будинку. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_5 , діючого в інтересах ОСОБА_4 ,задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року скасовано, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2016 року в частині, скасованій постановою Апеляційного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року, залишено в силі з мотивів, викладених у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат за подання касаційної скарги на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року.
У серпні 2018 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_5 , діючого в інтересах ОСОБА_4 , в якій останній просить вирішити питання про розподіл судових витрат за подання касаційної скарги на рішення апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2016 року, а також повернути надлишково сплачений судовий збір за подання обох касаційних скарг.
Вивчивши подану заяву, колегія суддів Третьої судової палати Верховного Суду дійшла висновку про її задоволення, виходячи з таких підстав.
За правилами статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За результатами касаційного перегляду справи постанову Апеляційного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року скасовано, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2016 року в частині, скасованій постановою Апеляційного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року, залишено в силі з мотивів, викладених постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року.
Верховним Судом у постанові від 17 червня 2020 року вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених скаржником за подання касаційної скарги на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року. Розподіл судових витрат за подання касаційної скарги на рішення апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2016 року судом не вирішувалося, а відтак, є підстави для задоволення заяви скаржника про ухвалення додаткового рішення у справі.
Так касаційна скарга на рішення апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2016 року подана до суду касаційної інстанції у вересні 2016 року.
Відповідно до статті частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій.
Обчислюючи розмір судового збору, який підлягав сплаті до суду касаційної інстанції у квітні 2016 року, суд виходить з таких обставин.
ОСОБА_1 звернулася в 2016 році з позовом, в якому заявила чотири вимоги немайнового характеру та вимогу майнового характеру.
За правилами статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення з позовом, за подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору дорівнює 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» станом на 01 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1378 грн.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином, за заявлені позивачем чотири вимоги немайнового характеру підлягав сплаті до суду першої інстанції судовий збір у розмірі 974,40 грн (243,60х4=974,40).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час подання уточненої позовної заяви, в якій вказана позовна вимога була збільшена, за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору дорівнює 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
За подання позовної вимоги майнового характеру позивачем було сплачено 750 грн.
Таким чином, загальний розмір судового збору становив 1724,40 грн.
Касаційну скаргу подано у 2016 році.
За правилами статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, за подання касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становив 120% ставки, яка підлягала сплаті при подання позовної заяви, скарги.
Таким чином, за подання цієї касаційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2069,28 грн.
За подання касаційної скарги ОСОБА_4 був помилково сплачений судовий збір у розмірі 4447,47 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом квитанції від 27 вересня 2016 року №0.0.624891346.1 (код квитанції: 0635-5204-2793-3508).
За результатами касаційного перегляду постанову Апеляційного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року скасовано та залишено в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2016 року, яким позовну вимогу про визнання факту родинних відносин задоволено, а у задоволенні позовних вимог про визнання нечинним пункту рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру і скасування державної реєстрації права власності на цю квартиру, визнання недійсним договору дарування спірної квартири та визнання права власності на Ѕ частину спірної квартири за позивачем відмовлено.
Оскільки частка сплаченого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам за результатами касаційного перегляду справи становить 14,13% від загального розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги рішення апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2016 року, то з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1776,9 грн (2069,28-292,40=1776,9).
Стосовно повернення надлишково сплаченого судового збору, Верховний Суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено ряд підстав. За яких судовий збір підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Зокрема, судовий збір підлягає поверненню в розмірі переплаченої суми за умови внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За подання касаційної скарги на рішення апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2016 року згідно з квитанцією від 27 вересня 2016 року №0.0.624891346.1 (код квитанції: 0635-5204-2793-3508) сума переплаченого судового збору становить 2670,57 грн (4447,47-1776,9=2670,57).
В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року вмотивовано зазначено, що скаржником згідно з квитанцією від 01 червня 2018 року №0.0.1050817597 помилково сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7412,36 грн, оскільки сплаті підлягав судовий збір у розмірі 3448,80 грн. Відтак, розмір судового збору, надміру сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року, становить 3963,56 грн (7412,36-3448,80=3963,56).
За таких підстав заява представника ОСОБА_5 , діючого в інтересах ОСОБА_4 , про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1776,9 грн; а також підлягає поверненню ОСОБА_4 надлишково сплачений судовий збір у розмірі 2670,57 грн та 3963,56 грн.
Керуючись статтею 261, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву представника ОСОБА_5 , діючого в інтересах ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.
Ухвалити у справі додаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1776,9 грн (одна тисяча сімсот сімдесят шість гривень і дев'яносто копійок).
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві повернути ОСОБА_4 надлишково сплачений нею судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2670,57 (дві тисячі шістсот сімдесят гривень та п'ятдесят сім копійок) грн, сплачений згідно з квитанцією від 27 вересня 2016 року №0.0.624891346.1 (код квитанції: 0635-5204-2793-3508), що внесений на розрахунковий рахунок №31212253700007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському р-ні міста Києва, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ЄРДПОУ - 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО - 820019.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві повернути ОСОБА_4 надлишково сплачений нею судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3963,56 (три тисячі дев'ятсот шістдесят три гривні та п'ятдесят шість копійок) грн, сплачений згідно з квитанцією від 01 червня 2018 року №0.0.1050817597, що внесений на розрахунковий рахунок 31213207700007, отримувач коштів - УК у Печер.р-ні, ЄРДПОУ - 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО - 820019.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик