Провадження № 11-кп/803/3200/20 Справа № 216/1171/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року про приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно засудженого ОСОБА_7 ,-
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно ОСОБА_7 , та приведено у відповідність із законодавством України вирок Фрунзенського районного суду м. Ярославль від 01.12.2016 року, яким ОСОБА_7 , визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації до позбавлення волі у виді 11 років позбавлення волі без позбавлення права займати певні посади або займатись певною діяльністю та без штрафу з відбуванням покарання в виправній колонії суворого режиму.
Визначено положення Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 визнано винним, а саме: ч. 3 ст. 30 та ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, відповідає ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Визначено засудженому ОСОБА_7 покарання, що підлягає відбуванню за вироком Фрунзенського районного суду м. Ярославль від 01.12.2016 року за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України до позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років без конфіскації майна.
На підставі ст. 72 Кримінального кодексу України, строк відбування покарання вирішено рахувати з 01 грудня 2016 року. В строк відбування покарання ОСОБА_7 зараховано термін перебування під вартою з 09 січня 2016 року по 30 листопада 2016 року включно.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що вироком Фрунзенського районного суду м. Ярославль від 01.12.2016 року ОСОБА_7 було визнано винним за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК РФ, та призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі без позбавлення права займати певні посади або займатись певною діяльністю та без штрафу з відбуванням покарання в виправній колонії суворого режиму. Строк покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з 01 грудня 2016 року, зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк перебування під вартою в період попереднього ув'язнення та розгляду справи по суті з 09 січня 2016 року (з моменту фактичного затримання) по 30 листопада 2016 року включно. Апеляційною ухвалою судової колегії по кримінальним справам Ярославського обласного суду від 26.01.2017 року вирок Фрунзенського районного суду м. Ярославль від 01.12.2016 року залишено без змін.
Так, ОСОБА_7 засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 30 та ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації замах на незаконний збут наркотичних засобів групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі, що також є карним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність та відповідає ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Покарання ОСОБА_7 призначено із застосуванням ч. 1 ст. 62 Кримінального кодексу Російської Федерації, що відповідає ст. 69 Кримінального кодексу України відповідно, та з урахуванням правил за ч. 3 ст. 66 Кримінального кодексу Російської Федерації, що відповідає ч. 3 ст. 68 КК України.
Таким чином, суд визначив ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалити новий вирок, оскільки вирок РФ є несправедливим та призначене покарання є занадто суворим, а також зазначає, що вину свою не визнає, справа сфабрикована, тому необхідно провести експертизи, переглянути кваліфікацію злочину.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги засудженого, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.
Пунктом b) частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11.
Пунктами а), d) статті 11 вказаної Конвенції встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.
Відповідно до ст. 610 КПК України, під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 був засуджений вироком Фрунзенського районного суду м. Ярославль від 01.12.2016 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК РФ (замах на незаконний збут наркотичних засобів групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі).
Визначаючи статтю (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якою передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим ОСОБА_7 , суд першої інстанції правильно визначив статтю, за якою засуджено ОСОБА_7 , а саме, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України до позбавлення волі строком на 11 років без конфіскації майна.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вищезазначених вимог закону та, за результатами розгляду клопотання ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Доводи ж апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 про недоведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд, відповідно до ч. 3 ст. 603 КПК України, при розгляді клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку іноземної держави, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, вмотивованою та обґрунтованою, підстави для її зміни чи скасування відсутні, а тому апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року про приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4